Вибір та спонтанність

Просвітлення. Прямуємо до Цілісності!

Вибір та спонтанність
Джерело матеріалу:

На progressman.ru є кілька статей про ілюзію вибору, і в той же час є статті, де йдеться про те, як важливо вміти робити вибір і брати на себе відповідальність за своє життя. Періодично хтось залишає коментарі про взаємовиключні суперечливості цих концепцій — мовляв, про яке таке значення вибору йде мова, якщо ніякого вибору немає! Після останньої статті про вибір я вирішив, що пора тут все розставити по місцях.

Так є вибір, чи його немає? От не працює тут ця пряма двоїста логіка. Я не ухиляюся. Все просто. На рівні мислячої особистості вибір є. На рівні споглядаючої свідомості є тільки спонтанні явища, які свідомість споглядає. На рівні атомів ніяких явищ немає взагалі, а є тільки атоми. Твердження, що вибору не існує — також правомірно, як і твердження, що не існує міст, цивілізацій і людства взагалі, тому що все це — лише набір частинок.

Інша справа, що ілюзорність життя перевірити не так-то просто, адже ми не здатні сприймати на атомарному рівні. А ось відчути ілюзорність вибору — реально. Для цього досить увійти в глибоку медитацію, коли ясність свідомості підвищується до такої міри, коли починаєш бачити, як саме приходять думки. Абсолютно спонтанно. Особистість їх не конструює, а тільки приймає за чисту монету, як провідник.

З дитинства я намагався схопити і утримати в пам'яті образи сновидінь, запам'ятати фрази, які чув від персонажів снів. Це було таке відчуття, немов у мене є особиста чарівна комора, звідки я можу черпати незалежну від зовнішнього світу інформацію. Уві сні ми стикаємося з несвідомим, вільним від особистої волі. Багатьом знайомий стан, коли думки немов радіо — відтворюються абсолютно спонтанно. У глибокій медитації цей стан може стати всеохоплюючим. Ви відчуваєте себе як чисту присутність, в якій відбуваються всі явища — тіло рухається, розум думає, справи робляться або не робляться — все просто відбувається.

Однак невипадково в більшості психологічних течій тема відповідальності за свій вибір — одна з ключових. Сучасна психологія адаптована не для чистої свідомості, вона працює в інтересах особистості, для якої вибір — немов повітря. І ось, коли особистість переймається розумними концепціями про ілюзорну природу вибору, вона цього повітря себе позбавляє. Я говорю образно. А фактично концепція ілюзорності вибору більшість людей якимось обхідним шляхом приводить у стан апатії.

Більшість людей незнайомі з реальною спонтанністю всіх явищ. Навіть при глибокому ознайомленні ця теорія таки залишається абстрактною «містичною» концепцією. А ось депресивний стан психічного тупика ймовірно знайомий кожному не з чуток. У такому стані здається, що вибору немає — зовсім не тому, що його природа ілюзорна, а тому, що людина сама відмовляється розуміти, що вибір у неї є.

Особистість в депресії — немов виборець на виборах, який раптом розуміє, що як би він не голосував, за нього все вже давним-давно вирішено — і не на його користь. Залишається лише пасивно додивлятися цей сумний спектакль. І ось стан такої безвиході аж ніяк не є реальним осягненням ілюзорної природи вибору. Така безвихідність — самообман, коли особистості ввижається, ніби вона пов'язана по руках і ногах.

Вибір в такому ключі має колосальну важливість. Вибір — це спосіб показати, що ніякої пов'язаності насправді немає. Кожен в будь-який час вільний робити зі своїм життям все, що хочеться, при цьому зустрічаючи закономірні наслідки. І це розуміння — дуже корисна річ, що полегшує життя, доступна всім. Але викликати таке розуміння у людини в ілюзії безвихідності — завдання непросте. А якщо сюди ж почати домішувати філософські диспути про спонтанність всіх речей, завдання стає майже нездійсненним.

І відповідальність, і спонтанність — обидві ці концепції стосуються вибору, але змішувати їх не варто. Вони суперечать одна одній з тієї простої причини, що зачіпають абсолютно різні душевні складові.

Вибору немає на інфантильному рівні, коли вибір страшний своїми наслідками. Вибір є на зрілому рівні, коли він перестає лякати. Вибору знову немає — на умовно «просунутому» рівні, коли перестає лякати його ілюзорна природа. Дитина повинна вчитися робити вибір і ставати самостійною, якщо хоче подорослішати. І якщо «пощастить», доросла людина коли-небудь дозріває до глибинної мудрості ясної свідомості, звільненої від ілюзії індивідуальної волі.

А якщо людина ще й вибір-то робити не навчилася, звільнятися від своєї індивідуальності їй ще ой як рано! Спочатку треба пройти етап особистісної зрілості. І філософські дискусії про ілюзорність вибору в такому ключі — лише виправдання власної безпорадності й несамостійності.

У якомусь цілком реальному сенсі в житті все завжди на своїх місцях, все — так, як і повинно бути, тому, що інакше ніхто і ніщо не може. Все — саме так, як є. Якщо щось змінюється, значить життя дісталося до цього. Кожна зміна, кожне зрушення реальності — почуття, думка, жест — відбуваються саме так, як і повинні і ніяк інакше, бо є неминучим продовженням природного ходу речей.

Нове розуміння зароджується на підготовленому грунті. Насіння не може стати деревом, поки не пустить коріння в землю, і не проробить величезний шлях, харчуючись водою, повітрям і сонячними променями. Людина не може прагнути до творення, поки душа для цього не дозріє. Все слідує закономірно власним тенденціям. Навіть хаос керується своїм нез'ясовним порядком. Так чим же ми тут займаємося, намагаючись прийти до гармонії? Вірно. Ми просто продовжуємо слідувати природному ходу речей, з усіма своїми протиріччями, виборами, сумнівами, бо інакше не можемо. Те, що відбувається — відбувається. Ось і вся істина.

© Ігор Саторин

+1
434
RSS
01:50
Чудова стаття, яка розкладає все на свої місця в питанні свободи волі. Все, як завжди, залежить від рівня свідомості людей. Тому маємо багато різних релігій, філософських концепцій, традицій і т.д.
12:10
В цих відео добре викладено про Вибір
svitoch.in.ua/videos/15-smysl-zhyttja.html
23:36
До речі, якщо людина перебуваючи на цьому «умовно просунутому» рівні починає розуміти ілюзорну природу вибору, тоді зникає осуд по відношенню до інших людей та самого себе. Тому що зникає смисл когось в чомусь звинувачувати. Це дуже класне відчуття, коли хочеш на когось (або на себе) позлитись, а тут, бах, ця злість лопає як повітряна кулька, коли згадуєш про ілюзорну природу вибору.
18:38
Вибір один — сон або пробудження, решта сумніви сну Духу в матерії задля різноманіття Досвіду прокидання. Що не робиться то все на краще.
Сім шляхів, сім стадій еволюції Душі

Радіймо!

Випадкові Дописи