До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Україна та Світ через 300 років

Україна та Світ через 300 років

В обговореннях статті Анатолія Висоти І розквітне та гілка Тетяна Макарова згадала про цей роман, але самостійно виставити його тут, на Світочі, так і не зважилася. 

Ім'я авторки було мені не знайоме. У Вікіпедії є коротенька біографія Людмили Коваленко та перелік написаних творів. Народилася в Маріуполі, жила в Києві. Чоловіка репресували. Емігрувала до Відня, потім до Баварії, згодом в США, де і померла в 1969 році. Мала двох доньок, одна зреклася батьків, виїхала до Москви і стала акторкою, друга разом з мамою емігрувала, але трагічно загинула в автокатастрофі в 1947 році, теж була письменницею.

В переліку творів Людмили Коваленко є і романи, і повісті, й оповідання, і п'єси. Займалася вона ще й перекладами.

Література української діаспори для мене цілковита «Терра інкогніта», а тим більше такий рідкісний жанр в українській літературі, як наукова та соціальна фантастика.

Роман «Рік 2245» вперше вийшов частинами в журналі «Життя» в 1949 році в місті Авґсбурґ, а окремою книжкою в 1958 році в Нью Йорку.

Оскільки я обожнюю фантастику, то відразу ж знайшла запропоновану книжку в інтернеті та прочитала. Враження залишилися двоякі. З одного боку, тільки людина, яка вирвалася живою з пазурів совєцького режиму, могла перетворити територію Росії на зоопарк, де живуть дикі звірі та дикі люди, які не вірять в Бога й не дотримуються правил. А з іншого, опис майбутнього ідеального світу сильно нагадує комунізм. Там нема грошей, ніхто не накопичує ніяких цінностей, золотом і діамантами бавляться діти, працювати зобов'язують тільки два роки, але кожен має все необхіде для життя.

Певно ще з часів Платона люди прагнуть уявити та описати ідеальний суспільний устрій, але нічого кращого за комунізм так і не придумали.

Рік 2245 чимось нагадує Туманність Андромеди Івана Єфремова, який вийшов окремою книжкою в 1958 році. Дві книжки написані в один час по різні боки Залізної завіси, а мрії майже однакові. Дивно.

Вважаю, що книжка варта того, щоб її прочитало якнайбільше українців. 

Скачати можна тут.

Назва книги та ім’я автора мовою, на якій вона видана (якщо відмінна від української):
Коваленко Людмила. Рік 2245
Анотація до книги:

«Рік 2245» — футуристичний роман, в якому четверо радянських льотчиків отримали місію скинути атомну бомбу на США. Проте, під час їхнього перельоту через Антарктиду, трапляється аварія. Екіпаж рятується з палаючого літака на парашутах та приземляється недалеко від Північного полюса. Вони силкуються вибратися зі снігової пустелі, та в решті решт замерзають у вічній мерзлоті. Через триста років вони «воскресають» та починають досліджувати новий, незнаний для них, світ. Світ, базований на абсолютно іншому державоустрою, світ в якому винайшли нові, цілком незнані їм технології.

У цьому світі люди повністю підкорили клімат планети, так що навіть на Алясці тепло та можна засмагати. Весь світ поділений на департаменти — країни спеціалізації: є країна, що відповідає за спорт та науки і де виховують дітей, є країна, що спеціалізується на розвитку індустрій. А є ще країна, що спеціалізується на коханні. Ця країна — Україна! Лише дві країни в світі залишилися такими, як існували ще в XIX столітті — Україна та Індія. Ці дві країни самі вибрали собі життя без нових технологій. Але є ще одна незвичайна країна, де у зоопарку живе дичина — дикі тварини та дикі люди. Ця країна — атеїстична Росія!
Головні дійові особи роману — росіянин Іван та українець Юрко. Вони ототожнюють собою добро та зло, бо Іван — підступний лиходій, а Юрко — хоробрий герой. Юрко хоче пізнати сучасне життя і повернутися в Україну, а Іван бажає заволодіти владою над цим світом за допомогою атомної бомби, врятованої ним з літака.

Схожі книги:
+2
22:38
50
RSS
З дозволу Тетяни Макарової я виставила цю книжку на Світочі. Сподіваюся пані Тетяна не образиться. А тепер чекаю на її рецензію-відгук на роман Людмили Коваленко.
В обговореннях статті анатолія Висоти

На самому початку напишіть "Анатолія" з великої літери, пліззз!!! _соромлюсь
Виправила.
04:04
+3
Я Вам дуже вдячна, Дзвіночко.В мене з інтернетом хронічні проблеми, вже десь з місяць працює через-пень-колоду,іноді навіть почитати коментарі на Світочі не маю змоги.
04:13
+3
До речі, в романі є сильні тези, як от «той, хто сам збудував хату, не піде руйнувати чиїсь хати»(я не буквально, так, по пам«яті, те, що вразило правильностю»).
І нашим мамам я би хтіла такі ж умови, як у романі.Я хочу займатися дітями і домашнім побутом, але офіційно вважаюсь «тунеядкою»-така дискримінація аж вибішує.
Так. Там багато цікавих і слушних думок, тому я й прошу вас написати рецензію, яку потім можна обговорити в коментарях. В результаті про цей роман буде більше інформації в мережі.
Для мене Людмила Коваленко стала відкриттям завдяки вам. От би й інші її твори десь знайти.
23:09
+2
А чи можна десь притулити гіперпосилання на текст роману, якщо Ви читали його в мережі?!
Вставила посилання на сайт, де можна скачати.
_чудово Красно дякую! _чудово
23:12
+2
такий рідкісний жанр в українській літературі, як наукова та соціальна фантастика.

Ох, до чого ж не хочеться вказувати на "Сонячну машину" Винниченка!.. _сміюсь
Ага. А крім неї тільки Олесь Бердник ще є. І все. Так виглядає, що українці фантазувати не люблять.
То лиш тепер наша фантастика почала розвиватися. А в ХХ столітті пусто.
Владко?.. Трублаїні?.. Руденко?..
04:19
+3
Я від Бердника взагалі в такооому захваті, ото кремезний філософ.І як йому те вдалося з тим клятим режимом таке чисте творити і друкуватися?
Трублаїні читала ще в молодшій школі, як і «Аргонавтів Всесвіту» Владко, просто прізвище забула. А от Руденко не попадався.
Дякую за підказку. Треба знайти в інтернеті, скачати. Буде що взимку читати.
04:15
+3
А що не так з «машиною»? Планую почитати, цікавить Ваш коментар.
А що не так з «машиною»?

_вибачаюсь Все з нею «так»! _вибачаюсь
«Сонячна машина» тривалий час вважалася найпершим НФ-твором в українській літературі. Та ще й написаний цей роман видатним політичним діячем. Просто все це настільки відомі факти, що я й написав:

Ох, до чого ж не хочеться вказувати на «Сонячну машину» Винниченка!.. _сміюсь

— бо знав, що Дзвінкій Сопілкарці це теж має бути відомо.
04:33
+2
Ту СОНЯЧНУ МАШИНУ я читав- читав, та так і не дочитав.

Випадкові Книги