УВАГА! Сайт буде працювати до 11.04.2021. Якщо тут є якісь важливі для вас публікації, будь ласка, збережіть їх собі, або перенесіть на інший сайт до вище вказаної дати.

Хата скраю

Хата скраю

«Нам конче треба нарешті сформувати сучасну українську ідеологію. Дуже хочу її почути у 2018 році. Але то більше завдання для пана Тимура і решти наших письменників», — написала Дзвінка Сопілкарка в свіжому матеріалі "Позитивне мислення в дії". Про конкретно мої спроби зробити це я вже писав десь на Світочі в одному з коментарів. Але як воно завжди стається, той камент десь загубився… Що ж, доведеться відтворити його в цьому мініатюрному матеріальчику!

Для початку — розлога автоцитата (перепрошую за многабукаффф, але якщо робити — то вже робити належним чином...) з журналу «УФО»№3(9)'2009. Це колонка редактора, написана мною у вересні 2009 року:


НАША ЗОРЯНА ХАТА

Нині головна тема суспільних дебатів, за якої не висловлюється хіба що лінивий, — майбутні президентські вибори. Оскільки «УФО» — часопис абсолютно неполітичний, а думки шанувальників фантастики зазвичай спрямовані або в далеке майбутнє, або загалом в інші світи й реальності, на наших шпальтах таким дебатам не місце. Тим не менш, підсумки 5-річного президентства Віктора Ющенка підбивати вже можна. І потрібно.

Тут варто звернути особливу увагу насамперед на те, що Президент №3 незалежної України (він же наш історичний Президент №4) так і не зумів висунути національну ідею, яка би згуртувала більшість української нації від Заходу до Сходу, від Півночі до Півдня, підтягнула би діаспору. А як же без загальноприйнятної націдеї займатися державотворенням?! А ніяк!

Що ж робити з цим зовсім не безневинним проколом в духовній сфері?! Знов чекати «дарунків» з верхівки влади? А якщо не дочекаємось?.. Або гірше: якщо на наші голови скинуть «дари данайців»…

Отже, краще давайте висунемо національну ідею самі! Це не дуже складно: вигадувати нічого не потрібно, просто обираємо принцип, зрозумілий будь-якому українцеві — й «танцюємо» від нього!

Візьмемо відому приказку: «Моя хата з краю». Що звідси випливає? А от і не вгадали: зовсім не «нічого не знаю»! Аж ніяк! Якщо моя (твоя, його, її…) хата є крайньою, це означає, що будь-яка українська оселя може в будь-який момент стати форпостом для стрибка вперед, у майбутнє. За виглядом будь-якої хати судитимуть про всю Україну. І навіть якщо моя (твоя, його, її…) хата є, швидше, схроном на тимчасово окупованій ворожими силами території — треба бути готовим у відповідний момент вийти зі схрону і відвоювати своє, українське.

То що, хіба «моя хата з краю» — такий вже нікчемний принцип?!

Не знаю, хто як, а редакція «УФО» намагається зробити все можливе для того, щоб наша зоряна хатинка дійсно мала достойний вигляд! Тому й розміщуємо на титульній сторінці напис «Найкраща українська фантастика». Сподіваюсь, нам вдається тримати планку. Принаймні поки що…

Приємного читання!


Ба навіть більше — передісторію появи цієї колонки редактора я розповідав ще на НО. Бо ще коли Віктор Ющенко злетів з посади прем'єр-міністра, після чого почав ходити на різні зустрічі з громадою, якось восени 2001 року він мав виступати в пивниці «Остання барикада» на Печерську. Я пішов туди. Причому не один — бо спитав дочку: «Хочеш подивитися на майбутнього президента України?» — і таки витягнув її з собою. 

Отож під час тієї зустрічі з абсолютно доброзичливою публікою між двома гальбами пива я звернувся до Ющенка: «Як майбутній президент України, сформулюйте, будь ласка, національну ідею, яка об'єднає українців від Сходу до Заходу, від Півдня до Півночі». Після цього з Віктором Андрійовичем сталася натуральна істерика. Він волав і репетував в тому сенсі, що я є «засланим казачком» і «провокатором» і що ця ідея давно всім відома. Після чого моя дочка здивовано спитала: «Тато, оце такий наш майбутній президент?!» — на що я відповів: «Так. І коли він стане президентом, ти пригадай оцю зустріч в пивниці й моє до нього запитання. І що сталося далі».

