До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Люсі-Мод Монтгомері. Емілі в пошуках веселки

Люсі-Мод Монтгомері. Емілі в пошуках веселки

Історія цієї книги досить непроста. Читати твори Монтгомері я почала ще торік, і мені дуже сподобався один з її циклів. Тож, я вирішила перечитати всі її книги. Перші дві книги трилогії про Емілі («Емілі з Місячного Серпа», «Емілі виростає») мене надихнули на значні зміни у своєму житті та переосмислення багатьох питань. У зв'язку зі своїм статусом (бідний студент) читала книги в електронному варіанті, завантажуючи їх на сайті https://toloka.to

Дочитавши другу книгу трилогії, вирушила просторами мережі шукати третю. Однак виявилося, що її ніде неможливо скачати, хоч вона вже два роки як перекладена. Тож, довелось обирати: або замовляти, або читати мовою оригіналу (на щастя, англомовна версія була у вільному доступі). Обрала, звісно, другий варіант. Але, прочитавши декілька перших сторінок, замислилась. Я ж не одна така, що не маю зайвих грошей на дорогі книги. А хтось може при цьому ще й не володіти англійською мовою. Після цього заходилася перекладати.

На переклад у мене пішло рівно півроку. Але в перші дні вересня книга таки побачила світ.

Хочу зауважити, що з перекладом віршів мені допомогла моя матуся (https://svitoch.in.ua/users/122); крім того, вона, незважаючи на купу роботи, декілька днів сиділа й старанно вичитувала та редагувала саму книгу.

Зважаючи на те, що ні я, ні мама ще жодного разу не мали справи зі створенням електронних книжних форматів, нам дуже допомогла ArmanDragon (https://toloka.to/u491920).

Наостанок додам, що дуже хотіла б, аби книгу читали та коментували, цікаво дізнатися думку неупереджених людей стосовно своєї роботи)

Посилання на книгу: https://toloka.to/t94810

Назва книги та ім’я автора мовою, на якій вона видана (якщо відмінна від української):
Luci Maud Montgomery. Emily's Quest
Анотація до книги:

Емілі подорослішала і скінчила своє навчання у Шрусбері. Тепер перед нею відкриваються нові можливості, якими вона неодмінно скористається. Вона, як і раніше, часом діятиме необдумано і нерозважливо, часом припускатиметься помилок, а часом чинитиме правильно, знаючи, що це завдасть їй болю. Щастя і горе, кохання і відчай, і, звісно ж, робота, яка не дає повністю в усе це зануритись і втратити себе — несподіваними та закономірними подіями сповнена вся книга. Які почуття протягом усієї трилогії плекали одне до одного Емілі, Ільза, Тедді, Перрі та Дін? Через що пані Кент була такою нещасною та звідки в неї на обличчі шрам? Як завершиться історія про Емілію Берд Стар з Місячного Серпа? Персонажі книги «Емілі в пошуках веселки» вже з нетерпінням чекають, щоб дати відповіді на ці питання.

Це третя книга трилогії Люсі-Мод Монтгомері «Емілі з Місячного Серпа».

+3
15:16
96
RSS
15:42
+3
_стежу Оля-ля! То це ще й в авторському перекладі з англійської?! _стежу
_чудово Супер!!! _чудово
15:48
+3
таааак))) до речі, поціновувачі кажуть, що переклади, видані офіційно, були з польської мови _не_знаю
Себто, подвійні?! Нічого собі… _стежу
18:49
+4
Так, зараз досить часто можна зустріти переклади не з мови оригіналу, а з попередніх перекладів (рос, польські). Якість, хочу сказати, страхітлива, хоча в «Емілі» я цього не помітила. Але пару місяців тому взялася читати фентезійний цикл чи то англійського, чи то американського письменника, то там з першої сторінки видно, що переклад з рос, ще й перекладач не надто заморочувався: впевнена, що просто в Гугл транслейтер закинув та й все. Словом, досі вишу на перших сторінках _ображений
16:09
+2
"Толоку" знаю, авжеж. Там роздають торентами переважну частину наших з Оленою книжок «козацького» циклу:


Чомусь з поля зору постачальників текстів до «Толоки» випали "Шалені шахи": або не сподобалось — або не помітили… Але оскільки ресурс «піратський», не хочу їм підказувати. Не виставили — то й не виставили.
_соромлюсь
Ну, і "Принца України" я там не бачив також. Але «Принц України» — це вже не Гетьманщина, а ХХ століття. Може, «піратів» це не цікавить. Мені судити важко.

P.S. До речі, через Фейсбук я якось законтачив з одним із завсідників «Толоки». Ми мило поспілкувалися. Цікава ідеологія щодо книжкового ринку у тих, хто займається книжковим «піратством»!..
_стежу
Втія, враховуючи, що я особисто знайомий навіть із Сергієм Яригіним з «Партії піратів України», це мене якось не здивувало…
18:52
+4
Агов, я теж належу до «піратів»! Невже людина не повинна мати можливість долучитися до культури лише через нестачу коштів? Загалом можна зрозуміти обидві сторони, бо через такі сайти митці втрачають певну частку свого заробітку, але що робити тим, у кого заробіток ще менший? Невже перетворюватись на бидло?
_не_знаю Та я все розумію… _не_знаю
Це не Ваша проблема і не проблема «Толоки» — я ж не заперечую!
Більш того, всі наші користувачі комп'ютерів тією чи іншою мірою використовують крадене і «крякнуте» програмне забезпечення. І я в тому числі.
_шкодую
І навіть це ще не все!
Людство в своєму розвитку (в світовому масштабі!) зараз починає переходити від ренти капіталу до ренти відносин. Одним з побічних наслідків цього переходу і має стати вирішення тієї суперечки, про яку Ви сказали:

Невже людина не повинна мати можливість долучитися до культури лише через нестачу коштів?

