До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Коли українець засміявся...

Коли українець засміявся...

Якщо завсідники Світоча гадають, що на авторський допис (а не на переклад чи передрук) мене може спровокувати зауваження когось із завсідників (друга Анатолія, Дзвінкої Сопілкарки та ін.), то це помилкова думка. Наприклад, сьогодні наштовхнувся на отаке просторікування одного з ФБ-френдів, яке процитую повністю, без купюр та із збереженням авторської лексики й орфографії:


Ось тут, люде, ви всі думаєте, що українці такий унікальний нарід, що ненавидить владу аж до сказу, одразу на другий день як обрав. Ненавидить. певна річ, куди ж від цього подінешся. Одначе, якщо у цьому спробувати розібратися, то виходить інтересний феномен. Лігітімний — це практично лабораторно чистий екземпляр, проти якого ніколи не працювала російська пропаганда. Нє, ну там при нагоді десь принизити, поскалозубити то звісно було, вони без того не можуть, щоб над чужими не познущатися, бо над своїм не можна, а їдь десь треба діти. Отже, якщо замірити градус ненависті по соцмережам, то отримаємо інтересний результат — лігітімного, а це реальна хтонічна потвора і серійний вбивця, не ненавиділи. Над ним сміялися. Себто, коли не крутився той скерований на Україну пропагандистський вентилятор, українці не ненавиділи навіть того недолугого малоосвіченого бандюка, який у всіх на виду цеглина за цеглиною демонтував українську державу і виснажував країну просто таки космічною корупцією. Укранці сміялися над смішними фотожабами зі стрибаючим вінком, увікни/умікни, горлали на стадіонах смішні обідні кричалки. Зате. коли вентилятор із за порєбріка крутився на повні обороти, (а це за Ющенка і Порошенка, що стали президентами всупереч кремлю) наш прекрасний нарід за якийсь час хотів просто таки роздерти своїх президентів на сувеніри. (я жодним чином не ідеалізую цих політиків, але, звиняйте, навіть якщо вони вам не пододобаються, вони наші, а не кремлівська колоніальна адміністрація). І цей вентилятор розганятиме ненавить і проти наступних, бо їх не влаштовує сам факт існування України на мапі, а якщо не розганятиме, то тоді, народе мій, ти знову обрав москву.


Пише таке 100-відсотковий патріот України. Про цю людину можна з повним правом сказати «кров від крові, плоть від плоті». Тож мені лишається дивуватись, як можна настільки не розуміти своїх же братів-українців?! А без граничного нерозуміння такої чухні не напишеш...

Почну з «бородатого» анекдоту в формі притчі.


Якось наказав фараон зібрати зі свого народу належні податки, а потім спитав головного збирача податків, як при цьому поводилися люди?

— Вони заплатили податки, нічого особливого, — відповів головний збирач податків.

Тоді фараон наказав зібрати податки повторно, потім знов запитав:

— А як цього разу поводилися люди?

— Плакали, лаялися, але віддавали гроші, — відповів головний збирач податків.

Тоді фараон наказав зібрати податки втретє поспіль, потім знов запитав:

— Як цього разу поводилися люди?

— Люди реготали в обличчя митарям і загалом веселилися, хто як міг, — відповів головний збирач податків. Тоді скрикнув переляканий фараон:

— Негайно відставити стягування податків!!!


Зрозуміли мою просту думку? Якщо не зрозуміли, то на додачу до анекдоту процитую ще й гоголівського «Тараса Бульбу»:


Козацькі лави стояли тихо перед мурами. Не було ні на кому золота; хіба де-не-де блищало воно на держаках щабель та на мушкетах. Козаки не любили пишно вбиратися на війну; прості були на них кольчуги й свити, і далеко чорніли та червоніли чорні, червоноверхі їхні смушеві шапки.

Двоє козаків виїхало наперед із запорозьких рядів: один іще зовсім молодий, другий старіший, обидва гострі на язик і в ділі теж не з остатніх: Охрім Наш і Микита Голокопитенко. Слідом за ними виїхав і Демид Попович, кремезний козак, що вже давно вештався на Січі, бував і під Адріянополем і не раз був лихом битий на своїм віку: горів у вогні і пригнався на Січ обсмалений, з почорнілою головою та обгорілими вусами; але знов убрався в силу на Січі Попович, пустив за вухо оселедець і викохав густі й чорні, як смола, вуса. І вдатний був на в'їдливе слово Попович.

