До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Велика гра в покер

Велика гра в покер

В передмові до матеріалу «Аспірантура — екстерном?» я вже зазначав, що Україна живе в абсолютно новій ситуації, починаючи з 1 березня 2018 року, а також — що я збирався написати на цю тему матеріал для Світоча. Але станом на 12 березня (дата публікації матеріалу «Аспірантура — екстерном?») остаточної зрозумілості все ще не було. Тепер же вона нарешті з'явилася. Що ж, почнемо потроху...


Диспозиція

12 років тому, переглядаючи британсько-американсько-німецький антиутопічний політичний трилер "V означає Вендетта", я раптом вловив схожість дії, що розгорталася на екрані, з певними епізодами Помаранчевої революції. Найвизначнішою спільною рисою подій як на екрані, так і в реальній Україні початку ХХІ століття була… показова карнавалізація в тому сенсі, про який писав Михайло Бахтінрезультат впливу традицій середньовічного карнавалу на культуру і мислення Нового часу. Результатом такого осмислення стала моя стаття «Помаранчева революція як карнавал», яку… не наважилося опублікувати жодне (!!!) українське мас-медіа. Подібне з моїми статтями ставалося дуже рідко — але пару разів таки ставалося. І «Помаранчева революція як карнавал» саме й був отаким матеріалом...

Між іншим, не треба думати, що «карнавальна» революція (точніше, фронда — бо події кінця 2004 року були хоча й українською, але типовою фрондою, а не революцією) є суцільною облудою. Якщо врахувати, що карнавалізація стала однією із спецтехнологій впливу на маси населення, використовуваних такими потужними легендарними спецслужбами, як КДБ та ЦРУ, стане зрозумілою вся прихована небезпека тих подій. 

Відтоді минуло багато часу, ситуація в Україні змінилася кардинально, отож відновлювати неопубліковану статтю немає жодного сенсу. Але наслідок тих процесів був очевидним: остаточна маргіналізація «болота» української політики. До речі, постмодерний  карнавал і не міг призвести до інших результатів! Бо постмодерн апріорі веде в своєрідне «болото», в якому загрузають і потопають всі проекти модернізації, з якого нема виходу… де ніхто не програє — і водночас ніхто не виграє… просто всі тихо-мирно співіснують, тоді як «кислота» постмодернізму розчиняє все, чого торкнеться...

Зате трохи згодом з'явилася, вважаю, геніальна серія статей Петра Лелика  "Зімбабве як національна мрія". Мабуть, найважливіший висновок, який можна зробити з того циклу: станом приблизно на 2007 рік українська «еліта» (в термінології Лелика — «Великий Базар») остаточно втратила право на суб'єктність і право на управління Україною з метою виведення країни з глибинної кризи. Все це мало б відбутися тільки під зовнішнім управлінням — причому при неодмінному відстороненні «Великого Базару» від всіх управлінських справ! 

Єдине, в чому я не погоджуюся з Леликом — то це в баченні укоріненості проблеми: на його думку, остаточне перетворення української «еліти» на «Великий Базар» сталося за часів Ющенка, тоді як я вважаю, що процес пішов вже в 2000 році — на початку другого президентського терміну Леоніда Кучми. Тим не менш, Лелик абсолютно вірно визначив трьох головних претендентів (і водночас конкурентів) на зовнішнє управління Україною:

  • РФ
  • США
  • ЄС

З цієї трійці Євросоюз як був, так і досі лишається поглиненим переважно внутрішніми проблемами. Віктор Ющенко, як висуванець США, обіс**вся настільки потужно, що Сполучені Штати, за висловом Лелика, вирішили вдатися до "українського гамбіту" — «пожертвувати» негідним кандидатом і поки що не висувати наступного. Не дивно, що наступним після Віктора Ющенка українським президентом став промосковськи налаштований Віктор Янукович, а 2010-2013 роки Україна провела під зовнішнім управлінням РФ.

Надалі ж кардинально обіс**вся вже Янукович, і російське зовнішнє управління скінчилося антиросійським Євромайданом. Це вже була не фронда, але справжня децентралізована революція початку ХХІ століття, хоча… і тут спецслужби, безумовно, приклали свою руку. Втім, це окрема тема, говорити про яку ще не час... 

Повоюємо?..

