Кинджал проти шаблі

Кинджал проти шаблі

Не знаю, з чим це пов'язано… але рахувати історики не вміють! Наприклад, висвітлюють вони життя Олександри (чи то Анастасії — суперечки і тут тривають) Лісовської (більш відомої як Роксолана). У всіх канонічних істориків якимсь незбагненним чином стикуються два факти:

  • що народилась вона у 1506 році;
  • що на момент продажу її в Стамбулі в якості бранки-невільниці (у 1520 році) їй виповнилося 16 років.

Найпростіші правила, вичитані в «Рихметиці Пупкіна з картинками», дозволяють вирахувати, що: 1520-16=1504… але ніяк не 1506!!! Отже, насправді Роксолана народилася десь у 1503-1504 роках, але ніяк не в 1506-му...

Здавалось би, похибка незначна. Та якщо йдеться не про біографію самої Роксолани, а про її співвідношення з біографіями інших її сучасників, дещо таки змінюється. Зокрема, візьмемо Дмитра Вишневецького, прозваного Байдою. Він народився у 1517 році, тоді відчуйте різницю:

  • 1517-1506=11
  • 1517-1504=13
  • 1517-1503=14

11 років — це різниця між старшою сестрою і молодшим братом. Натомість 14 років, як для XVI століття — це вже цілком можлива вікова різниця між молодою мамою та її первістком...

Роксолана і Байда Вишневецький — персонажі не настільки дистанційовані, як здається. Роксолану все життя вважали відьмою. Байда був могутнім характерником.

Один-єдиний погляд на карту дозволяє переконатися, що вільне місто Рогатин (де народилася й жила Олександра-Анастасія Лісовська до того, як перетворитись на Роксолану) і Вишнівець (головний маєток князів Вишневецьких) розташовані зовсім неподалік один від одного.

Роксолану захопили в полон і відправили до Туреччини в якості ясиру. Байда певний час навіть жив у Туреччині (султан йому нібито навіть найнятися на службу пропонував), значну частину свого життя присвятив боротьбі з татарськими навалами і зрештою був страчений саме в Туреччині.

Щодо дати смерті Роксолани вчені-історики знов-таки не мають єдності… але одна з цих дат (жовтень 1563 року) стоїть напрочуд близько до дати лютої смерті Байди Вишневецького...

Ми з дружиною не історики, ми лише письменники, сперечатися з науковцями не можемо. Тим не менш, роман про цих двох прекрасних людей написали. Цікаво? Почитайте. Не цікаво? Примушувати не станемо...

Хіба що буктрейлер до роману можете переглянути:

www.youtube.com/watch?v=cZhQ3D3RiAc

Анотація до книги:

… Коли князь Іван Вишневецький та його молода дружина Олександра раділи народженню свого первістка Дмитра, людська заздрість єдиним ударом розбила їхнє щастя. Полонена і продана в рабство Олександра була змушена боротися за виживання, доки не зійшла на один з найвищих щаблів влади в Османській імперії. Княжич Дмитро Вишневецький виріс хоробрим вояком, справжнім оборонцем українських земель від турецьких набігів і дістав прізвисько Байди. Саме тоді невблаганна доля зіткнула матір і сина, які не підозрювали про кревний зв'язок між ними!

+3
15:48
526
RSS
01:06
+1
Перечитав тут все про розміщені на СВІТОЧІ книги. Варто розмістити тут і анотацію або й ширший аідгук на книгу Т. Литовченка «До комунізму залишалось років 15-20»
Треба подумати, як це зробити грамотно.
Від початку модератор сказав мені, що рекомендовані книги мають відповідати загальній спрямованості Світоча. Тому я презентував тут переважно історичні романи, які стосуються минувшини нашої держави й українського народу.
Виключенням є «Приречений жити» — але цей фантастичний роман моделює «християнське майбутнє» людства і його ймовірні (з моєї авторської точки зору) вади.
Що ж стосується «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять», то це:
1. не книга, а роман, який видавався кілька разів;
2. окремою книгою роман виходив у 1996 році малим накладом, і зараз це бібліографічна рідкість;

3. не враховуючи російського журнального варіанту (журнал «Майдан ХХІ» — 1998 рік), українською мовою він був перевиданий:
— в «Антології українського жаху» (2000 рік) в урізаному варіанті — без епіграфу, посвяти й післямови;

— в авторській збірці «Апокаліпсис по-київськи» (2005 рік) — але туди входить ще й «Повість про чотири квітки», про яку теж треба щось сказати!