UPD. Коли в 2002 році брав для журналу «ПіК» у братів Капранових коментар щодо ситуації на книжковому ринку, то розповів їм про цей неприємний випадок. Брати на це лише посміхнулися: «Знайшли кого запитувати! Ющенко ніколи не сформулює національну ідею, бо її можемо сформулювати ми — творча інтелігенція. А він може лише отримати цю ідею від нас в готовому вигляді, підхопити й винести людям». Відтоді я серйозно замислився над цим питанням і поступово сформулював відповідь на нього для самого себе.

Нарешті з часу нашої достопам'ятної зустрічі минуло аж 8 років. Наприкінці своєї каденції — 30 вересня 2009 року президент Віктор Ющенко зібрав на галявині Адміністрації Президента України шикарну прес-конференцію. Мікрофон був не радіо-, а старовинний дротяний. Дріт не дозволяв дотягнутися далі 3-го ряду, тож всіх «чужинських» журналюг прес-служба запхала подалі. Мене також… І хто б міг подумати?! Раптом президент Віктор Ющенко звернувся до присутніх, як до «еліти нації» (!!!) і попросив допомоги (!!!) в такому питанні: а як сформулювати національну ідею, яка об'єднає українців від Сходу до Заходу, від Півдня до Півночі?!

Якби я тільки мав доступ до мікрофону, то сказав би йому: «Трим*ндоб***ський п**допрой*б!!! Згадайте пивницю на Печерську восени 2001 року, Вашу істерику і що Ви нагородили на мою адресу!!! Вам тепер не соромно, пане президенте?!»

Але доступу до мікрофону я не мав. Тому повернувшись до редакції журналу «РоботодавецЬ», написав такий матеріал по цій кумедії, що наш шеф-редактор жахнувся й заходився мене уламувати на те, щоб я помилував Ющенка. Довелось іти на компроміси… Однак в «УФО» я був сам собі головред, бо наш засновник в мою роботу загалом не ліз. А коли нарешті поліз і спробував мені викручувати руки — я звідти пішов… На щастя, цю колонку опублікувати встиг — бо було лише 30 вересня 2009 року, а пішов я лише в листопаді 2009 року...

Потім ідею про переформульовану на новий лад «мою хату скраю» я неодноразово озвучував по Українському радіо в 2010-2012 роках. Щоразу це провокувало суперечки: мені заперечували, що це призведе лише до подальшої атомізації України… хоча щось-таки в цьому є! Я висував контраргументи: мовляв, якщо «щось в цьому є» — то напрям в цілому вірний, треба рухатися далі. Просто я хотів, аби хтось підхопив мою ідею. Бо мені було б відверто незручно, якби жид вкотре зробив замість українців всю роботу… Тоді б внеску більш чистокровних українців у цю справу не було! А тоді б і результат не сприймався...

Знали б ви, наскільки щасливим я був, коли під час Євромайдану переформулювання нарешті відбулося в завершеній формі: «Моя хата скраю — ворога першим зустрічаю!»

Саме в контексті цього гасла були сформовані перші добробати, які постали на шляху орди й зробили те, в можливість чого не вірив ніякий фаховий експерт: зупинили загарбників, не пустивши їх далі Криму і окремих районів Донбасу.

А в тилу добробатів стояли волонтери, які теж знали, що "їхня хата скраю"! Й серед тих волонтерів лежав з порізаними ногами на своєму євродивані той, хто запропонував переформулювати відповідне прислів'я ще восени 2009 року. 

І він також робив, що тільки міг — збирав книжки (завдяки яким українізувалося наше військо), здійснював медіа-підтримку однієї з волонтерських груп, малював «веселі картинки» й шеврони тощо… Бо це ж гібридна «хитра» війна! А в ній ідеологічний компонент є дуже й дуже вагомим.

