До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Морфогенне поле

Морфогенне поле
Джерело матеріалу:

Все в світі взаємопов'язане. Існує поле образів, загальне для всіх людей. Коли ми дізнаємося про щось нове, про це дізнаємося не тільки ми, але й усі люди, весь Всесвіт, наше знання стає загальним. Автором теорії інформаційних (морфогенних) полів вважають Руперта Шелдрейка, колишнього наукового співробітника Королівського товариства при Кембриджському університеті, директора лабораторії біохімічних і молекулярних досліджень в коледжі Клер (Кембридж), біолога зі світовим ім'ям.

Одного разу він запропонував англійським студентам розучити три японські чотиривірші. При цьому один був просто набором слів (точніше, ієрогліфів), другий — твором незначного сучасного автора, а третій — класичним зразком японської поезії, відомим в Японії так само добре, як і в Росії: «Я помню чудное мгновенье». Саме класичний чотиривірш студенти запам'ятовували найкраще! Зауважте, ніхто з них не знав японської й гадки не мав, який з віршів — класика, який — звичайний опус, а який і зовсім нісенітниця.

Тобто існує поле образів, спільне для всіх людей. У цьому полі, поряд з безліччю інших, міститься й образ старовинного японського чотиривірша, який О.С.Пушкін використав не в якості перекладу, а через таке собі геніальне натхнення, через відповідність особистого таланту класичним канонам краси і гармонії. Шелдрейк назвав це поле морфогенним, тобто таким, що подібне до колективного сновидіння, а тому пов'язує воєдино світ мрій і реальності. Й, як наслідок, впливає на обставини нашого світу, зумовлює вибір людства, структуру або форму речей.

Опис своєї теорії Руперт Шелдрейк виклав в книзі з назвою «Сім експериментів, які можуть змінити світ». Вона швидко стала бестселером. Крім експерименту зі студентами-англійцями, які зубрили японські вірші, в книзі розповідається і про інші цікаві дослідження. Наприклад, біолог з Гарвардського університету Вільям Макдугалл п'ятнадцять років займався тим, що змушував піддослідних пацюків шукати вихід з лабіринту. Дані, отримані в результаті «довгограючого» експерименту, виявилися приголомшливими: якщо перше покоління щурів, перш ніж знайти вихід, здійснювало в середньому 200 помилок, то останнє помилялося всього 20 разів. До ще більш сенсаційних результатів призвело повторення дослідження на іншому кінці світу, в Австралії. Там щури відразу ж знаходили вихід з лабіринту! Але ж вони не були ні родичами, ані нащадками щурів «першопрохідців», а отже, не могли засвоїти знання про лабіринт на генетичному рівні. Звідки ж австралійські гризуни довідалися про правильний шлях?!

Ще один приклад. На початку 60-х років ХХ століття празький психіатр Мілан Рижл і його московський колега Володимир Райков під дією гіпнозу змушували піддослідних повірити в те, що вони — реінкарнації реальних історичних особистостей. Здібності, що відкривалися у «тих, що повірили», були феноменальними! Дівчина, яку «переконали», що в минулому житті вона була Рафаелем Санті, навчилася чудово малювати, хоча до того її художні таланти були на нулі. Але ж стан гіпнозу найближчий до стану сновидіння і, перебуваючи в ньому, людина має прямий доступ до морфогенного поля. Отже, еволюція культури і самої людини — це прагнення розвитку, властиве природі речей, глибоко «вкарбоване» в таке поле.

Чому людина відчуває чужий погляд спиною, голуби повертаються до голубника, а найкращий спосіб навчання — це перебування в полі майстра?

На початку минулого століття в Європі молочарі вранці обходили будинки і залишали біля будівель замовників пляшки з молоком, що було зручно не тільки для людей, але і для птахів. Синиці з англійського міста Саутгемптон прокльовували кришки пляшок і снідали молоком. За певний час те ж саме почали робити птахи за сотні кілометрів від Саутгемптона, а до 40-х років уже всі європейські синиці опанували цей метод. Однак, війна змусила і людей, і птахів на час забути про доставку молока додому. Молочарі відновили її лише через вісім років, і синиці знов почали прокльовувати кришки.

Але це було нове покоління птахів, бо синиці живуть три роки. Їм вдалося просто зараз опанувати «науку» предків. Все це — властивості внутрішнього ритмополя, в якому міститься вся інформація Всесвіту. Шелдрейк назвав поля образів морфогенними — такими, які впливають на структуру або форму речей.

Відомо, що у термітів є навички відмінних архітекторів.

Влаштовуючи нову оселю, ці комахи поділяються на дві «бригади» і зводять абсолютно симетричні половинки термітника. Всі термітники схожі один на інший, як при типовому будівництві. Ніщо не може перешкодити узгодженим діям термітів, навіть якщо на початку будівництва перегородити їхнє майбутнє житло сталевим листом, термітник однаково вийде симетричним. І це при тому, що під час будівництва комахи ніяк не спілкуються одна з одною і не спостерігають за роботою сусідньої «бригади», оскільки терміти сліпі від народження.

