До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Вихід зі знаком мінус

Вихід зі знаком мінус

Вихід з зони комфорту кажете? Ну вийшла я зі своєї зони комфорту, і от що з цього вийшло.

Я дуже люблю тварин і ціле життя хотіла мати кота, але мама завжди була проти. А оскільки ми все ще живемо разом, то кота в мене так ніколи і не було.

І от на свій день народження, а стукнуло мені, не мало не багато, цілих 48 років, я вирішила зробити не просто крок, а цілий стрибок із зони комфорту, і принесла додому кошеня. Мама звичайно закатала істерику, але вже наступного дня заспокоїлася і навіть почала з котом розмовляти, хоч і на відстані. Я подумала, що життя налагоджується, і моя зона комфорту нарешті стане трохи ширшою.

Але тішилася я не довго. Вже через тиждень в мене проявилася страшенна алергія на котів. Я пчихала, кашляла, а потім ще й сильний бронхоспазм додався, і я стала задихатися. Добре, що вдома був антигістамінний препарат, бо довелося б швидку викликати.

Тепер от, сиджу, плачу і шукаю нових господарів для цієї маленької грудочки пухнастого щастя.

Вихід із зони комфорту не завжди закінчується позитивом. Іноді фатум закриває перед нами двері з гучним грюкотом. І вони вже ніколи не відчиняться. «Життя б’є ключем і все по голові» — в даному випадку, це про мене.

Автор: Дзвінка Сопілкарка

+2
316
RSS
14:17
+2
Ну, то ми з Вами — товариші по нещастю: бо у мене така сама алергія на шерсть тварин! Тільки виражена вона не в астматичних нападах, а в алергічному кон'юнктивіті. І виявили ми це, ще коли мені було 12 років: взяли тоді додому кошеня Мурзика — й у мене розпочався кон'юнктивіт, дійшло до ерозії на роговицях очей… Коротше, я мало не засліпнув.
_шкодую
Але відтоді я з дочкою не міг сходити ні в цирк, ані в зоопарк, якщо попередньо не наковтаюся супрастину.

