До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Прийняття батьків. Стадії проживання

Прийняття батьків. Стадії проживання
Джерело матеріалу:

Прийняття — це відпускання ситуації, завершення процесу бідкання по втраті чогось важливого для нас. Втрати ілюзій, що буде як ми хочемо, а не так як є. Прийняття — це кінцевий етап в завершенні та проживанні складної ситуації, це стадія асиміляції і «закриття ґештальту». Це коли погоджуємося з тим, що вже є, і немає бажання це переробити і змінювати, це реальність, яка просто є і на неї можна (потрібно) спиратися.

Навпроти мене сидить клієнтка, вона в «нормальних» відносинах з батьками і все вже добре. «Я прийняла їх» — говорить вона. От хіба що депресивні стани, які почастішали вже до хронічних, все псують. Яка спокуса одразу «відпустити ситуацію», не входячи в процес бідкання і не проживаючи [її]! Як іноді ми обманюємо себе, бачачи себе на фініші, [проте] не відійшовши далеко від старту. На жаль, це тільки видимість Прийняття.

В деякі життєві моменти, так чи інакше життя зіштовхує з обставинами, що «змушують» подивитися в минуле, в незавершене, в заперечуване і забуте.

Всередині неї живе та мама, яка критикувала, не приймала, любила іншу дівчинку, а не реальну дочку. Всередині образа і біль. Як можна прийняти таку маму? Із зовнішньою можна і не спілкуватися, але що робити з тією, яка живе всередині?

Коли є ілюзія Прийняття, образи не обнуляються, а пред'являються з новою силою.

Мама все одно живе в мені й вона частина мене. Мені не обдурити себе, і мені не зробити з цим нічого, не переписати історію свого життя наново, не домовитися з собою, не змінити минулого, тільки прийняти таку маму, яка є, тому що іншої не буде. Тому, що у мами була своя мама й її сформували її травми. І це внутрішня робота.

Спочатку [йде] стадія заперечення, коли взагалі не допускається думка про те, ніби щось може бути не так, погано пам'ятаються події, і клієнти говорять: «Які [у мене] батьки? Звичайні, як у всіх, нічого особливого...» або «Мама і тато? — з ними все гаразд і не треба про них питати».

Стадія злості, образ, люті та гніву на батьків. Процес запускається, коли вже є бодай мінімальна сепарація від батьківських фігур, вже подолана заборона на «лютитися на маму не можна» і все [інше] в цьому роді.

— «Як мене можна було так використовувати, не любити, або любити не так потрібно було».

— «Як ви могли так зі мною!»

І тут можна і потрібно злитися. Впадати в лють, плакати, висловлювати невдоволення. Краще якщо цей процес протікає в кабінеті терапевта, а не в прямому висловленні батькам. І цей етап важливо прожити, звільняючи пригнічені емоції.

Коли вже немає сил злитися і відчувається безвихідь, ми проживаємо стадію суму або депресії, коли сльози вже не приносять полегшення. Виникає страх зануритися в депресію і не вийти з неї. Найскладніша стадія проживання, від якої хочеться ухилитися, втекти, не йти в біль, не проживати її. Це символічна смерть, після якої настає відродження. Часто на цій стадії ми зупиняємося і не проживаємо її до кінця, через страх померти, не впоратися зі своєю депресією, тікаючи від неї за допомогою різних допінгів. Наш світ настільки швидкий, що на сум, горе і смуток просто немає часу. Потрібно «жити», рухатися, заробляти гроші, бути на позитиві — ось саме це і не дає завершити процес бідкання, перетворюючи його в хронічні повторення.

Стадія прийняття: як хочеться одразу переміститися сюди і не блукати в лісах свого несвідомого! Тут повертається відчуття внутрішньої опори, повертаються сили. Можна подивитися на минулий досвід об'єктивно. Побачити втрати і надбання. Точніше, не так: окрім втрат, побачити ще й надбання — ресурси. Прийняття дозволяє прийняти реальність такою, якою вона є, а не відчувати фрустрації з приводу того, що вона не відповідає нашим очікуванням. Прийняти можна тільки після проживання злості, відчаю, безсилля і спустошеності, болю, печалі та смутку, коли можна оплакати наслідки полишеності, відштовхнутості, використання, недолюбленості, непобаченості й усіх інших недостатностей.

Коли всередині ще живе потужний не обнулений емоційний заряд образи, злості, претензій, то виникає опір баченню іншої частини правди. Тільки Прийняття дає можливість подивитися на правду про батьків і про себе об'єктивно.

І тоді:

  • Мама не підтримувала мене, я сама навчилася себе підтримувати, звертатися за підтримкою.
  • Мама відкидала, зате я приймаю себе і є ті, хто приймають мене.

Коли акцент тільки на дефіциті, тоді немає опори, немає ресурсу, і нема на що спертися, щоб це добирати в Світі. Адже коли ми бачимо тільки те, що нам недодали, ми приречені на постійний дефіцит. І в цьому немає ґрунту під ногами, це постійна безодня. Таким чином я перекриваю енергію, що йде від батьків. І скочуюсь до ями дефіциту і нестачі.

Тут важливо побачити, що ми взяли з собою в своє життя наявні ресурси — а вони точно є. Ми багато чому навчаємося в наших сімейних системах, у наших батьків і предків. Важливо побачити, що у мене є зараз від мами і тата. Що саме через них я отримала дар життя. Що ще я роблю, як вони? Які якості я взяла від них? Якою я стала завдяки або всупереч їм? І це та точка опори і точка, від якої можна рухатися в Світ і добирати вже, чого бракує.

Власна енергія перестає зливатися в минуле, в з'ясування відносин, в образи, в очікування, що батьки зміняться, і перенаправляється в майбутнє, у власне життя. А якою воно буде — це життя[? То] вже наша відповідальність.

Я за те, щоб у підсумку залишити маму і тата в спокої й жити своїм життям. І по можливості — на якісно новому рівні. [Необхідне] розуміння і проживання того, що по-іншому не буде. Не буде іншої реальності, окрім тієї, що є зараз. Прийняття батьків — це процес, як і саме життя, що складається з безлічі різних ситуацій, кожна з яких проявляється в актуальний для неї час. Кожну з [цих ситуацій] важливо прожити, прийняти, второпати, привласнити і зрозуміти щось про себе. Для цього у нас є ціле життя...

Авторка — Тетяна БУЦОВСЬКА,
практикуючий психолог, ґештальт-терапевт, сімейний терапевт.

0
241
RSS
Від статті відгонить ґештальт-терапією та прихованою рекламою. Втім, сама класифікація стадій подана цікаво й докладно — що є цінним. Принаймні на мою думку _соромлюсь

Випадкові Дописи