Резонансне зчитування думки

Все це означає, що мозок людини або тварини сам по собі не містить ні пам'яті, ані знань, але все це в надлишку є в морфогенних полях. І мозок в разі необхідності налаштовується на певне морфогенне поле так само, як радіоприймач на радіохвилю. «Спіймати» в морфогенному ефірі власну пам'ять, зрозуміло, набагато простіше, ніж пам'ять інших людей.

Але, при вмілому «налаштуванні» стає доступною пам'ять будь-якої людини або соціуму. Отже, якщо вчити англійську мову, [то] не обов'язково сидіти за словниками й слухати касети, а достатньо «налаштувати» свій мозок на англійську хвилю.

Найкраще мозок «налаштовується» на загальновідомі образи. Англійська вивчається легше суахілі або гінді, бо нею володіє куди більше людей.

Сам Шелдрейк пояснює цей феномен на прикладі з пацюками: «Якщо навчити чогось щурів в Манчестері, то щури цієї породи по всьому світу набагато швидше засвоюватимуть той самий трюк, навіть якщо між ними не буде ніякого відомого науці фізичного зв'язку або спілкування. Чим більше пацюків навчаться чомусь, тим легше те ж саме засвоять їхні послідовники».

Морфогенні поля можуть видозмінюватися під дією нових знань.

Якщо ще вчора нікому невідоме знання завтра пошириться повсюдно, то його поле також пошириться і стане доступним більшій кількості людей, тварин, рослин.

Вкарбовані в морфогенне поле і доступні буквально всім образи Шелдрейк називає «звичками». Їх вчений протиставляє законам Природи, вважаючи, що Всесвіт не підкорюється раз і назавжди встановленим законам, а живе, узгоджуючись із образами, вміщеними в загальній пам'яті Природи.

Образи-звички, які відповідають за гравітаційні та електромагнітні поля, атоми водню, атмосферу, світовий океан, достатньо стабільні, але це не означає, що вони не можуть змінюватися. Адже, поряд з іншими звичками, у Природи існує і звичка до зміни.

Еволюція життя, культури, людини — це прагнення розвитку, властиве Природі речей, глибоко вкарбоване в її морфогенне поле.

Якщо є морфогенні поля, спільні для всіх людей і тварин, то виходить, що все в світі взаємопов'язане. Коли ми дізнаємося щось нове, це дізнаємося не тільки ми, а й усі люди, весь Всесвіт, наше знання стає загальним.

Це тотальний загальний розум.

Спільністю усвідомлення Шелдрейк пояснює паранормальні явища, такі, як телепатія або здатність людини «відчувати погляд спиною».

За Шелдрейком, людина не відчуває погляд, а вловлює думку того, хто дивиться їй в спину. Здатність відчувати погляд можна розвинути. Погляд спиною добре відчувають параноїки, люди під дією наркотиків, а також майстри бойових мистецтв. Теорією морфогенних полів пояснюється феномен передбачення. Людина, складаючи той чи інший прогноз, посилає в морфогенне поле певну інформацію, яка потім повертається у вигляді реальної події, що відбулася. Цю особливість інфополя використовують психологи, які закликають пацієнтів бути оптимістами, думати про хороше, і тоді життя налагодиться.

Програмування очікувань вченого

Феноменом програмування користуються і вчені, які усвідомлено застосовують здатності полів до програмування в повному обсязі.

Вчений приступає до дослідження, очікуючи від нього певного ефекту, і чим сильніше він сподівається на той чи інший результат, тим більше шансів, що очікуване станеться.

Очікування вченого, вкарбовані в морфогенному полі, впливають на результат експерименту. Дотепно помічено, що фізики-ядерники не стільки відкрили субатомні частинки, скільки придумали їх: спочатку передбачили їхнє існування теоретично і лише потім почали практичні дослідження по їхньому виявленню.

Дослідники програмують, або зомбують, не тільки себе, але і всіх навколо. Тільки-но людина звертається до психоаналітика-фрейдиста, їй починають снитися сни за Фройдом.

Екстрасенс демонструє свої паранормальні здібності в присутності дослідника, який вірить в екстрасенсорику, і не може нічого видати в присутності експериментатора-скептика. Навіть лабораторні тварини потрапляють під вплив учених.

Якщо експериментатор вважає дану мишу особливо талановитою, вона поводиться більш тямущо від родичів, незалежно від об'єктивних даних. 

Тварини переймають національні риси дослідників. Миші, з якими працюють американці, метушливо гасають по клітках, відволікаються на дрібниці й лише в останній момент видають необхідний результат. Тварини-«німці» довго розмірковують, а потім неквапливо і точно виконують завдання.

Інформаційні фантоми

Морфогенні поля є не тільки у людства в цілому, але й у кожної [окремої] людини. ЦІ поля утворюють наші думки, почуття, емоції, поведінку й тіло. При цьом все, що колись було в полі зору морфогенного поля, не зникає безслідно, а залишається в ньому назавжди.

Ми можемо згадати формулу, яку вчили в інституті, знов запалитися коханням до людини, в яку були закохані тридцять років тому, а можемо відчути частину тіла, якої позбулися.

