До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Довершеність

Довершеність

                                               

Важливі знання часто є прихованими у простих поняттях, і часом досить-таки важко виявити їх у простоті, подивитись на них іншим поглядом і поставити до відомого досить-таки невинні, майже дитячі питання.

Все це можна віднести до поняття «довершеність», «довершене» і близькому йому за значенням, що є – «завершеність».

Поняття довершеності обділене увагою філософії. Я випадково натрапив на нього у Аристотеля. Правда, він його використовував для ідей цілого і завершеного, фактично демонструючи його універсальність. Але формула Аристотеля була лише дещо більш розширеного трактування, що дають Словник української мови і Великий тлумачний словник української мови.

Зате там була присутня одна значима формула – формула межі. Межа – суть буття речі; межа для пізнання.

Що цікаво, практично в той же період часу на Сході в Індії Будда виголосив свої знамениті короткі висловлювання, зібрані у «Сутру про найвищу мудрість» у сто тисяч рядків(Щатасахасрика Праджнянараміта сутра). Одна з них суголосна словам Аристотеля про межу.

1066. Якщо пізнати істинну межу, то будуть пізнані коротко і детально всі, без винятку, елементи.

  • -Переможець, а що таке – істинна межа?
  • -Відсутність межі – це істинна межа.

Формула Будди так і лишилась не прочитаною.

Я згадав про ці дві особистості і їх висловлювання, тому що саме поняття довершеності приховує у собі відповідь на слова Будди про суть межі і, значить, надає можливість пізнати коротко і детально всі без винятку елементи.

У словниках української мови довершеність тлумачиться як те, що не має жодної вади; чому властива повнота необхідних позитивних якостей; викінчений; і довершений у такому розумінні: «Серед огорожі стояв високий стіжок пахучої трави, тільки що вчора накиданий і довершений» (Іван Франко, IV, 1950, 421).

Довершеність

2) Про людину, предмет, що наділені тільки позитивними якостями; не мають жодної вади.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. — «Перун». 2005.

Допоміжні визначення, для повної картини значення довершеного, чи завершеного і досконалого, що вважається синонімом довершеного.

ПОВНОТА́,

2. Вичерпна достатність, повний склад, необхідна кількість чого-небудь.

3. Вищий ступінь чого-небудь.

СУКУ́ПНІСТЬ, Неподільна єдність чого-небудь; загальна кількість, сума чогось.

ЗАВЕ́РШЕНІСТЬ, Досконалість, найвищий рівень у викінченні чого-небудь.

досконалий

1) Який має потрібний ступінь довершеності. || Який визначається повнотою позитивних якостей; довершений.

2) Повний, абсолютний.

абсолютний

1) Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний.

2) Цілковито чистий, без домішок.

3) Цілковитий, повний; досконалий, довершений.

Отже, якщо пройтись по значенням слів, які використовуються для тлумачення довершеності, чи близьких йому по значенню завершеності і досконалості, то вимальовується загальна картина чогось, що зібране повністю у собі для максимального, якщо не абсолютного прояву своєї властивості чи ідеї.

Такий стан чогось гарно характеризують слова – без вади. Все в собі. Ніщо ні додати, ніщо ні відняти – інакше щось буде з вадою: неповним, незавершеним, недовершеним.

Але така концентрація повноти вимагає існування області поза собою, поза зібраністю, тому що дані ознаки вимагають умови відсутності чогось десь, бо воно зібране все в собі. А це «десь» є і не може бути нічим іншим, як областю поза собою.

Отже, довершеність, будучи повнотою чогось, поєднується також з відсутністю чогось поза цією повнотою – відсутністю поза собою.

Це досить-таки очевидно, і тому, коли задати просте питання, що є поза собою, своєю зібраністю, то відповідь буде теж простою і очевидною – відсутність себе, що є – ніщо себе.

Ніщо себе не є беззмістовною пустотою, бо воно не є просто ніщо, а є саме ніщо чогось. Якщо довершеність є позитивна повнота, то позитивною є і відсутність, присутність якої вона вимагає, і, таким чином, переносить на неї свою позитивність.

Чи може ця відсутність бути проігнорована як щось незначне і допоміжне, а позитивна присутність братися сама по собі? У словниках так і робиться, коли наголошується, що довершеність – це повнота позитивних ознак.

Однак повна концентрація, зібраність, сукупність чогось вимагають іншої умови себе такого існування – обмеженості. Обмеженість тлумачиться так.