В будь-якому разі, хто б там що не планував, але… щось пішло не так ©

Безсумнівно новий фактор, що кардинально відрізняє Євромайдан від Помаранчевої революції — це подальша зовнішня військова агресія на територію ослабленої внутрішніми потрясіннями України й необхідність захищатися від цієї агресії. Нехай це гібридна, або як каже Анатолій Висота — «хитра» війна Росії, принципово така обставина нічого не змінює. Не хочеш годувати свою армію? Годуватимеш чужу! А от якщо не хочеш годувати чужу армію — мусиш створити свою власну. Навіть на голосу місці...

От саме те сталося і з росіянами! Хитрістю — за допомогою «зелених чоловічків» ("іхтамнетів") захопивши Крим, на території Донбасу росіяни стикнулися спочатку з добробатами (фактично — з легкою піхотою), а вже потім навіть з "легіоном НАТО". На цей міфічний «легіон» звертаю особливу увагу саме тому, що для розуміння всього, що відбувається зараз, цей жахлик, озвучений особисто Володимиром Путіним, має ключове значення.

Втім, перегорнемо «сторінки» історії наступних трьох років і опинимося на початку лютого 2018 року. Бо потрапивши у «Кримський капкан» і остаточно загрузнувши у безглуздій війні на Донбасі, вище керівництво РФ сподівалося на «маленьку переможну війну» в Сирії. От саме ці сподівання й обернулися тим, що американці «покришили» бійців приватної військової компанії «Вагнер» на лівому березі Євфрату під Дейр-ез-Зором:

Далі російський лідер зник невідомо куди на пару тижнів, коли ж з'явився, то «штовхнув» знамениту промову — планове Послання Федеральним Зборам РФ. Не стану перераховувати всю «техногенну фантастику», якою це послання було напхано — всякі різні «крилаті ракети з ядерним двигуном», «балістичні ракети з непередбачуваною траєкторією» і все інше в тому ж дусі. Всі охочі при бажанні можуть ще раз прослухати цю маячню:

Головне в іншому: кому ця маячня адресована? Всі аналітики розділилися на два великих табори, які стверджували, що адресатом путінського Послання є:

  • внутрішня аудиторія (російський «лохторат», який мав впасти від сповненої погроз «ворогам Росії» промови в дикий екстаз і проголосувати на президентських виборах 18.03.2018 за кандидатуру Путіна);
  • зовнішня аудиторія (НАТО, США і Євросоюз, які мали би, типу такого, напудити повні штані й негайно засісти з російським лідером за стіл переговорів про новітній розподіл світу).

Насамперед, в цій ситуації мене здивувало, що ніхто з аналітиків (!!!) чомусь (?!) не побачив з-поміж адресатів зовнішньої аудиторії путінського Послання ще однієї групи країн. Попервах це мене дуже засмутило. Але подальші події довели, що я, на щастя, помилився: кому треба — побачили й оцінили… Просто не озвучили! Що, до речі, теж добре...

Територія «гарячої» війни — Україна

Згадаємо про міфічний «легіон НАТО», який нібито протистав російським "іхтамнетам" в районі Дебальцевського коридору взимку 2015 року. Ви розумієте логіку росіян чи ні?! Вони ж не з Україною воюють!!! Бо як можна росіянам воювати з «братнім» українським народом?! Та «ми загалом один народ» — як неодноразово наголошував той-таки Путін...

Ні-ні, все значно складніше: російські "іхтамнети" воювали, воюють і воюватимуть з НАТО (а отже, із США та ЄС) на території України!!! А те, що до «легіону НАТО», який шматує своїми хижими кігтями тіло нещасної неньки-України, входить певна кількість «хохляцьких посіпак-запроданців» — особливої ролі не грає: в «ядерний попіл» їх разом з їхніми «хазяями» з ворожого блоку НАТО! 

Користуватися такою викривленою логікою необхідно, якщо тільки хочемо побачити реальний стан речей. Бо на додачу до 36 китайських стратагем, сучасні аналітики виділили, зокрема, т.зв. 8 антистратагем — стратегічних ліній, що неодмінно ведуть до поразки, а не до перемоги. В даному разі маю на увазі т.зв. «Антистратагему РОЖЕВИХ ОКУЛЯРІВ» — бачення ситуації лише зі своєї точки зору і невміння побачити її з точки зору супротивника. Зокрема, в цю антистратагему вляпалися як Йосип Сталін, так і Адольф Гітлер в червні 1941 року, оскільки:

  • Сталін вважав, що зв'язаний Договором про ненапад Третій Райх не здатен вдарити по Радянському Союзу. Більш того, німецький вермахт не виявляв жодних ознак підготовки до тривалої серйозної війни (постачання у війська палива і мастил, що не розкладалися б на морозі, заготівля баранячих кожухів для зимової війни тощо).
  • Гітлер вважав Червону Армію «колосом на глиняних ногах», тому на серйозний опір (що в підсумку обернеться війною на два фронти, смертельною для Німеччини) не розраховував. А отже, готувався до легенького літнього бліцкригу й до того, що до настання морозів рештки Червоної Армії опиняться за Уралом.

