До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Керування гнівом

Керування гнівом
Джерело матеріалу:

Різновиди злості, її причини та способи впоратися з нею

За гнівом ховаються інші, тендітніші почуття, зачепивши які відновитися буде куди складніше. Іноді гнів — первинне почуття, і тоді краще вихлюпнути його. Але найчастіше гнів є вторинним. Гнів приховує глибші й важливіші почуття, безпосередньо пов'язані з ситуацією.

Існує безліч причин для гніву. Визначте причину, і вам буде простіше впоратися з ним. Причини гніву можна розділити на чотири групи:

  • Дії або слова інших людей вражають наше марнославство. Це найчастіша причина гніву. Ми сердимося, тому що зачеплено наше самолюбство.
  • Інші пропонують вам близькість чи опіку, яку ви на даний момент не бажаєте або не наважуєтеся прийняти. Гнів або роздратування — метод самозахисту, що спрацьовує майже автоматично як захист від пропонованої близькості.
  • Дії інших суперечать вашим цінностям і життєвим принципам.
  • Те, що відбувається, суперечить бажанням і прагненням.

Давайте розглянемо всі чотири групи докладніше.

Вражене самолюбство

Гнів, що проявляється через ображене самолюбство, називається нарцисичним. Коли наше самолюбство вражене, слова або дії кривдника обурюють нас, подеколи ми навіть чимсь йому мстимося. Ми схожі на дітей, які, почувши критику на свою адресу, кажуть: «Сам такий!» Найімовірніше, у нас виникає бажання пуститися в пояснення і змусити нашого кривдника змінити свою думку про нас. Жоден з цих засобів не спрацьовує! Виплеснувши гнів на кривдника, ми не змінимо його уявлення про нас — у всякому разі, в кращий бік. Додаткові пояснення теж не допоможуть. Вони, навпаки, можуть вивести кривдника з себе, і він вирішить, що мав рацію в своїх припущеннях щодо нас.

Уявімо якогось Ганса, який говорить своїй дружині Інзі: «Ти щось у мене трохи розлінувалася...» Інга відчуває гнів і бажання перерахувати всі ті справи, які вона робить. Однак це не допоможе, бо гнів в даному випадку — почуття вторинне. Найімовірніше, за гнівом ховаються два інших почуття.

Перше — смуток через те, що її бачать не такою, якою їй хочеться виглядати в очах інших. І найкраще буде сказати: «Мені шкода, що тобі так здається» або «Самій мені так не здається». Можливо, на це Ганс запитає: «І в чому, на твою думку, я не маю рації?» Тепер Інга може пуститися в пояснення, тому що Ганс готовий її вислухати.

Інше почуття, приховуване нарцисичним гнівом — це страх: якщо Ганс дійсно вважає Інгу такоюй, раптом він взагалі не захоче більше жити з нею? Якщо вона дійсно боїться цього, доречно буде поцікавитися: «Якщо ти дійсно так вважаєш, отже, ти мене менше любиш?» І на це він може відповісти: «Що ти, ні, звісно. Ти у мене чудова — і дуже добре, що, поки я на роботі, ти насолоджуєшся життям, а коли приходжу додому — ти весела і спокійна». Тоді страх розвіється, а разом з ним і гнів. Це особливо корисно, якщо ви вирізняєтеся високою чутливістю, адже сварки вас надзвичайно вимотують.

Опинившись по той бік і викликавши у когось нарцисичний гнів своїми словами або вчинками, спробуйте не реагувати на сам гнів, а звернутися до журби і страху вашого співрозмовника.

Якщо вам вдасться показати, що ви здатні бачити і позитивні його якості, а він повірить вам, то його гнів вщухне. Припустимо, що я назвала когось чутливим і на це мій співрозмовник розсердився — або тому, що насправді це не так, або тому, що йому не хочеться виглядати чутливим. Можливо, він вважає чутливість слабкістю і гадає, що, аби не залишитися на самоті, потрібно бути холоднокровним і незворушним.

Замість того, щоб пускатися в пояснення і захищати власну точку зору, я одразу ж кажу, що можу і помилятися. Потім я скажу, що висловлювати власні почуття — відмінна якість, властива лише сміливцям, і що вважаю мого співрозмовника сміливою і приємною у спілкуванні людиною. Таким чином я послаблю його страх і журбу. Цілком можливо, що після цієї ситуації я вважатиму його ще більш чутливим. Однак від розмов про це я утримаюся. Може статися, колись він і сам все зрозуміє та змириться з цим.

Замість всього описаного я могла розсердитися у відповідь, а опісля розповідати комусь про те, як огидно повівся мій співрозмовник. В цьому випадку його страх і журба посилилися б, а разом з ними і гнів.

Чи означає це, що я сама ніколи не зумію висловити своє роздратування? Ні, я можу висловити його трохи згодом, коли співрозмовник заспокоїться, або записати його в своєму щоденнику. На щастя, з віком більшість із нас перестає відчувати потребу негайно висловити власні почуття. Це корисна навичка, адже завдяки їй ми уникаємо конфліктів: стаючи об'єктом чужого гніву чи інших почуттів, ми стримуємо наші власні емоції й не провокуємо сварку. Стримувати почуття не завжди корисно — це може призвести до інших проблем, однак непогано знати, що у вас все-таки є вибір. <...>

Самозахист

Лона розраховує на підвищення на посаді, однак їй відмовляють. Увечері того ж дня вона йде додому, де на неї чекає чоловік на ім'я Пер. Лона засмучена і не може впоратися зі своїм розчаруванням. Вона йде на кухню і береться готувати їжу, а коли Пер намагається її обійняти, скидає його руку і різко критикує куплені ним продукти. Гнів у цьому випадку — почуття вторинне, яке виконує захисну функцію. Те, що в подібних ситуаціях вам не хочеться спілкуватися, — це цілком нормально, але найрозумніше буде сказати про це вголос.