ОБМЕ́ЖУВАТИ і рідко ОБМЕЖОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМЕЖИТИ, жу, жиш, …

Установлювати певні межі чого-небудь; зв'язувати щось обмежувальними умовами.

  • 1. Не допускати поширення чого-небудь; локалізувати.
  • 2. Бути межею чого-небудь; відділяти, відгороджувати щось від чого-небудь.

Очевидно, що повнота чогось має бути нерозпорошеною, локалізованою, обмеженою.

Тоді виникає інше просте питання – що обмежує позитивну повноту довершеності?

За Аристотелем, межа – суть буття речі, ознака її конкретності і визначеності, що є умовою її пізнання.

Довершеність є названою, а значить, є конкретною і визначеною, і відповідно цьому має бути обмеженою. Але що обмежує її? А що її може обмежувати, крім відсутності, яка оточує повноту чогось, повністю її охоплює, їй протистоїть?

Отже, відсутність не може бути відкинутою і проігнорованою, бо вона є межею зібраності чогось, обмежує довершеність, надає її повноті конкретності і визначеності.

Але те, що обмежує, саме має бути конкретністю і визначеністю, а що може надати відсутності такого статусу, тобто обмежити його, як не присутність – повнота позитивних властивостей? Серед двох не має нічого третього, щоб воно могло виконати функцію межі для відсутності.

Така умова означає концентрацію, зібраність вже самої відсутності у свою довершеність, при цьому поза нею – її повнотою – присутність виконує роль її відсутності, бо у області присутності ніщо з відсутності не присутнє, тобто там вона відсутня, а відсутність виконує функцію межі і тому присутність стає вже межею відсутності і надає їй конкретності і визначеності.

У вступі були приведені слова Будди, які не були ще розкриті:

«Відсутність межі – це істинна межа».

Тепер достатньо додати три слова, щоб вони стали зрозумілими:

«Відсутність межі поза собою – є істинна межа межі».

П’ятьма словами Будда визначив суть довершеності межі як ідеї (відсутність поза собою) і суть відсутності як такої – виконувати роль межі.

Система з двох — тепер можна сказати протилежних двох, бо відсутність є те, що проти лежить присутності – є замкнутою в собі і на себе. Кожне з них, протилежностей, служить межею одне одному, і суть існування двох – це надання кожному з них, через протилежне, об’єктності і визначеності, оскільки ніщо саме по собі не може себе обмежити, а значить, визначити.

Ось таким виявився прихований зміст поняття «довершеність», зміст, який вводить і показує суть філософії протилежностей, що є основою для подальшого розвитку їх теорії, так як світ форм є мереживо протилежних ідей.

«Якщо пізнати істинну межу, то будуть пізнані коротко і детально всі, без винятку, елементи». Будда.

+3
325
RSS
11:21
+3
Так, у цій статті є деякі повторення з попередніх статей, але після численних пошуків якоїсь основи старовинної філософії, саме формула довершеності виявилась найпростішою і фундаментальною для цього. Вона містить всі необхіні початкові умови для подальшого розгортання філософії минулих, дуже далеких віків, від якої до нашого часу дійшли тільки символи релігій і міфи.
15:25
+2
Довершеність чогось — це повна гармонійність частин цілого.
18:32
+2
Щоб була гармонійність, ці частини повинні бути зібрані спочатку у свою повноту.
16:48
+2
Довершеність = Всесвіт + Відсутність Всесвіту
18:28
+2
Це так і є: Все і Ніщо. До речі, у Євангелії від Іоанна є інтуїтивне прозріння у словах: " І Все, що постало… і Ніщо, що постало..."
Це не інтуїтивне прозріння — це просто письмова фіксація одного з положень Усної Тори. Я неодноразово вказував, що паралельно з писаним Законом і Торою у євреїв існувала система мідрашів — Усна Тора. І поняття «ніщо» в Усній Торі також застосовується.
_соромлюсь
Щоб не триндіти забагато, можу вказати, наприклад, на таку тезу, яку полюбляв підкреслювати, зокрема Мойсей Маймонід, наполягаючи на необхідності навчання:

  • Віра [як така, сама по собі] — це ще ніщо, знання — це все.


Це абсолютно узгоджується з тим, що задовго до Маймоніда сказав апостол Яків у своєму коротенькому, але дуже значущому соборному посланні — за що мені це послання й подобається:

Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі!