Будь ласка, подумай і підкажи, під яким соусом найкраще презентувати, наприклад, останню книгу — і я це зроблю…
12:37
+1
Гадаю, що всі твори авторів СВІТОЧА вартують розміщення на сайті. Бути автором СВІТОЧА — це вже знак якості. Варто розмістити АПОКАЛІПСИС й опис книги: взяти дещо з моєї рецензії на роман ДО КОМУНІЗМУ + додати анотацію до повісті 4 КВІТКИ.
Гаразд!
20:27
+1
Друже, подивись, я переслав тобі варіант рецензії на ФП (21.7.16 р.)
Бачив. Опрацював. Повернув опрацьований варіант.
19:38
+1
Пару тижнів тому я начитав на камеру фрагмент заключної глави нашого роману «Кинджал проти шаблі»:

Це відбувалося в кнайп-клубі «Купідон»…
Кому не шкода 4 хвилин часу — подивіться.
23:01
+2
Прослухав. Дякую. Гарний початок, мелодія НІЧ ЯКА… а потім спішка, повтори. Твої твори мають виразно читатися. Знай, що дитЯтко має такий наголос. Але довідався, що Настя не пережила султана.
Я і паузи не дуже витримував, бо мене попросили вкластися в 10 хвилин. В результаті я вклався в 14, а вже оператор вирізав фрагмент на 3:54…

Ми домовлялися, що всі паузи й повторення він виріже на стадії монтажу — він того не зробив, а у мене вже сил не було: ноутбук ледь тягне — і без того над початком всю ніч длубався.

Але там головні два недоліки:

  • камеру він тримав в руках (а не на штативі) — тому вона «дрижить»;

  • освітлення абсолютно ніяке!


Отже, існує принципова домовленість про перезапис відео. А сам по собі Бібліофонд взагалі вивісив жах: відео без мого, окремо доточеного початку!!! Виходить, сидить «балакуча голова» і щось бубонить… А що воно таке?! Хтозна…

От тому я й доточив початок. А згодом відео буде перезаписано. Можливо — іншим оператором. Там я вже не з книжки читатиму, а спеціально підготую текст. Як буде кращий запис — буде сенс працювати над самим відео…

UPD. Якби мені не сказали «10 хвилин», а від початку сказали чесно про «5 хвилин», я би загалом трохи з інших слів почав. Чи вступ по-іншому зробив. А так оператор на монтажі мій вступ викинув.

Власне, тому мені й довелося початок допочувати самотужки, щоб відео бодай якийсь вигляд мало…

Ну, нічого, то лише «перший млинець»…
00:58
+2
Враження таке ніби за тобою гналися. Така спішка. Має бути виразне інтоноване читання, друже. Наступного разу зважай на цей свій досвід. Бо зміст хороший, а подача нікудишня. Краще прочитати 1-2 сторінки ніж 5 за той же час.
Знаю. Повторюю: я намагався вкластися в 10 хвилин. Якби мені від початку сказали, що буде лише 5 хвилин, я би обрав принципово інший фрагмент.
Взагалі треба було робити по-іншому: не з книги читати, а спеціальний текст підготувати! Залишити максимум діалогів, повикидати «авторську думку». Тоді б і текст вийшов компактнішим, і можна було би темп збавити. Та все це вирішувалося «з сьогодні на завтра». А підготувати текст на комп'ютері замало: його треба компактно роздрукувати, щоб в книгу вкласти і читати, типу, книгу. В режимі «з сьогодні на завтра» я так спрацювати не можу, бо не маю вдома принтера.

Випадкові Книги