До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Повість про чотири квітки

Повість про чотири квітки

Жанр роману «Повість про чотири квітки» Тимура Литовченка визначити доволі важко. Переважну більшість ярликів, наліплених дбайливими критиками на цей твір ще на стадії рукопису, автор дбайливо підверстав у підзаголовок (див. анотацію). Втім, з часом з'явилася ще пара ярликів, не врахована від початку:

  • казковий реалізм
  • гротеск

Але то парафія критиків — хай їм критикується!..

Що ж до долі твору, то в далекому 1995 році довкола нього виник невеличкий скандал. Новоявлений воронезький бізнесмен і меценат Вадим Кисляк на початку 90-х зорганізував приватний Міжнародний літературний конкурс (по факту в ньому брали участь літератори з країн СНД) свого імені, участь в якому брали твори російською мовою. Попервах всі призові місця в ньому розбирали росіяни, що доводило безумовну вищість російського мистецтва. Як раптом в 1995 році на призове ІІІ місце вийшла «Повість про чотири квітки» Тимура Литовченка — автора з України!!! Спочатку дехто в журі вирішив, що голоси невірно порахували. Але прискіплива сувора перевірка результатів голосування довела, що все вірно… Довелось знехотя допустити на третю сходинку п'єдесталу «хохла»!

Хоча сам організатор конкурсу Вадим Кисляк щиро радів такій події. Про це свідчила додаткова нагорода — грамота «За кращий оптимістичний твір». Більш того — Вадим Кисляк шкодував, що я не надіслав йому роман «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять», який поза сумнівом взяв би ґранд-прі, за який авторові мала надійти грошова виплата… Але я не зробив того навмисно, бо пам'ятав, як пітерське видавництво «Северо-Запад» згоріло після того, як взялося видавати це роман. Щоб конкурс Вадима Кисляка не прикрили передчасно, я й надіслав туди всього лише «Повість про чотири квітки». Отже, кокнурс успішно проіснував ще кілька років, а Вадим Кисляк видав призовий твір невеличким накладом у Воронежі:

Далі було видання роману українською мовою малим накладом в Києві вже 1999 року й насамкінець — перевидання його вже в авторській збірці «Апокаліпсис по-київськи» в 2005 році:

Буквально щойно отримав добру новину: остаточний український текст роману «Повість про чотири квітки» розмістив у себе мережевий літературний альманах «Палисадник». Отже, кому цікаво — починайте читати роман Тимура Литовченка «Повість про чотири квітки»!

Анотація до книги:

Сюрреалiстичний авангардно-ар'єгардний панк-експеримент про кохання з неосимволами в бузкових, зелених, чорних і рудих тонах, з безбарвним прологом і кольоровим епілогом

+2
16:36
175
RSS
16:38
+2
Анатолій Висота читав цей роман «в папері», але не сприйняв. Хоча… можливо, він все ж таки скаже про твор бодай пару слів?!
20:06
+2
Так, Тимуре, щось напишу. Це якась дика фантастика. Місце дії — постіндустріальне, геноцидне місто під владою теодиктатора, який ще й під щось там маскується. Герої — чотири дівки, три з яких розпусні, а одна незаймана. Є сюжет. Є ще й якась тема й якась ідея — все в стилі анотації до твору. Якщо автор хотів заінтригувати читача, то йому це вдалося. Але…
Щоб сказати більше про твір, треба його ще раз прочитати.
Одна неточність: 2 розпусні (Роза та Лілія) і 2 пристойні (Маргаритка й Іриска). Просто Маргаритку раніше (до початку сюжету) зґвалтували. Їй не поталанило, але записувати її через це в розпусниці ніяк не можна…
23:10
+1
Щоб трохи перепочити (друг Анатолій знає, від якої саме виснажливої роботи), наваяв буктрейлер на «Повість про чорити квітки»:

_соромлюсь _соромлюсь _соромлюсь
Щось не спрацювало. Відео нема.
Дивно… _шкодую Спробую перезалити.
А тепер?..
І тільки смерть за всім спостерігає.
Згадала французький мюзикл «Ромео і Джульєта», там всі співають і тільки Смерть мовчки танцює.

Реально в романі роль Смерті не настільки пасивна… До того ж, у мене вона не біла дівчина, а чорна стара з мітлою. Але ж буктрейлер не мусить переповідати зміст твору! Для краси згодиться і так…
_сміюсь
13:31
+2
А про ДУЛЬЦІНЕЮ коли, друже, буде?
Ще і про «Дульцінею» треюа зробити, і про «Приреченого жити». Поступово наваяю… Але тепер на черзі дещо інше: на Львівському книгофорумі презентуватиметься «Принц України», книга очікується в вересні — так, щоб першу партію одразу до Львова завезти.

От на що потрібно наступний буктрейлер робити! З таким розрахунком, щоб в мережу його залити десь 8 вересня — за тиждень до наших автограф-сесій.
P.S. «Принца України» вже пом'янули як на сайті Львівського форуму видавців, так і газета «КОМСОМОЛЬСКАЯ ПРАВДА в Украине». Думаю, що для аудиторії цієї останньої газети наша книга — це ваапше БІМБА!!!
Анотація інтригуюча. А коли і де вас шукати у Львові?
Я зроблю офіційний анонс ближче до ЛКЯ. Ось попередньо:

15.09.2017
15:00-16:45 — стенд №318 «Фоліо»
17:00-18:00 — стенд «Коронації слова»
16.09.2017
11:00-11:45 — стенд №318 «Фоліо»
16:00-17:00 — стенд «Коронації слова»
18:12
+2
ЗГОДЕН, що із ПРИНЦОМ — це першочергово.
18:14
+2
А щодо 4-× квіток, то це ДИКА ФАНТАСТИКА. Не всі зрозуміють і сприймуть. Але читати раджу.
Свого часу колишній завліт Театру на Подолі Рафаель Левчин сказав, що «Повість про чотири квітки» — це елітний роман. Себто, це в жодному разі не масова література… Тому роман цей зрозуміють далеко не всі. Почувши це, я був дуже здивований і навіть засмучений, бо зовсім не мав на меті писати щось «елітне». Тим не менш, чим далі, тим більше переконуюсь у справедливості цього діагнозу.
_шкодую

Випадкові Книги