До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Що робити з жалістю до себе

Що робити з жалістю до себе
Джерело матеріалу:

Що таке «жалість до себе»? Це відчуття, що ти нещасний і безпорадний, а обставини або інші люди тебе ображають. У такі моменти ми немовби називаємо себе «жертвою», безвольною ганчірною лялькою в руках світу (близьких, обставин, шефа, бойфренда — потрібне підкреслити).

Звісно, це не найкорисніша практика, але і пригнічувати власні емоції, наказуючи собі «витерти сльози», піднятися й обтруситися — не дуже грамотно. Адже таким чином ви не дозволяєте собі ситуацію пережити, перетравити те, що сталося. Ви все заперечуєте, забороняєте собі відчувати бодай щось.

Я дуже полюбляю приклади, тому давайте розглянемо типовий привід для жалю до себе: ситуація — бос накричав. Перша, цілком нормальна реакція, — відчуття досади, психологічний дискомфорт, іноді навіть біль. Але ця емоція швидко мине, якщо не знайде в вашій «внутрішній жертві» відгуку. Якщо цей крикливий шеф розкриє в вас всі ті відчуття, які давно перебували в очікуванні, що якийсь псих їх вийме назовні. Якщо бос накричав, а ви після цього вирішили, що ви некомпетентний, поганий співробітник, не вартий в цій прекрасній фірмі навіть органайзера з логотипом компанії — це і називається «впасти в жертву». І це найдеструктивніша форма жалю до себе. А якщо ви себе пожаліли, а потім сказали — «Буває, у людини день поганий, на нього гендиректор вчора накричав або кава зранку втекла, я ж бо тут до чого!» Такий підхід — зовсім інша річ!

Здорова людина від невротика взагалі відрізняється тим, що перша переживає через реальні події, й її переживання за потужністю рівноцінні тому, що сталося (через конфлікт з керівництвом вона в тижневий запій не йтиме). Натомість невротик смикається через речі вигадані. І горлаючий шеф вибудовує цілий ланцюжок в його фантазіях: «На мене накричали — я поганий — нема чого мені тут робити — життя не вдалося».

Як впоратися з жалістю до себе?

По-перше, не знецінюйте свої емоції. Може хтось із вас ще чує відгомони батьківських настанов: «А нумо, витри сльози! Що ти тут розкричалася, як маленька!?» Кожна людина має право відчувати певні почуття і навіть може вимовити їх уголос: «мені неприємно», «мені боляче», «мені прикро». Майте на увазі: не «Ви мене образили», а — «мені прикро». Тут є принципова різниця. Говоріть тільки за себе.

Другий спосіб позбутися пекучого відчуття «мене тут ображають» — говорити відразу, що не подобається. Навчіться відразу випльовувати гидоту. Коли людина приймає наркотик, то вдихає його і спеціально затримує дихання, щоб речовина «пробрала», в'їлася в кров. Для посилення ефекту. З образами відбувається те ж саме — це і є ваш наркотик. Якщо ви спеціально замовчуєте їх, робите вигляд, що нічого не сталося, а тим часом накручуєте всередині жалість до себе розміром з хмарочос, то ви спеціально змушуєте себе бути жертвою. А якщо ви моментально випльовуєте отруту, поки вона навіть не встигла викликати жодної реакції, то й отруєння не буде. В той момент, коли шеф почав кричати, можна спокійно, ще навіть не встигнувши образитися, сказати: «Миколо Валерійовичу, я в такому тоні не розмовлятиму. Давайте заспокойтеся, і тоді я уважно вислухаю всі ваші зауваження». І якщо начальник ніяк не заспокоюється, то маєте право спокійно піти до кав'ярні попити чайку. Ви минули цю пастку — вам навіть ображатися нема на що, і вже тим більше жаліти себе.

Щодо інших людей: не варто говорити подрузі, яка ридає в вашу жилетку, щось на кшталт «зберися, ганчірко». Це знецінення її страждань. Краще просто спокійно її вислухати, а якщо вона сама про це попросить — висловити думку, пожаліти або дати пораду.

Образа і провина нерідко йдуть рука об руку з почуттям страху, внутрішньою забороною проявляти себе, бути собою. Адже коли ми боїмося, нам легше нарікати на обставини і ставати жертвою, жаліти себе, замість того, щоб діяти, налагоджувати своє життя.

Михайло Лабковський


Автор — про себе

Михайло ЛАБКОВСЬКИЙ — практикуючий психолог з 30-річним стажем, а останні 20 років ще й теле- і радіоведучий. Народився в Москві, вступив на психфак в надії вирішити власні проблеми, навчився їх вирішувати, зрозумів, що цим можна заробляти. Був учителем і шкільним психологом, в тому числі в знаменитій школі (зараз №1543), про яку зняли фільм «Ніжний вік».

Деякий час жив, навчався і працював в Ізраїлі. Дістав там другий ступінь з психології. В Єрусалимі займався переговорами між подружжям, яке розводиться і при цьому ділить дітей та майно. У Росії такої спеціальності (Family Mediation Service — спеціальності посередника) поки не існує, а шкода. У мерії Єрусалиму був штатним психологом служби по роботі з підлітками в колоніях для неповнолітніх.

У Москві керую власною консультацією, практикую індивідуальну, групову, сімейну терапію. Вісім років вів передачу «Дорослим про дорослих» на радіостанції «Ехо Москви». Зараз по суботах веду програму «Дорослим про дорослих» на радіостанції «Срібний дощ», виступаю в «Правилах життя» (канал «Культура»), розповідаю про відносини з батьками і дітьми, про любов до себе, залежності, ревнощі, самооцінку… І про те ж саме говорю під час своїх лекцій, які більше схожі на публічні консультації.

Абсолютно впевнений, що жити потрібно так, щоб було приємно; а щоб було приємно, робити потрібно тільки те, що хочеться, а чого не хочеться — не робити! І сам так живу.

0
673
RSS
21:16
+2
Знайшов пару-трійку цікавих статей Михайла Лабковського:

Оскільки я вже розміщував його матеріали на Світочі, то вирішив подати й коротеньку довідку про себе.
21:25
+2
Для мене особисто проблеми жалості до себе немає: вважаю жалість до себе просто неконструктивною! Але іншим, можливо, і згодиться…
08:16
+2
Людину, яка жаліється на життя, не можна відштовхувати. І взагалі всі майже проблеми між людьми виникають від непорозуміння. Отже слухай і заспокоюй.
08:19
+2
Кажуть, що співчувати — добре. Інші кажуть, що при співчуванні перебираєш на себе частину вини. Береш на себе покарання за те, чого не робив. Як бути?
Жаліти й нікого не слухати _язик _язик _язик
А що там кажуть… Та багато хо що каже! Зараз настав час робити, а не говорити _вибачаюсь

Випадкові Дописи