Отже, наслідки потрапляння в «Антистратагему РОЖЕВИХ ОКУЛЯРІВ» є згубними. Якщо ж поглянути на нашу сучасну ситуацію очима росіян — одразу ж стане помітним ще один суб'єкт в групі зовнішніх адресатів путінського Послання: це недолугі країни, що «відбилися від рук» і які заслуговують на покарання. Україна серед них — найперша, оскільки:

  • без України ніяка новітня Російська імперіа в жодному вигляді неможлива — тому знов «приборкати Хохляндію» для росіян-імперців життєво необхідно;
  • з Україною вже йде гібридна («хитра») війна;
  • попервах Україна дала слабинку (майже без спротиву здавши Крим) — а в логіці «гопника з під'їзду», треба обов'язково добити «слабака», щоб тебе «поважали» інші;
  • Україна є територіально найбільшою державою Європи, а побивши найбільшого, можна без бою упокорити найменших (знов-таки в логіці «гопника з під'їзду»);
  • насамкінець, Україна не є членом НАТО — а отже, початок на її території справжньої «гарячої» війни (можливо, навіть із застосуванням тактичної ядерної зброї) не може вважатися нападом на блок НАТО.

Повторюю, протягом десяти днів після того, як Путін прочитав супроводжуване «смішними» мультиками Послання Федеральним Зборам, я не бачив розуміння всієї серйозності ситуації, що склалася, з боку України.

Як це виглядатиме

Саме тому я так зрадів звістці про те, що Україна набула статусу «аспіранта» НАТО й загалом посилено — прискореними темпами рухається в Північноатлантичний альянс. До речі, Володимир Путін, як кадровий чекіст, мусить прочитати поміж рядків наступне: не можна виключати наявності особливих таємних угод між Україною та НАТО (а також між Україною та США й іншими країнами-членами Альянсу) про особливу допомогу нашій країні в разі початку з боку Росії «гарячої» війни проти нас.

Звісно, сьогодні-завтра Україна не стане членом НАТО. Ще позаторік наш рівень готовності до вступу в Північноатлантичний альянс оцінювався в 80%, ще буквально днями Курт Волкер заявляв, що Україна й досі не готова до членства в НАТО. Але… Коли американцям під Дейр-ез-Зором вкотре повідомили, що «росіян там немає», прозвучала історична фраза:

— Ага, їх там немає?! Що ж, їх там не буде.

Після чого кількасот бійців ПВК «Вагнер» покришили на вінегрет. Це засвідчує, що американці вже вловили суть гібридної «хитрої» війни та навчилися відповідати хитрістю на хитрість. А тому в разі переходу «війни з НАТО, пендосами і гейропейцями на території України» в «гарячу» фазу на російських "іхтамнетів" можуть чекати неабиякі сюрпризи.

Найбільше це схоже на партію в покер, де головною й вирішальною навичкою для гравця є вміння блефувати. Не той виграє, у кого на руках найкращі карти, а той, у кого міцніші нерви. В даному разі невідомо, яку карту цій клятій Україні протягують під столом її «хазяї» з ворожого блоку НАТО — от що для росіян найгірше!!!

А те, що зараз триває «війна нервів», засвідчують пристрасті довкола отруєння на території Великої Британії колишнього співробітника Головного розвідуправління РФ Сергія Скрипаля з дочкою: нарешті Володимир Путін второпав, що не тільки американці, але й британці також почали підвищувати ставки! Більш того, з боку Великої Британії вже також прозвучала заява про готовність у разі потреби завдати превентивний ядерний удар по чужій території:

Як вам таке підвищення ставок?! Причому британські ядерні ракети — це далеко не іржавий російський «мотлох». Це значно, значно серйозніше...

До того ж, беручи за приклад продемонстроване росіянами відверте хамство в стінах ООН, в лексиконі британських високопосадовців нарешті з'явилися «правильні» слова щодо російських колег — на кшталт "відійдіть і заткніться".