Будь-яка людина може налаштуватися на морфогенне поле Іншої. Шелдрейк провів експерименти, в ході яких з'ясувалося, що сторонні люди можуть відчувати ампутовані фантомні кінцівки [піддослідної] людини.

Головним учасником одного з досліджень був американець Казимир Бернард, який втратив праву гомілку під час війни. Казимир доторкався своєю фантомною ногою до інших людей, і ті відчували дотик. Під час Іншого експерименту медсестра, яка працювала в ампутаційному відділенні, настільки достовірно описувала фантоми своїх пацієнтів, що створювалося відчуття, ніби вона їх бачить. Реагують на фантомні кінцівкии тварини.

Звірі зчитують інформацію формотворчих полів

Наукова ідея про те, що частини одного цілого, будучи роз'єднаними, продовжують підтримувати взаємозв'язок, не нова. Це відкрили задовго до Шелдрейка. У Малайзії здавна вважається, що все, зараз пов'язане з тілом людини і потім відділене від нього, залишається в нерозривному зв'язку з цим тілом. Малайзійці не викидають зрізані нігті й волосся, вважаючи, що хтось їх підбере і за допомогою відьомства накликає на власника нігтів або волосся біду.

Те ж саме стверджується в квантовій теорії: якщо дві частки відриваються від одного атома, то, яким би великим не була відстань між ними, все, що впливає на одну частинку, також впливає і на другу.

Шелдрейк уперше запропонував вважати єдиним цілим не тільки тіло людини або атом, але все, що можна об'єднати за будь-якою ознакою.

Хатні тварини та їхні господарі, згідно до Шелдрейка, є цілим, і немає нічого дивного в тому, що, коли це ціле розпадається, його частини продовжують зчитувати інформацію з морфогенних полів одне одного.

Собаки і кішки немов відчувають свого господаря, чекають на нього біля дверей, навіть якщо той повертається в позаурочний час, вгадують хазяйський намір погодувати їх або вивести на прогулянку, вловлюють найменші зміни в настрої власника.

Подібну поведінку не завжди можна пояснити гострим слухом і нюхом.

Наприклад, в тому разі, коли вихованці здогадуються про майбутню розлуку з господарями, коли ті ще тільки розмірковують про передбачувану прогулянку, залишивши собаку або кішку вдома.

Мегаінфополе пояснює здатність голубів знаходити шлях додому.

Біологи вже більше століття експериментують з голубами і досі не можуть зрозуміти, як голуби повертаються на рідний голубник навіть з найвіддаленішої місцевості.

Шелдрейк вважає, що між птахами і їхнім будинком існує еластична нитка, що проходить крізь морфогенні поля, яка натягується, коли голуби летять геть від будинку, а потім стискається і притягує птахів назад.

Та ж нитка притягує і заблукалих або кинутих удалині від свого хазяїна кішок і собак.

Подібним чином поводяться і дикі зграйні тварини. Відсталі від зграї вовки завжди знаходять своїх родичів, лисиці заспокоюють розбурханих цуценят, перебуваючи на значній відстані від них і не видаючи жодного звуку, але пильно дивлячись в бік своєї нори.

Звірі зчитують інформацію з формоутворюючих полів людини або одне одного. Нерідкі випадки, коли брати менші сканують глобальні морфогенні поля. Загальновідома здатність тварин передчувати катастрофи. Історія знає багато [подібних] прикладів. У стародавньому Китаї спеціально тримали собак-провісників стихійних лих.

+2
543
RSS
17:03
+2
Наскільки я розумію, йдеться про один з різновидів енергоінформаційних полів.
20:46
+2
Гарна стаття. А ще я читав про японських мавп, які навчилися мити картоплю від піску.
Мавпи вже і смартфонами користуються _сміюсь



Та й загалом мавпи дуже багато чого знають і вміють… _стежу

22:31
+2
А загалом, мені подобається дещо інша річ, пов'язана з даним матеріалом… Доки його прочитав тут, на Світочі й відкоментував друг Анатолій, цей матеріал помітили на Фейсбуці (я роблю перепосилання майже на всі свої матеріали в свою ФБ-стрічку, на Твітер і на Гугл+), тричі лайкнули… і навіть один перепост там, на ФБ зробили! Це мені дуже подобається.
_чудово _чудово _чудово
Це ж звичайний "«ефект сотої мавпи», яка навчилася мити банани в річці, а за нею і всі інші мавпи, навіть а інших островах.
Але в «ефекті сотої мавпи» це просто фіксувалося, тоді як Руперт Шелдрейк пояснює те, що сталося, наявністю спеціального «морфогенного поля», яке акумулює інформацію — а вже потім її звідти може зчитати будь-хто інший. І не обов'язково мавпа…
_танцюю
00:31
+2
Мавпи і планшети — це ж жарт. Одягли й дивляться, що ті роблять з екраном. Мала дитина років у 2-3 теж натискає на клавіші калькулятора, тоді кусає його, потім намагається розбити його, розсердившись. А чого?
Саме тому я й приліпив смайлик «сміюсь»: _сміюсь

Випадкові Дописи