(Як. 2:17)

У апостола Якова «мертва віра» (без конкретних справ) — це те саме, що й «віра [як така] — ніщо» Мойсея Маймоніда. Це все засвідчує, що як Сам Христос (в першу чергу), так і його учні, послідовники, апостоли (в другу чергу) масово використовували в своїй практиці мідраші з системи Усної Тори. Власне, численні притчі Христа і є традиційними єврейськими мідрашами в прямому розумінні — про це Сам Христос говорив наступне, за свідченням апостола Матвія:

І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?
А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

Нормальний єврейський ребе видає якийсь мідраш, а потім пояснює учневі його значення. Так само діяв і Христос: на людях говорив чергову притчу (мідраш), потім учням-апостолам пояснював його значення. Апостоли були простими людьми (рибалками, митарями та ін.), далекими від системи традиційного єврейського поглибленого релігійного навчання — тому це й дивувало їх… Але в підсумку вони почали діяти так, як діяв їхній ребе: масово використовувати в Євангеліях («добрих звістках») і своїх посланнях окремі положення з системи Усної Тори.
_вибачаюсь
21:37
+2
Це дуже значима фраза.
Віра [як така, сама по собі] — це ще ніщо, знання — це все.

Вона, по суті, ставить хрест на основи догматичного християнства.
А при чім тут християнство?!

Мойсей Маймонід (1138-1204 роки) — це "юдейський філософ. Один з найвидатніших єврейських філософів Середньовіччя. Говорив та писав арабською мовою та івритом". Чи Ви забули, що я — юдей?! «Догматичне християнство» (як Ви його називаєте) мене цікавить лише настільки, наскільки в ньому проявляється корінна релігія, з якої воно виросло — юдаїзм. Я прекрасно розумію, що в «догматичному християнстві» перемогло інше положення, висловлене апостолом Павлом — про «виправдання» людини виключно вірою! Наприклад, Гал. 2:16:

А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!

А все тому, що «догматичне християнство» формувалося й розповсюджувалося в середовищі язичників. На превеликий жаль, вони не тільки користувалися перекладами священних книг на давньогрецьку й латину (а не вивчали в оригіналі — давньоєврейською) — вони ще й поняття не мали про Усну Тору! Між тим, одне з найперших положень Усної Тори сповіщає, що перш ніж творити світ (оте саме «відділення Неба від землі», «Хай станеться світло!» тощо), Всемогутній створив 7 речей. З них №1 була Тора, а №2 — Т[е]шува, або «розкаяння», «каяття». Далі йшли ще 5 речей, але для нас важливо, що «каяття» було створене другим після Тори. Чому? Щоб Всемогутній міг виявляти Милосердя до тих, хто щиро розкаявся. Чому так? Бо якби Всемогутній судив людей тільки й виключно на основі Своєї Справедливості, зафіксованої в Торі — тоді всі без виключення люди підлягали б осуду. Що безглуздо. Саме тому Всемогутній судить людей не тільки керуючись Справедливістю, але й Милосердям Своїм.

«Догматичні християни» не мають про все це найменшого поняття. Вони поставили за мету перетворити Всемогутнього на «злостивого і мстивого племінного жидівського божка Ягве» (від себе додам — ще й слабкого на голову, судячи із ставлення до Нього «догматичних християн»). Йому ж протиставляється «добрий християнський Бог — Ісус Христос», Який тільки і здатен виявляти милість до людей… А щоб заперечити юдейські корені християнства, почали ігноруватися положення Нового Заповіту, прямо запозичені з єврейської Усної Тори — на кшталт «віра без діл мертва в собі [= ніщо]». Якщо виключно вірою можна «виправдатися» — навіщо якісь там діла?! А коли юдеї сміялися над «догматичним християнським» примітивізмом і казали, що в юдаїзмі так питання просто не стоїть… їх або насильницьки охрещували, або відправляли на вогнище разом з їхнім Талмудом.
_не_знаю
Але то справді проблема «догматичного християнства», яке не здатне проникнути в суть власних священних книг…
14:33
+2
Тимуре, Ви самі ж і спростовуєте своє:
Гггггггг! _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь А при чім тут християнство?!