— А красні жупани на всьому війську, та хотів би я знати, чи красна сила у війська?

— Ось я вас! — гукав зверху дебелий полковник. — Усіх перев'яжу! <...>


І таке інше в тому ж дусі.

А тепер зрозуміло?..

Як, досі не второпали?! Ну-у-у, тоді вже не знаю… Тоді згадайте хоч би події на Євромайдані.

Коли наприкінці листопада «беркутята» влаштували побиття студентів, 1 грудня 2013 року сотні тисяч людей (подейкують, що цілий мільйон) просто приїхали до Києва й вийшли на протест. Наголошую: просто вийшли, всього лише вийшли. І потім мирно отаборилися на Майдані.

Коли за десять днів «беркутята» спробували розігнати протестувальників, і серед ночі вдарив набат у Михайлівському Золотоверхому монастирі, то з усього Києва усіма правдами й неправдами на Майдан терміново з'їхалися люди… і просто побуцалися з «беркутятами». Наголошую: всього лише побуцалися. І знов мирно отаборилися на Майдані.

А коли в «беркутят» полетіли «коктейлі Молотова»?! Коли запалали шини?! Коли силовики були змушені перейти до відстрілу протестувальників?! Точніше, після якої яскравої, але дуже смішної події?! Правильно: сталося це після того, як влада ухвалила пакет драконівських «законів 16 січня», а в суботу, 18 січня протестувальники вийшли на вулиці, нап'явши на голови друшляки й каструлі. І що ж?! Вже наступного вечора — в неділю, 19 січня почалися бої на «Груші», а 22 січня пролилася перша кров — загинув попервах Нігоян, потім ще і ще...

А до чого ж весело все починалося!!! «Кастрюлеголовиє майдауни» — куди вже смішніше?!

Але як показали наступні події, насправді саме в суботу, 18 січня 2014 року треба було негайно йти на поступки протестувальникам. Це був той самий момент, коли президентові треба було жахнутися, негайно скасувати ідіотичні «закони 16 січня», відправити декого у відставку і все таке інше.

Однак президентом України був не анекдотичний фараон, який перелякано наказав негайно відставити стягування податків. Янукович виявився надто нерозумним і не второпав: друшляки й каструлі на головах протестувальників — це привід для пролиття гірких сліз і каяття, для термінового пакування валіз, а не для гомеричного реготу. 

Втім, Янукович відбувся ще надто легко — втік до Ростова-на-Дону і в останній момент награбовану готівку вивіз. І в подальшому всього лише ламав ручки на прес-конференціях.

Бо наша історія знає й інші прецеденти. Наприклад, князя Ігоря в схожій ситуації древляни розірвали деревами...

Отже, звідси висновок. Коли українці лають чинну владу — ота сама влада все ще може не надто перейматися, бо люди явно не дійшли до межі терпіння. Натомість коли українці починають в масовому порядку кепкувати з представників влади — це вже привід замислитися. А коли розпочинається задерикувате знущання — оце й є та сама епічна межа, коли треба давати задній хід! І чим швидше, тим краще!!!

Так само в давнину козаки перед вирішальною битвою виставляли наперед пару-трійку гостроязиких жартівників, які, сучасною мовою кажучи, «тролили» ворога, тим самим виводячи його з рівноваги. Це дуже давній ритуал, що безпомилково вказує на готовність до найрадикальніших дій. І забувати про подібні речі аж ніяк не слід.