P.S. До речі, компромісним варіантом стали папужки. На пір'я у мене реакція була слабенькою — максимум добу, а потім все вщухало. Щоправда, у папужок свої нюанси: від них купа сміття (пір'я летить по всій квартирі, обгризені шпалери, вікна і кватирки треба закривати сіткам, щоб пташки не полетіли, їх не можна випускати на кухню, якщо там є відкритий вогонь). Однак папужки веселі й надзвичайно розумні…
Папужка
02:41
+2
Ну, ще можна рибок завести _радий Це цікавіше і складніше ніж просто кішка чи папуга, так як треба цілу екосистему в акваріумі тримати в нормі. Проте допомагає набагато краще пізнавати природу і різні взаємовпливи.
Я не дуже полюбляю рибок: вони мовчать, не розмовляють. Натомість з собаками, кішками й папужками є про що поговорити.
_стежу
Рибок полюбляв мій покійний тато, він пару разів заводив їх, коли я ще малим був. Востаннє завів, коли ми жили вже всі разом — з моєю дружиною й нашою Люсею. І скінчилося це погано… для рибок. Але то була занадто неприємна і драматична сцена, після якої ми з татом жахливо пересварилися. У мене зараз купа роботи, до того ж сьогодні Вальпургієва ніч — отже, розпочався день народження моєї Олени. Не хочу згадувати того брудного скандалу з покійним татом. Не тепер.
_шкодую
17:05
+2
А в нас коти, як кажуть, до двору. І заспокоюють, і лікують. А як вони ще й гралися з нашими дітьми. Якось я від НДІ був у селі і ми там перебирали картоплю з кагата. То я наловив там мишей для кота. Висипав їх у ванну, закривши отвір. І туди кота. Бачили б ви його здивування, бо вперше побачив, мабуть… Грався з ними і вони навіть лазили по ньому.
02:34
+3
Тут пишуть, що алергія на тварин часто проходить сама собою через кілька днів.
У мене (принаймні на шерсть тварин) сама собою не проходить. Мені треба тільки полишити приміщення, де є пухнастики. І не входити туди, доки не мине «карантинний» місяць. Бувало навіть, що у мене в готелях червоніли очі й починався нежить. Після бесід з адміністратором неодмінно з'ясовувалося, що до мене в цьому номері або безпосередньо, або за 1-2 тижні перед цим проживав хтось з кішкою чи собакою. Рятувало тільки переселення…
_шкодую
Єдине, що можна вдіяти — це дізнавшись, що я йду в гості до «собачника» чи «кошатника» і заздалегідь прийняти 2 таблетки супрастіну. Тоді очі почервоніють, але не дуже.
Втім, коли я їздив до Угорщини, й там у програмі стояли відвідини їхньої національної гордості — конеферми братів Лазар, випиті завчасно 2 таблетки супрастіну теж не допомогли. Довелось дочекатися вечері й попросити вату, окріп і пакетик чорного чаю без домішок, щоб промити свіжозавареним чаєм очі: це така собі «швидка допомога»… але без неї я загалом не міг очей розплющити.
_шкодую
Отже, думки лікарів я поважаю, але вперше алергія на шерсть тварин у мене проявилася понад 40 років тому. За цей період я вивчив свою реакцію на цей подразнювач вздовж і впоперек, в найрізноманітніших ситуаціях і знаю, що кажу. А привчити організм до алергена?.. Якби йшлося тільки про нежить — можливо, я б і ризикнув. Однак у мене алергічний кон'юнктивіт, це очі — мій «робочий інструмент». Бо я ж письменник!!! Отож я готовий ризикувати здоров'ям — але не мозком, очима й руками, якими працюю.
В 12 років я почав сліпнути. Знаю, що це задоволення нижче середнього.
Вчитися друкувати наосліп?..
Опановувати шрифт Брайля?..
Купувати спеціальний комп'ютер для сліпих?..
Перепрошую, краще любити всіх пухнастиків дистанційно, а не створювати самому собі зайві проблеми, піддаючись ризику, якого можна уникнути. Бо мені надто багато ще треба написати, я ще не готовий до таких сміливих експериментів…
У мене виявився акумулюючий ефект. Перші 1-2-3 дні алергії нема, а потім починають з'являтися смптоми нежить, кашель, почервоніння і зуд очей, а на кінець приступ задухи. Тобто контакт на короткий час, як було раніше, коли я приходила в гості чи ночувала в домі, де були коти, алергії не виявляв. І я про неї не знала. Знаю, що іноді реагую на побутову хімію з сильним запахом чи лугове різнотрав'я в час сінокосів, тому перед поїздкою на природу приймаю кетотіфен.
Ой, так, у мене теж на коней сильна реація. Я якось спробувала сеанс іпотерапії, то потім до вечора кашляла й пчихала. Більше я до коней близько не підходжу.
Отже, у Вас алергія на всіх (!!!) тварин, вкритих шерстю! Це як у мене. _шкодую
перед поїздкою на природу приймаю кетотіфен.

_не_знаю Тепер завжди тримайте ці ліки під рукою! _не_знаю
06:58
+2
Коли ми жили колись у Шостці на Сумщині і діти були маленькі, їм забаглося рибок. Тримали спочатку рибок-гупій у 3л- й банці. Довелося мені самому робити акваріум. Й досі пам'ятаю його розміри: довжина 100 см, висота — 60 см і ширина (вглиб ) — у 35 см. На роботі в НДІ мені зварили каркас із кутників і вирізали пластини із товстенного скла, здається, до 6-7 мм. А я дома приготував клейову замазку білого кольору і таки зібрав усе це докупи на столі. І таки акваріум не протікав. Прозора товща води, зелені рухливі водорослі, підсвітка зверху, потік бульбашок повітря і у всьому цьому раю плавають різнокольорові рибки. І ми витріщали очі на цей дивовижний світ кілька років…
Тепер це схоже на Землю-ферму…

Випадкові Дописи