До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Золоте правило неврозу

Золоте правило неврозу
Джерело матеріалу:

Поводься з іншими так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. «Золоте правило» моральності, безсумнівно, корисне в людському співіснуванні. Незаперечну користь має і його негативна форма («Не роби іншому того, чого не хотів би собі»), коли воно стосується заповідних речей: не вбий, не вкради...

Невроз утворюється, коли ми іншим робимо те, чого не отримуємо від них самі, в надії таки домогтися цього вірною службою і наполегливою працею.

«Полюби ближнього свого, як самого себе». Зауважимо: все-таки як себе, а не більше!

Але багато хто з нас жертвують в таємному (несвідомому) розрахунку на відповідні жертви, позбавляючи себе останніх ресурсів.

Навіщо орати поле сусіда, коли своє не оране? Звісно, в ім'я надії, що сусід виявить свідомість і, замість свого поля, займеться моїм.

Як це виглядає не в метафорі, а в житті?

Хтось чекає симетричних дій у відповідь на свої старання, хтось — ширше: подяки, захвату, визнання.

Наприклад, матір сімейства, яка ніколи не купить собі нічого зайвого, а часто навіть необхідного, бо чекає, що чоловік і діти будуть «добре поводитися», виправдовувати її очікування і піклуватися про неї на знак подяки за її жертви.

Дівчина-інтроверт, яка боїться відмовити у зустрічі активній, товариській подрузі, бо «судить по собі» і впевнена, що вихід до людей — це ознака крайньої потреби в іншій людині.

Співробітник, що працює понаднормово на прохання начальства, — через надію на премію або підвищення...

Зробити іншому те, чого потребуєш сам.

У гештальт-підході цей захисний механізм (він же — механізм переривання контакту) має назву «профлексія» (проекція + ретрофлексія: винос чогось свого за межі власної особистості й перенесення на іншого + звернення на себе).

Навіщо така складна схема? Чому б кожному не піклуватися насамперед про себе, а потім вже про іншого?

Як правило, захищає цей механізм такі неусвідомлювані (колись заборонені) почуття, потреби, бажання:

1. Страх і сором бути «егоїстом»

Людина може вважати, що це, щонайменше, непристойно й негідно, щонайбільше — небезпечно: інші люди за «егоїзм» можуть засудити, позаздрити, вигнати, нашкодити.

2. Гордість, самоповага

Може мати місце заборона на те, щоб пишатися собою, радіти своїм успіхам і поділяти цю радість з іншими, «хизуватися», і тоді «я хороший, тільки коли дбаю про іншого; тільки тоді я гідний похвали, захвату, винагороди».

3. Право на подарунок

Отримати щось від іншого здається приємнішим, ніж зробити собі самому. Щоправда, кожному хочеться час від часу відчути себе під чиїмсь крилом, не самотнім, захищеним, опікуваним. Якщо «заслужити» — це єдиний спосіб отримати турботу, подарунок, увагу, тепло, то ми потрапимо в пастку профлексії.

Хто найчастіше потрапляє в цей капкан?

Люди з великим дефіцитом турботи: ті, про кого мало дбали в дитинстві, — діти залежних (як алкоголіків, наркоманів, ігроманів, так і трудоголіків), а також депресивних і травмованих батьків. Як правило, діти в таких дисфункційних сім'ях беруть на себе функції турботливих дорослих і «усиновляють» батьків.

Люди з профіцитом (надлишком) турботи — діти гіпертурботливих батьків, які засвоїли цю модель від дорослих. Їхня профлексія часто тримається не тільки на механізмі наслідування, але й на почутті провини, навіяному батьками («Я на тебе все життя поклала, а ти...»).

Найкоротша відповідь на «Що ж із цим робити?» в цьому випадку звучить так: усвідомлювати свої потреби і подбати насамперед про них: спочатку надягніть маску на себе, потім на дитину (чоловіка, маму, подругу тощо).

А ще краще — спочатку запитайте у них, чи потрібна їм ця маска.

Ірина Рьобрушкіна

+1
471
RSS
17:17
+2
Так, якщо сам про себе не подбаєш — інші про тебе навряд чи подбають… Хіба що рідні та близькі — та й те не завжди _шкодую
17:51
+2
Заслужити повагу нав'язливою метушливістю — навряд чи можливо.

Випадкові Дописи