Наприклад, так: «Мені зараз не хочеться розмовляти, тому поки мені твоя допомога не потрібна». Або так: «Ти тут ні до чого, і коли мені захочеться обговорити все, я обов'язково повідомлю про це».

Буває також, що наш власний гнів здається нам почуттям нав'язаним, управляти яким складно навіть нам самим. Можливо, ви потребуєте близькості й не хочете відштовхувати від себе близьких, а гнів позбавляє вас цієї можливості. В цьому випадку я б рекомендувала обговорити це з психотерапевтом. Не можна розтринькувати своє життя даремно, страждаючи від того, що ми відштовхуємо тих, кого так потребуємо.

Недотримання життєвих принципів або заперечення ваших цінностей

Коли чиїсь вчинки викликають у нас гнів, можливо, це пов'язано з тим, що вони суперечать вашим життєвим принципам. Інша людина робить щось, чого ви не дозволяєте собі робити. Я, наприклад, часто серджуся на людей, які розповідають про щось, не замислюючись, чи цікаво це оточуючим. У таких ситуаціях у мене є два варіанти дій. По-перше, можна спробувати змусити співрозмовника змінити поведінку. По-друге, можна змінити власну поведінку. Я, наприклад, могла б надалі теж пускатися в довгі розмови, особливо не замислюючись, наскільки вони цікаві для співрозмовника.

Якщо ви пред'являєте самому собі надто високі вимоги, то нерідко роздратовані на тих, хто дозволяє собі розслабитися. Непогано було б поміркувати про свої життєві принципи і, можливо, відмовитися від деяких із них.

З цінностями інша річ. Якщо, наприклад, ви піклуєтеся про довкілля, то напевно розлютитеся, побачивши, як хтось його забруднює. В цьому випадку я б не рекомендувала заспокоюватися і змінювати своє ставлення до забруднення природи. Якраз навпаки — ви почуватиметеся набагато краще, обстоюючи свої цінності та вступивши, наприклад, до організації, в якій система цінностей схожа з вашою.

Невиконані бажання

У таких ситуаціях причина нашого гніву — не вражене самолюбство, не бажання відсторонитися від оточуючих і не розбіжність з нашими життєвими правилами або цінностями. У цю категорію входять ситуації, коли ми не отримуємо бажаного, але які при цьому не підпадають під жодну з трьох інших категорій.

Наведу декілька прикладів.

Вам здається, ніби те, що відбувається, заважає вам досягти мети (хтось встромляє вам дрючки в колеса).

Ви не отримуєте бажаного (відчуваєте розчарування — поєднання почуттів, в якому досить важливе місце може займати гнів, більш детально про сполучення почуттів дивіться в розділі 1 [моєї книги]).

Інші порушують ваші межі, торкаються ваших речей або танцюють з вашим партнером, занадто тісно притискаючись до нього. Останнє провокує гнів, схожий на злість тварин, коли чужинець вторгається на їх територію.

У всіх цих ситуаціях гнів є первинним. Його мета — позначити межі й усунути перешкоди. Якщо, наприклад, ваш сусіда припаркується просто перед вашим гаражем, то ви напевно відчуєте, як всередині зростає роздратування і зріє готовність до дій. Ви можете розповісти сусідові про свою злість і про те, що вважаєте його вчинок необдуманим. Виплеснути гнів — відмінний вихід: опісля нам навіть хочеться зітхнути від полегшення. На жаль, подібна радість триває недовго. Будьте певні — ті, на кого ви вихлюпуєте гнів, відплатять вам тим же. Сусіда неодмінно дорікне вам тим, що ви розмовляєте з ним неналежним тоном.

Як правило, я раджу пацієнтам і слухачам моїх курсів висловлювати гнів у вигляді побажання. Коли ви гніваєтесь, у вас є невиконане бажання.

Якщо ви усвідомлюєте, чого саме хочете, і донесете це до опонента замість гніву, в кінцевому підсумку досягнете куди кращих результатів. Зокрема, наприклад, ви можете сказати сусідові наступне: «Якщо вам не важко, відженіть, будь ласка, автівку буквально метри на півтора ліворуч — тоді мені простіше буде виїхати з гаража». І, найшвидше, ваше прохання буде виконано.

Якщо ваш колега без дозволу скористається вашим комп'ютером, скажіть йому так: «Спробуйте наступного разу попередити мене заздалегідь, гаразд? Я тоді про всяк випадок збережу дані, щоб нічого не пропало». І в майбутньому колега напевно врахує ваші побажання.

Коли щось суперечить вашим бажанням, ви можете висловити побажання у формі пропозиції, метою якої буде змінити ситуацію. Можна і відмовитися від бажання.

Коли ми відмовляємося від боротьби, гнів перетворюється на смуток, а смуток — почуття набагато більш живе і динамічне, ніж гнів.

Згодом смуток поступово вщухає і зникає повністю. І після цього у вас з'являться нові бажання та можливості.

З книги данського психотерапевта Ілсе Санд
«Компас емоцій: Як розібратися в своїх почуттях»

+2
268
RSS
15:09
+1
Може згодитися для уникнення конфліктних ситуацій.
16:16
+1
Хтось казав, що сором, це гнів, обернений всередину, тобто на самого себе.
23:21
+1
Дякую

Випадкові Дописи