UPD. Між іншим, отакий ритуал з «тролінгом» супротивника перед вирішальною битвою легко пояснити з точки зору енергетики. Бо якщо внаслідок «тролінгу» ворог всіляко обурюється — це означає втрату рівноваги і неконтрольований викид енергії. Якщо ж ворог починає реготати над твоїми нібито «дурнуватими витівками» — він втрачає пильність, розконцентровує увагу. В обох випадках шанс на успіх несподіваної атаки підвищується.
+2
318
RSS
13:18
+2
Українці зовсім не такі «простачки», як це може здаватися на перший погляд. _крутий
Правильно, їжачки просто спочатку формують коло, збираються у великі групи, потім виставляють словесні голки, і тільки в останній момент з'являються голки справжні. І тут уже ми стаємо схожими на японських ніндзя, яким для вбивства ворога достатньо голих рук і маленької скалки.
Це написано заради того, щоб підкреслити значущість моменту «виставлення їжачками словесних голок», бо наскільки я бачу, цей момент зараз недооцінюється, а тому випускається з уваги. Не знаю, можна так казати чи не можна, але це один з пунктів, на якому проколюються і кремлівські, й європейські, ба навіть американські політичні аналітики — коротше, всі!!!
Прекрасно пам'ятаю, як жахнувся, коли 18 січня 2014 року побачив на Ютубі ролики з протестувальниками, які бігали Майданом з каструлями й друшляками на головах!!! Це була субота, мама якраз приїхала до нас — за мною наглядати. Природно, побачивши моє занепокоєння, спитала, в чім річ?! Показав їй ролики — вона не врубилася. Нагадав анекдот — тільки тоді зрозуміла. Я зателефонував головреду мережевого ресурсу «ПіК» і попросився терміново написати матеріал — бо ситуація на межі кровопролиття!!! На жаль, він до мене не дослухався: обережні люди не полюбляють отаких радикальних прогнозів — бо раптом не збудеться?! Головред мусить думати про видання, тому головред мусить бути обережним…
На жаль, все збулося саме так, як я й попереджав. Причому від каструль і друшляків на головах до боїв на «Груші» (з польотом «коктейлів Молотова» в бік «беркутят») минула всього лише доба, а до перших відстрілів протестувальників бойовими набоями — 4 доби… А якби влада схаменулася бодай в момент «передбойового тролінгу» — цього можна було б уникнути. А «передбойовий тролінг» саме так і виглядає: або на Майдан виходять люди з ідіотичними предметами на головах, або перед військом виїжджають двійко-трійко особливо гостроязиких козаків, які починають зубоскалити й задирати супротивника в інший спосіб…
_подумай _подумай _подумай
Ритуал — одне слово!
_подумай _подумай _подумай
І саме тут ворогові треба схаменутися — бо далі зімнуть!.. А я ж пам'ятаю, як над цим жахливим ритуалом зловтішалися! Навіть в якихось німецьких телевізійних новинах респектабельний ведучий теж вийшов перед камерою з каструлею на голові, розповідаючи про події в Україні. Європейцям теж було смішно…
Ідіоти!!!
_подумай _подумай _подумай
07:57
+1
Так, вивести ворога з рівноваги, сміючись над ним. 16 січня 2014 Верховна рада прийняла закон, яким забороняла народу носити шоломи і маски на голові, а військовим можна. І народ зігнорував цей закон, одягнувши на голови каструлі. Це була провокація влади на силові дії. Недооцінка противника і переоцінка власних сил. Плюс москвини весь час підштовхували до жорсткого протистояння. Перші смерті — це їх рук справа. І спішна втеча яника теж. Їм треба була не перемога яника, а повний безлад, введення військ і силове нав'язування Україні москвинського стійла. Підігрівали ситуацію постійно. Я дивуюся, що й досі цього не розуміють аналітики.
Недооцінка противника і переоцінка власних сил.

З чийого боку?! Здається, не витримала все ж таки влада, а не народ…
_соромлюсь

Їм треба була не перемога яника, а повний безлад, введення військ і силове нав'язування Україні москвинського стійла.

Знов-таки, зорганізованого безладу вистачило на захоплення виключно Криму та приблизно 1/3 території Донецької й Луганської областей. А далі… "їжачки згуртувалися"
_вибачаюсь

Я дивуюся, що й досі цього не розуміють аналітики.

Чому ж не розуміють?! Російська агресія 2014 року відкрила очі переважній більшості наших — українських аналітиків. Американці також все прекрасно розуміють. А європейці заплющують очі виключно через небажання втрачати такий огромезний (більше за територією, ніж за кількістю населення) ринок, як РФ. Все простіше від простого.
_втомлений
Принаймні Віталій Портніков все прекрасно розумів тоді, розуміє і тепер:

Випадкові Дописи