До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Реєстр материнських маніпуляцій

Реєстр материнських маніпуляцій
Джерело матеріалу:

Відвідавши цікавий семінар по роботі з горем в сім'ї, надихнулася написати статтю про переживання дітьми втрати батьків. Але робота не клеїлася. Стаття виходила формальною й якоюсь «мертвою», нечитаною. Гору брали опір, нудьга, сонливість. «Очевидно, не актуальна тема для мене, тому й нудно, що через себе не прожила», — подумала я.

Мама, твоя маніпуляція більше не працює

Був післяобідній час вихідного дня, вся моя сім'я безтурботно спала. І я дозволила своїй сонливості перемогти мене. Прокинулася зі стиснутими кулаками і в сльозах. Я перебувала в потужній реакції після сну, в якому мій батько потрапляє в автокатастрофу, а я блукаю по дорозі та збираю рештки його мертвого тіла.

Так виявилося моє непрожите дитяче горе. Через сон я зіткнулася з такими болісними відчуттями втрати (біль, скорбота, самотність, тривога, злість), з якими не стикалася ніколи.

Почуття були настільки глибокими, наскільки ірраціональними. Я щиро не усвідомлювала, про що ридаю. Мої рідні та близькі живі-здорові, в сім'ї й роботі відносний порядок.

У чому ж річ? Звідки взялися такі почуття?

В опрацюванні сну в техніках гештальт-терапії та арт-терапії, я усвідомила декілька мотивів і смислів. Зупинюся на одному: зіткненні з непрожитим дитячим горем, що жило настільки довго в моєму несвідомому.

Почну, мабуть, здалеку. Наведу перелік материнських маніпуляцій, що зустрічаються найчастіше, а потім прив'яжу це до свого дитячого досвіду.

Деякі мами так само, як і тата (але тут йдеться не про них) використовують різні маніпуляції і психологічні ігри для управління, виховання, вироблення послуху у своїх чад. Роблять вони це не тому, що злі немов мачухи в російських народних казках, а тому, що з ними самими так поводилися їхні мами, а з їхніми мамами попередні мами і так далі, історія сягає в глиб віків, кінців не знайти.

Згідно із законом трансгенераційної передачі, що ми отримуємо від предків, те й передаємо нащадкам.

Передача відбуватиметься доти, допоки актуальна представниця роду не усвідомить свою поведінку і не перерве ланцюжок.

Отже, найчастіше зустрічаються в практиці та в моєму житті [такі] материнські маніпуляції:

  • Ти мені більше не дочка!(Наприклад, якщо ти кинеш інститут, ти мені більше не дочка).
  • Зараз як відмовлюся від тебе! (Якщо ти запросиш на весілля свого дядька, я на твоє весілля не прийду).
  • Зараз як прокляну тебе! (Я ніколи не погоджуся на цей шлюб. Ти ніколи не отримаєш мого благословення).
  • Зараз як захворію! (Мені не можна нервувати. Я хвора, мені потрібен спокій. Будь отакою, щоб у мене серце не боліло).
  • Зараз як помру! (Роби, що хочеш, але ти доведеш мене до смерті своєю поведінкою. Коли я помру, ти пошкодуєш, що так вчинила).

Продовжувати можна ще довго.

Найчастішою маніпуляцією моєї мами була «Зараз як помру». Вже ставши дорослою, я знаю як впоратися з подібного штибу іграми (про це нижче), а в дитинстві було важко. Скільки себе пам'ятаю, моя мама боялася померти від раку, вона знайшла пухлину в своєму тілі, але декларативно заявляла, що до лікарів не піде, чекатиме болісної смерті, яка їй уготована незабаром.

Така ситуація тривала понад 5 років.

Я жила в постійному страху, що мама помре, а слідом помру я від туги і самотності, тому що мій батько не зможе подбати про мене.

У психології є таке поняття — уявне горе або упереджувальна реакція горя. Втрата уявна, а переживання реальні: біль, скорбота, образа, тривога, смуток, туга, злість, страх, самотність. Я не пам'ятаю, що з будь-ким говорила про свій тяжкий стан. Схоже, переживала це десь всередині. Пам'ятаю тільки, що мені допомагала одна ідея. Якщо мама помре, я залізу на дах 10 поверху і стрибну вниз, і таким чином уникну смертельного душевного болю.

Досягнувши підліткового віку, я зміцніла і припинила боятися маминих висловлювань. Вона вже багато років до цього часу збиралася померти, але була живою, красивою й енергійною.

Схоже, що завдяки сну, я усвідомила той біль, скорботу, переляк, смуток, які витісняла з самого дитинства. Ніколи не припиню захоплюватися сном, як голосом нашого несвідомого.

У моєї мами були причини поводитися так. Вона не могла інакше. І я не в праві звинувачувати її або намагатися пробачити. Пробачити можна тільки винних. А батьки не винні, вони можуть дати тільки те, що їм передали.

Можна бути дорослою і періодично отримувати від мами порцію маніпуляцій та ігор. На цей випадок існує декілька робочих формул.

  • «Мамо, я поважаю тебе за твої вибори, але у мене свої вибори. Ти — це ти, а я — це я».
  • «Мамо, твоя маніпуляція більше не працює».
  • «Мамо, моє місце є непорушним. Я назавжди залишуся твоєю дочкою, а ти моєю мамою. Ти дала мені життя. Дякую. Але житиму я сама».

Зараз я доросла. Я сама мама. Неідеальна мама. Але я вибираю важкий шлях усвідомлення своїх ігор і маніпуляцій. І вас запрошую. Шлях нелегкий, часом болісний, вимагає енергетичних витрат, але йти туди варто. Адже від тварин нас відрізняє наявність свідомості.

Усвідомлюючи, ми можемо змінювати свою реальність під свої потреби, зупиняти передачу небажаних подій і дій на собі, не передаючи дітям.

Наталія Полякова

+1
261
RSS
19:49
+1
Як і авторці матеріалу, мені було б важко написати статтю про переживання дітьми втрати батьків. Художній твір писався б легше, але ж стаття — це інша річ!..
_вибачаюсь

Випадкові Дописи