Християнство тут при тому, що Тертуліан сказав: " Вірую, бо абсурдно", тобто тільки і тільки віра, і ніякого знання, бо воно, по суті, є ворог сліпої віри.
Вірно! Ця знаменита формула Тертуліана «Вірую, бо безглуздо» засвідчує, насамперед, небажання вивчати предмет, закопуватися вглиб проблем. Навіщо?! Адже можна сліпо прийняти на віру те, до чого ліньки додуматися…
Але я нічого не спростовую. «Догматичне християнство» від початку загнало себе в цю пастку. Саме себе загнало! І навіть не від Тертуліана починаючи, а ще від апостола Павла… Бо поставивши віру вище від діла, він, по суті, спрямував наступний християнський «мейнстрім» (як це називається зараз) в русло фанатизму — сліпої бездоказової віри. Тертуріан своєю формулою «Вірую, бо безглуздо» всього лише оформив цю тенденцію.
_не_знаю
Хоча це докорінно суперечить юдаїзму, який не сприймає сліпий фанатизм. Саме тому євреї й полюбляють ставити запитання й відповідати контрзапитанням на запитання — бо чим гострішими й дошкульнішими є запитання, тим глибшими виходять відповіді на них.
_сміюсь
І загалом, в т.зв. «догматичному християнстві» часто-густо такого понакручували… що не знаєш, як реагувати! Коли зібрання першоапостолів обговорювало, як поводитися першим «християнам з язичників», було чітко вирішено: дотримуйтесь 7-ми законів Ноя — цього з вас вистачить по маківку! Не вклоняйтесь ідолам. Не богохульствуйте. Не вбивайте. Не крадіть. Не їжте м'яса з кров'ю. Дотримуйтеся вірності в шлюбі. Створіть справедливу систему судочинства. От і все! Все!!! Цього з вас вистачить з головою!.. Вчините так — буде вам щастя…
_не_знаю
Але ж куди там! От скажіть, наприклад, як бути з системою целібату в католицтві?! Причому я розумію, навіщо це зроблено. І навіть розумію, на чому целібат ґрунтується:

Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я...

Отут і понеслося!!! Бо хто ж із «догматичних християн» не хоче, щоб його синок не був подібний до самого (!!!) апостола Павла?! Отож віддають сина в монастир — а там целібат… Хоча про таке не казав не тільки Сам Христос, не тільки першоапостоли нічого такого не мали на увазі — сам апостол Павло там же далі пише (ось повний варіант цитати):

Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.

Отже, навіть сам апостол Павло не наполягав на целібаті. Він тільки хотів би, якби… але чудово розуміючи, що «кожен має від Бога свій дар» — аж ніяк не наполягав… Але «догматичні християни» вибудували нелюдську знущальну систему, фактично, проти волі не тільки всіх апостолів, включно з Павлом, але й Самого Христа! Отже, теза «знання — це все» явно не для них. Бо справжні знання ламають їхню систему.
_шкодую
14:36
+2
А я про що?
Отже, теза «знання — це все» явно не для них. Бо справжні знання ламають їхню систему.

тому заберіть своє гггггг. _танцюю
Ну, «ггггггг!» я забрав, гаразд… Але християнство тут і справді ні до чого!

  • Процитований Вами євангеліст Іоанн говорить з єврейської позиції, використовуючи знання з єврейської Усної Тори.

  • Процитований мною далі апостол Яків теж говорить з традиційної єврейської точки зору, обстоюючи важливість діла.

  • Тим паче Мойсей Маймонід говорить з позиції юдаїзму...

То до чого тут «догматичне християнство»?!
15:19
+2
Що знання заперечує сліпу віру, на яку догматичне християнство опирається. Ви ж самі це і написали!?
Отже, теза «знання — це все» явно не для них. Бо справжні знання ламають їхню систему.

І я ж про те.
Так я ж з Вами про те саме! Просто Ви, на мою думку, не зовсім доречно християнство згадали, ото й усе.
07:10
+1
Коли в стан спокою-стабільності вноситься деяке розбалансування — хоча б ледь чутний подих що бодай колихне маятник — благість дає витік розвитку коливань-вібрацій — прагнення довершеності — аж до матеріалізаціїї — що по суті є розбірка цілосності.
Та для завершення процесу має пройти ще й збірка всіх розбалансованих вібрацій до цілісності — початок чого маємо щастя спостерігати-відчувати-бути в справжній час.
07:27
+1
Прикольний хлопчик.
21:17
+2
Добре, хоч не Ошо.
04:45
+1
Дякую, друже Вікторе, за це видиво. Мєньшіков — талановитий парубок. Цими розмовами він підводить до мети життя: ТВОРЕННЯ РАДОСТІ.

Випадкові Дописи