Україна та Світ через 300 років
В обговореннях статті Анатолія Висоти І розквітне та гілка Тетяна Макарова згадала про цей роман, але самостійно виставити його тут, на Світочі, так і не зважилася.
Ім'я авторки було мені не знайоме. У Вікіпедії є коротенька біографія Людмили Коваленко та перелік написаних творів. Народилася в Маріуполі, жила в Києві. Чоловіка репресували. Емігрувала до Відня, потім до Баварії, згодом в США, де і померла в 1969 році. Мала двох доньок, одна зреклася батьків, виїхала до Москви і стала акторкою, друга разом з мамою емігрувала, але трагічно загинула в автокатастрофі в 1947 році, теж була письменницею.
В переліку творів Людмили Коваленко є і романи, і повісті, й оповідання, і п'єси. Займалася вона ще й перекладами.
Література української діаспори для мене цілковита «Терра інкогніта», а тим більше такий рідкісний жанр в українській літературі, як наукова та соціальна фантастика.
Роман «Рік 2245» вперше вийшов частинами в журналі «Життя» в 1949 році в місті Авґсбурґ, а окремою книжкою в 1958 році в Нью Йорку.
Оскільки я обожнюю фантастику, то відразу ж знайшла запропоновану книжку в інтернеті та прочитала. Враження залишилися двоякі. З одного боку, тільки людина, яка вирвалася живою з пазурів совєцького режиму, могла перетворити територію Росії на зоопарк, де живуть дикі звірі та дикі люди, які не вірять в Бога й не дотримуються правил. А з іншого, опис майбутнього ідеального світу сильно нагадує комунізм. Там нема грошей, ніхто не накопичує ніяких цінностей, золотом і діамантами бавляться діти, працювати зобов'язують тільки два роки, але кожен має все необхіде для життя.
Певно ще з часів Платона люди прагнуть уявити та описати ідеальний суспільний устрій, але нічого кращого за комунізм так і не придумали.
Рік 2245 чимось нагадує Туманність Андромеди Івана Єфремова, який вийшов окремою книжкою в 1958 році. Дві книжки написані в один час по різні боки Залізної завіси, а мрії майже однакові. Дивно.
Вважаю, що книжка варта того, щоб її прочитало якнайбільше українців.
Скачати можна тут.
«Рік 2245» — футуристичний роман, в якому четверо радянських льотчиків отримали місію скинути атомну бомбу на США. Проте, під час їхнього перельоту через Антарктиду, трапляється аварія. Екіпаж рятується з палаючого літака на парашутах та приземляється недалеко від Північного полюса. Вони силкуються вибратися зі снігової пустелі, та в решті решт замерзають у вічній мерзлоті. Через триста років вони «воскресають» та починають досліджувати новий, незнаний для них, світ. Світ, базований на абсолютно іншому державоустрою, світ в якому винайшли нові, цілком незнані їм технології.
У цьому світі люди повністю підкорили клімат планети, так що навіть на Алясці тепло та можна засмагати. Весь світ поділений на департаменти — країни спеціалізації: є країна, що відповідає за спорт та науки і де виховують дітей, є країна, що спеціалізується на розвитку індустрій. А є ще країна, що спеціалізується на коханні. Ця країна — Україна! Лише дві країни в світі залишилися такими, як існували ще в XIX столітті — Україна та Індія. Ці дві країни самі вибрали собі життя без нових технологій. Але є ще одна незвичайна країна, де у зоопарку живе дичина — дикі тварини та дикі люди. Ця країна — атеїстична Росія!
Головні дійові особи роману — росіянин Іван та українець Юрко. Вони ототожнюють собою добро та зло, бо Іван — підступний лиходій, а Юрко — хоробрий герой. Юрко хоче пізнати сучасне життя і повернутися в Україну, а Іван бажає заволодіти владою над цим світом за допомогою атомної бомби, врятованої ним з літака.
На самому початку напишіть "Анатолія" з великої літери, пліззз!!!
І нашим мамам я би хтіла такі ж умови, як у романі.Я хочу займатися дітями і домашнім побутом, але офіційно вважаюсь «тунеядкою»-така дискримінація аж вибішує.
Для мене Людмила Коваленко стала відкриттям завдяки вам. От би й інші її твори десь знайти.
Ох, до чого ж не хочеться вказувати на "Сонячну машину" Винниченка!..
То лиш тепер наша фантастика почала розвиватися. А в ХХ столітті пусто.
Дякую за підказку. Треба знайти в інтернеті, скачати. Буде що взимку читати.
«Сонячна машина» тривалий час вважалася найпершим НФ-твором в українській літературі. Та ще й написаний цей роман видатним політичним діячем. Просто все це настільки відомі факти, що я й написав:
— бо знав, що Дзвінкій Сопілкарці це теж має бути відомо.