Отже, всі сторони протистояння розпочали пронизливу гру на підвищення ставок. Єдине, що лишилося з'ясувати — це часовий розклад. Але тут все доволі просто: Росія зі штанів вистрибує, тільки би провести Чемпіонат світу з футболу 2018 року. Його дати проведення відомі: з 14 червня по 15 липня. Складно уявити, що росіяни почнуть «рипатися», коли на їхній території відбуватиметься головна футбольна подія найближчого 4-річчя...

Підсумок

«Гарячу» війну "іхтамнети" можуть розпочати не раніше 15 липня 2018 року. Я зовсім не хочу сказати, що все неодмінно розпочнеться саме в цей день — просто після 15.07.2018 року може настати той самий «час Ч» або «день Д»… Від того, наскільки Україна встигне підготуватися у військовому плані за чотири місяці, що залишилися до зазначеної дати, залежить багато чого. 

Зокрема, якщо зуміємо продемонструвати настільки високий ступінь нашої готовності, що «гаряча» війна стане не просто неможливою, але й непотрібною — можливо, загалом нічого не станеться. Але… покер є покер! Тут свої закони. Схоже, вище керівництво України в цю гру все ж таки включилося. А от наскільки переконливо воно виглядатиме?..

Що ж, побачимо.


UPD.  Доки писав матеріал, наш президент теж продемонстрував, що принаймні намагається наслідувати британцям:

Порошенко слідом за Британією порадив Росії «заткнутися і забратися геть»


UPD2.  Ще хотів додати про розривання 1 березня 2018 року російським Газпромом усіх контрактів з НАК «Нафтогаз України». Дуже небезпечний прецедент!!! Але зовсім не тому, що без російського газу в Україні нібито настане «холодомор». Це удар не по Україні, а по країнах Європи, до яких природний газ транспортується через нашу територію. Для нормального транспортування потрібна мирна ситуація, тому вчинок Газпрому на той момент дуже скидався на акт безпосередньої підготовки до війни: адже якщо «блакитне паливо» не транспортуватиметься — нема потреби зберігати мир з Україною, на нашу територію можна наступати...

На щастя, Газпром дуже швидко відіграв ситуацію назад. Що є зайвим підтвердженням: поки що Росія блефує і піднімає ставки в політичному «покері». Отже, на відносини російської корпорації Газпром з НАК «Нафтогаз України» треба звертати увагу, але все ж таки не першочергову: відносини ці також можуть стати предметом «покерного» блефу.

+2
275
RSS
22:12
+2
Саме тим, що через 4 місяці може настати той самий «час Ч», я пояснюю не тільки майже щоденні демонстрації різноманітних успіхів українського ВПК, але й завершення АТО та перехід до «операції об'єднаних сил».
23:50
+2
Додав UPD2. _соромлюсь
14:23
+2
Тверезий аналіз.
Дякую, друже _чудово
15:01
+2
Інший приклад аналізу змін у позиції України:
16:12
+2
Серйозні дослідники вважають, що ухвала щодо НАТО вже ПРИЙНЯТА. Але ще не озвучена
Це неможливо хоч би з тієї причини, що Україна поки що не отримала ПДЧ в НАТО. Не забувай, що в Західній Європі теж є свої традиції та своя бюрократія, отож План дій щодо членства в НАТО отримували й виконували всі країни-кандидати, прийняті до Альянсу на стадії розширення.
_дідько _дідько _дідько
Інша річ, що гібридна «хитра» війна диктує свої — «хитрі» правила. Отож не можна виключати існування якихось таємних ухвал в НАТО, в яких для України прописали той чи інший «особливий» статус…
17:31
+2
В той час, як на Донбасі ситуація впритул наближається до військової операції, починають дедалі частіше згадувати про Крим. _чудово
Хоча… в Криму вже є ядерна зброя — росіяни 6 ракет завезли… _шкодую
Ох, непросто там буде, непросто… _шкодую
22:46
+2
Ооооо!.. Один мій знайомий навіть попросив переопублікувати ці мої мудрування в ФБ-групі «Міжнародна журналістика України»! Що я і зробив_соромлюсь
11:34
+2
20:17
+1
Найперший (!!!) указ Путіна після повторного обрання президентом РФ — щодо проведення масштабних артилерійських навчань на кордонах з Україною та Грузією:


То кому він погрожував 1 березня США, ЄС і НАТО — чи все ж таки нашим країнам?..

Випадкові Дописи