До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Чи варто вірити в любов?

Чи варто вірити в любов?
Джерело матеріалу:

Психофізика vs Романтика: чи варто вірити в любов?

Хтось свято вірить, що кожній людині долею дарована друга половина, інші шукають коріння уподобань в досвіді минулих життів, треті ж і зовсім заперечують високі мотиви, вважаючи закоханих жертвами гормонів. Сьогодні розбиратимемось в голій правді про любов, готуйтеся дивуватися.

Чи визнає наука поняття любові?

Ще нещодавно невропатологи ігнорували поняття любові, але сьогодні вона нарешті стала об'єктом досліджень. Однак не варто чекати від вчених патетичних теорій: неврологія класифікує любов всього лише як одну з залежностей. Дослідження людського мозку показали, що під час романтичних переживань активізуються ті ж ділянки, що при наркотичній, алкогольній, нікотиновій та інших залежностях. У кожному з цих випадків з новою дозою ми отримуємо дофамін.

Антрополог з Ратгерського університету Хелен Фішер стверджує, що перші етапи любові повинні розглядатися як спрага чи голод, а не стабільна, постійна емоція. При цьому дослідники виявили, що мозкова активність на стадії тривалих відносин має зовсім інший вигляд. Як і коли партнери переходять від однієї стадії до іншої, поки невідомо, але за однією з версій, це певний механізм еволюції. Сліпе обожнювання перших місяців закоханості згодом поступається місцем новому етапу у відносинах: тепер люди концентруються на створенні сім'ї, і це пов'язує їх на тривалий час, якого достатньо для виховання дітей.

Невже все тільки заради потомства?

Безумовно, любов дозволяє забезпечити виживання генам, але потрібна вона не тільки для цього. Однак, на думку психоаналітиків, інші мотиви теж вельми прозаїчні, й відсилають, звісно ж, до дитинства (привіт дідусеві Фройду). Людина з'являється на світ абсолютно беззахисною і за перші роки життя встигає звикнути до постійної турботи батьків. Не дивно, що ставши дорослими, люди продовжують слідувати тій же схемі, адже підсвідомо настільки різкі зміни сприймаються як загроза виживанню. Переставши залежати від батьків і ставши самостійними, ми як і раніше потребуємо тієї ж турботи та підтримки. Зазвичай зміна патерну збігається із статевим дозріванням, отут і виникає гостра спрага романтичних відносин. І все ж в цій новій любові нам завжди чогось бракує, адже взаємозалежність партнерів ніколи не зрівняється з відчуттям абсолютної захищеності, що утворює перші нейронні зв'язки в людському мозку.

А як щодо кохання з першого погляду?

Вчені стверджують, що навіть для перших зустрічних [людей] часом достатньо 3 секунд, щоб закохатися. Польова біофізика пояснює виникнення такого потужного тяжіння не тільки внутрішніми процесами, тут свою роль відіграє і магнітне поле Землі. В екстремальні періоди люди наелектризовані набагато сильніше, ніж у спокійні дні та місяці. У такий момент ми активніше зчитуємо сигнали один одного, і зустріч з привабливим об'єктом подібна до удару блискавки, тоді як іншим разом ця подія залишила б хіба що швидкоплинне враження. Цим же принципом пояснюються і сплески негативної енергії: виникнення воєн та інші фатальні події.

На рівні фізики в момент виникнення любові відбувається достатньо потужний струс організму. Лише за 0,2 секунди після зорового контакту активізуються одразу 12 відділів мозку, а в кров викидається кілька різних гормонів, що в свою чергу дестабілізує нервову систему. Про яке раціональне мислення тут можна говорити?

Навіщо на білому світі існує нерозділене кохання?

Питання «Чому ми любимо тих, хто нас не любить?» споконвіку хвилює трепетні уми, але його прийнято відносити швидше до риторичних. Як одна з найсильніших залежностей, нерозділене кохання подібне до справжнісінької [наркотичної] ломки — це засвідчують дослідження мозку нещасливих закоханих, проведені за допомогою МРТ. Насправді ж і для подібного мазохізму знайдеться наукове пояснення. Почнемо, за класикою, з пошуків причин в ранньому дитинстві. Дуже часто тупиковий шлях у відносинах обирають ті, на кого у батьків бракувало часу. Для таких людей холод і фрустрація — природне середовище проживання, звичайна річ, затишний куточок. Обділені любов'ю батьків звикли вважати, що достатньо бути хорошим і терплячим, щоб розтопити нарешті серце свого кумира і домогтися відповідного почуття. Позбутися програми, закладеної в дитинстві, буває доволі непросто, тож більшість воліють і далі живити себе романтичними ілюзіями, ніж зробити крок назустріч реальності.

Серед нещасливих закоханих зустрічаються також патологічні страждальці, яким самокатування приносить задоволення. Є й інфантильні фантазери, які бояться серйозних відносин. Але найсумніше, коли людина страждає від власної низької самооцінки: переконавшись в тому, що не заслуговує на любов, вона обирає свідомо недоступний об'єкт обожнювання. За словами психолога-психотерапевта Ольги Лаптєвой, такий індивід несвідомо шукатиме собі в партнери того, хто не кохатиме його. Це закономірність. З роками людині дедалі складніше прийняти факт існування нормальних, здорових і щасливих форм відносин з протилежною статтю. Якщо ви впізнали себе в одному з цих сценаріїв, буде логічним почати працювати над собою.

Чи варто взагалі в це вплутуватися?

Що не кажи, а середньостатистичний закоханий є вразливим по всіх фронтах. Піддавшись почуттю, ви перестаєте тверезо оцінювати ситуацію, і це дає партнерові шанс здатися кращим, ніж він є насправді. Нейробіолог Університетського коледжу в Лондоні Самір Зекі досліджував мозок закоханих і помітив зниження активності в мигдалево-подібних тілах. Зазвичай мигдалики проявляють себе під час стресу і беруть участь в оцінці ситуації в процесі спілкування: наприклад, коли людина намагається визначити, чи брешуть їй. Зекі вважає, що наша підсвідомість присипляє пильність, щоб досягти більшої близькості. Додає свою ложку дьогтю також і той факт, що кохання багато в чому нагадує обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Романтичні почуття заведено пов'язувати виключно з позитивними емоціями, але дослідження жертв кохання показали зниження рівня серотоніну. Він був рівно таким самим, як у людей, які страждають на ОКР.

І все ж, попри безліч проведених експериментів, вчені так і не дійшли консенсусу в питаннях любові. У зв'язку з цим кожному з нас доведеться самому вирішувати, чи варто бентежити свій розум сухими формулюваннями, або краще залишитися в щасливому невіданні заради безпосередності почуттів.

+1
571
RSS
12:12
+1
Про любовні почуття з наукової точки зору.

Випадкові Дописи