До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Будда-переможець

Будда-переможець
Джерело матеріалу:

Одного разу, напевно по своїй дурості, ми вирішили зробити екскурсію нашому східному Учителю Фам Зуї Зуї в Одеський музей західного і східного мистецтва. Так би мовити, похвалитися культурою.

Не буду розповідати, як нам потім було соромно водити його по розділу західного мистецтва — ми майже нічого не знали про представлені експонати.

Сором посилився, коли ми зайшли в східний відділ музею. Нам ледве вдалося заткнути бабусю екскурсовода. Тому що те, що розповідав Зуї, було набагато більше, цікавіше і взагалі ми такого ніколи не чули.

Це було щось грандіозне. Він розповідав історії буквально про кожен експонат.

Але ось що мене вразило найбільше. Там була невелика статуетка побитого інваліда на милицях. Бабуся дуже коротко сказала, що це каліка. Однак Зуї сказав, що це Будда-переможець.

Чому переможець, він же побитий? — запитав хтось із нас.

— Він каліка, тому що переміг. Він багато втратив, він на милицях, у нього одне око, він інвалід. Але він переміг!

Взагалі-то це все, що про нього сказав Зуї. Але у мене до сих пір висить питання: чи хочу я бути переможцем?

Перемагати ціною здоров'я, каліцтв, життя? До речі, слово переможець підозріло схоже на «по біді» (коментар перекладача: рос. «победитель», укр. «переможець» — від могти, тобто зробити більше ніж можеш.).

Я розумію, що виникнуть питання — а як же мотивація? Ти не хочеш бути найкращим?

Зараз у мене є відповідь. Я ХОЧУ БУТИ СОБОЮ !!!

І тоді я дійсно кращий, тому що ні з ким не змагаюся. Тому, що роблю СВОЇ справи. Тому що радію життю! Тому, що не перший, а єдиний!

А змагання — для мене це соціальний механізм управління людиною. Я б навіть сказав маніпуляція.

Механізм змагання дуже глибоко підсвідомий. Не змагатися дуже важко. Це пронизує всі наші дії і думки. І вас, все одно, будуть порівнювати, заганяти в рамки, визначати бренд.

Але переставши цьому підкорятися, знімається величезний пласт соціального гноблення. І тільки тоді можна діяти від себе, від достатку. Тому що кожна людина потенційно в достатку в своїй індивідуальності.

І тільки тоді не ви рівняєтесь на кого-то, а інші рівняються на вас.

Так, що друзі, не порівнюйте себе ні з ким! Робіть свої справи! 

Чи ви іншої думки?
Автор: Леонід Грабов
+4
174
RSS
23:17
+2
— Він каліка, тому що переміг. Він багато втратив, він на милицях, у нього одне око, він інвалід. Але він переміг!

я дійсно кращий, тому що ні з ким не змагаюся. Тому, що роблю СВОЇ справи. Тому що радію життю! Тому, що не перший, а єдиний!

Чи ви іншої думки?

Ми теж інваліди, причому Олена на милицях ситуативно, а я стабільно. Ми теж переможці:
Тимур і Олена Литовченки
Але чи змагаємося ми?!
А з ким нам, власне змагатися?..
Ми просто робимо своє діло так, як треба — ото й усе.
Саме тому наш видавець хоч і не рекламує нас особливо, проте пише, що ми — найкраші сучасні автори в жанрі української історичної прози…
Це засвідчує знакова премія ім.Пантелеймона Куліша:
Премія куліша
Це засвідчують слова нашого видавця про нашу чергову роботу:

Розмір проекту вражає не тільки видавця.

Однак робимо це ми не для того, щоб справити на когось враження.
Просто якщо люди мають знати про Куренівську трагедію — їм треба розповісти цю історію так, щоб вони плакали над нею ночами. Якщо їм треба розповісти про Григорія Орлика, про Роксолану і Байду Вишневецького, про Кирила Розумовського, про Юрія Немирича та інших діячів Гетьманщини — ми розповімо. Якщо треба розповісти про Данила Скоропадського — розповімо! Якщо треба за 3 роки видати 10-книжкову епопею про століття української історії — і це спробуємо зробити також!!! А якщо на це треба витратити трішечки здоров'я… А чом би, власне, й не витратити?!
_не_знаю
Це не заради «змагання».
Це заради того, щоб якісно зробити свою справу.
Ну, й тоді ми, звісно ж, будемо ким?..
Вірно: переможцями!!!
01:15
+4
По-моєму, коли доросла людина намагається доказати, що вона найкраща, це виглядає досить кумедно і означає, що в неї не дуже добре справи з самооцінкою.

Тут дійсно все гарно сказано. Якщо ми з кимось змагаємось, то заганяємо себе в певні рамки, придумані кимось, і вже не можемо бути самими собою.

Людині, яка є сама собою, немає з ким змагатися, і як наслідок вона наповнена внутрішнім спокоєм і впевненістю.

22:37
+2
Так і є — і ні незовсім — людина наповнена внутрішнім спокоєм і впевненістю на 100% деактивується і розпадається на атоми — коли дійсно всі підсвідомо-свідомі-надсвідомо іпостаті сутності зливаються воєдино — лебідь-рак-щука на 100% витягнули в одному напрямку витягнувши все із лабіринту втілень — та коли благість чіпляється через бодай найменший осуд гойдалка повертається задля допрацювання найменших чіплянь — прагнення довершеності
10:44
+2
Гарно сказано: кожна людина ПОТЕНЦІЙНО в достатку. Їй в середньому і дається менше ніж треба. А скільки треба? Верхня межа не визначена. Плюс люди навколо, а вони переважно заздрісно. Таки важко жити українцям, як Г. Сковорода.

Випадкові Дописи