Але те гасло було придатне для війни. Якщо ж потрібно мирне гасло… Що ж, будь ласка:

  • Моя хата скраю — першим корупції перешкоджаю!
  • Моя хата скраю — лад з неї наводити починаю!
  • Моя хата скраю — радо гостей зустрічаю!
  • Моя хата скраю — через мене Україна розквітає!
  • Моя хата скраю — на родовий маєток її обертаю! (UPD: Анатолій Висота, Тимур Литовченко)
  • Моя хата скраю — з іншими хатами її єднаю! (UPD: Тимур Литовченко)

А далі?.. Продовжуйте! Можливі й інші варіанти, не заперечую. Нумо, більш чистокровні українці, ніж я, грішний — включайтеся в роботу!!! 

Колись друг Анатолій на НО конкурс оголошував на українське мнемонічне правило запам'ятовування кольорів… Конкурс чи не конкурс, але ж подібну роботу і в контексті «хати скраю» тепер на Світочі теж провести можна! Хіба не потягнемо?..

+2
1018
RSS
06:19
+2
Звісно, довелось тимчасово облишити останню главу 1-го тому епопеї та пролежати за ноутбуком до 5:15 ранку… _шкодую Але обіцяв — тож зробив!!! _язик Обговорюйте…
06:25
+2
І так, приємно, що це черговий «круглячок» — мій 450-й допис на Світочі _язик
Ще 50 — і буде півтисячі!!! _язик
14:52
+2
Тимуре, от тобі й мої підсумки 2017 р.https://svitoch.in.ua/850-anatoliy-vysota-radist-i-zdorov-ya-2017-1-01-2018-r.html й ОПТИМІСТИЧНА ВІДПОВІДЬ на неї Дзвінки! Чоловік кинув писати ЕПОПЕЮ і занурився у 21 століття. Майданівське доповнення: першим ворога зустрічаю — це є рефлексія на загальнозрозуміле: МОЯ ХАТА СКРАЮ = байдужості. Але тут щось таки є! Мій варіант національної ідеї: КОЖНІЙ РОДИНІ РОДОВИЙ МАЄТОК! Бо родовий маєток — це приклад нового способу життя для всього світу.
Моя хата скраю — на родовий маєток її обертаю! _язик
15:09
+2
Щодо чистокровності, то не переймайся цим, друже. Побільше було б таких українців як ти, як завсідники нашого СВІТОЧА і КВІТУЮЧА УКРАЇНА стала б реальністю! Хай же буде!
А як би ти поставився до такої ідеї, як єдність розмаїття?! _стежу
Щодо чистокровності, то не переймайся цим, друже.

Оце не можу, вибач! Тебе це не стосується, але надто багато інших людей пояснювали мені моє місце тут, в Україні. Отже, першим я бути тут не зможу. Давайте краще ви… _шкодую
16:33
+2
Друже, ЄДНІСТЬ РОЗМАЇТТЯ — гарно, але надто загально. Правильно є скраю як, наприклад, вгорі, а не З КРАЮ.
Виправив _чудово
Якщо тобі потрібен конкретний процес — прошу пана:
Моя хата скраю — з іншими хатами її єднаю!
16:35
+2
А поєднання: Моя хата скраю — на РОДОВИЙ МАЄТОК її обертаю мені подобається. Бо тут є процес!
От і добре! Тепер нехай інші своїх ідей понакидають. Якби ж знайти ще й художника — можна було б зробити серію малюнків під кожне гасло. А малюнки покласти на поштові листівки чи на поштові марки. Чи на наліпки, які вкладати в українські цукерки — тільки б з якоюсь фірмою домовитися…
_стежу
Зрештою, якби хтось мав робочий принтер (у нас на домашньому кратридж давно скінчився, а дівчата купили такий, що картридж не витягається) — можна було б роздрукувати й розіслати листи з такими пропозиціями, наприклад, в МінСтець, в Адміністраію Президента, на фірми «РОШЕН», «АВК» тощо…
_стежу
Багато чого можна було б накреативити, використовуючи набір отаких гасел як базу!
Вау!!! Яка ідея класна.
Я маю кілька знайомих художників, спитаю, чи хтось захоче намалювати.
А що ж, попитайте, попитайте — либонь щось і вийде _соромлюсь
21:48
+1
А коротше можна? Не три з половиною години, а п'ять хвилин?
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
ОШО не вміє коротше —
Бо не хоче!
_сміюсь _сміюсь _сміюсь

Випадкові Дописи