Як письменник, я зовсім не проти, щоб мої твори читало якомога ширше коло читачів. Але роялті мені сплачує видавець моїх творів! І це роялті складає близько 10% його доходу від продажу книжок… А якщо «пірати» розкидають безкоштовний контент, то програє видавець, а разом з ним і автор.
_не_знаю
Звісно, є ще випробуваний старий спосіб: існувати за рахунок доходів, отриманих в інший спосіб + написання художніх творів у вільний від основної роботи час та безкоштовне розповсюдження. Але тут є маса мінусів, що заслуговують на окрему статтю, а не на стислий коментар. Хоча в перспективі ми все ж прийдемо до того, що письменники сидітимуть на «соціалі» й писатимуть все нові й нові твори, а читачі їх отримуватимуть безкоштовно. Та це станеться, коли рента відносин розвинеться достатньою мірою.
05:08
+3
Пане Тимуре, ми з донечкою Вас, як письменника, котрий пише рідною мовою про рідну Україну, знайшли саме на Толоці.Це був сліпий вибір, спираючись тільки на анотацію.Першою книгою був Орлі.Сподобалася так, що аж ми відшукали Вас на ФБ, а далі Ви й самі пам«ятаєте.Дуже вже ж захотілося мати ці книги в домашній бібліотеці.Тобто, чи куплять книгу, чи ні, залежить все ж таки, мабуть, від особливого сприйняття і гарно виконаної роботи письменників.
06:01 (відредаговано)
+3
О-о-о, навіть так?!
_здивований
Ну що ж — отже, все ж таки добре, виходить, що я не став обурюватися з приводу «піратських» дій «Толоки» і писати видавництву гнівні петиції з вимогою негайно поставити їх на місце…
_соромлюсь
Гаразд, нехай мої/наші книжки і далі там читають! Потерпимо…
12:27 (відредаговано)
+3
З часом більшість людей будуть жити не із зарплати чи власної справи, а із соціального забезпечення. Про це говорить і Маск. Просто роботизація витіснить людей із сфери виробництва. Люди будуть працювати по 2 години на день. Мається на увазі праця на громаду. Думаю, що це благо, а не неволя. Я сам працював двічі по чотири роки позмінно начальником зміни на виробництві. У першу чотирирічку це був взагалі дикий графік по 6 годин і на зміну доводилося йти на другу годину ночі. А в другу чотирирічку це був графік по 12 годин роботи — вже легший: з восьмої і до восьмої години. Так що тобі, Олю, як і нашим онукам, не доведеться отак мучитися.
12:31
+3
Наприклад, в Лівані зараз офіційно робота триває скрізь (!) З 8-ї до 14-ї години і в середньому там зарплата 500-800 доларів. Другу половину дня ліванці використовують для ведення свого родинного мікробізнесу.
13:49
+2
Як для письменника, це все замало. Мій письменницький графік:
25 годин на день * 8 днів на тиждень
Річ у тім, що мені доводиться брати одного героя чи декількох героїв та «опускати» їх у власну підсвідомість, щоб вони там жили, взаємодіяли й до чогось між собою домовлялися. Час від часу я «звертаюся» до героїв і запитую, домовились вони про певні речі між собою чи ні. І про що саме домовились… Потім в потрібний момент я «витягаю» їх з підсвідомості та працюю з ними. Оскільки процеси в моїй свідомості та підсвідомості проходять паралельно — в сумі виходить більше, ніж 24*7. От звідси й ця формула — 25*8
Погоджуюся з паном Тимуром. Коли людина робить те, що справді любить, то витрачає на це значно більше часу і сил, ніж на працю для заробітку. Тому, коли настане час повної автоматизації та роботизації і люди отримуватимуть соціальне забезпечення, яке покриватиме усі потреби, вони зможуть вільно реалізовувати свої таланти. Бо зараз не кожному так щастить, як пану Тимуру, з вибором професії.
14:52 (відредаговано)
+1
Ну-у-у… Мені не те щоб дуже пощастило з двох причин:
1. я на повен зріст працював (отже, паралельно з роботою для душі заробляв на життя то наукою, то горбом, то журналістикою) аж до кінця 2013 року включно;
2. моя пенсія далеко не дотягує навіть до мінімальної зарплатні, а тому моїх потреб далеко не покриває, й якби не підтримка сім'ї — я би вже помер, мабуть…
_шкодую
От якби я одружився на багатій спадкоємиці — на «грошовитому гаманці»… От тоді б так — можна було б сказати, що мені пощастило! Але це був би шлюб за розрахунком, а не за коханням… Важко сказати, хто б тоді став моєю музою?!
_не_знаю
Отже, нема у світі досконалості!.. _закоханий Ти обираєш або кохання — або гроші…
Вау!!!
Варто випасти на пару днів з мережі, як тут же, на Світочі з'являються нові цікаві люди. Вітаю.
11:01
+2
Дякую _соромлюсь і я вас вітаю _троянда

Випадкові Книги