УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять

До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять

Перше видання роману-попередження молодого київського письменника-фантаста Тимура Литовченка, головною темою якого є «біла пляма» історії Києва — Куренівська трагедія 1961 року… Якою кров'ю дався вихід тієї скромної книжечки в самий розпал «лихих 90-х» та ще й у Києві, достеменно відомо лише авторові та Всемогутньому. Бо словами того не переказати, як не старайся.

А ще важче було наважитися писати повністю антирадянський роман в радянський період нашої історії. Нехай час падіння СРСР стрімко наближався — небезпека від того не меншала.

Зрештою, дуже показовою є приватна думка про цей роман однієї дуже відомої сучасної письменниці, ім'я якої не стану називати з етичних міркувань — адже висловила вона все це в приватному листуванні… Сталося це наступним чином. Одна з «Золотих письменниць України» (отже, сукупний наклад її книжок теж перевищив 100'000 примірників, у неї також є багато шанувальників і т.ін.) вирішила поцікавитися, з чого починав інший «Золотий письменник України» — Тимур Литовченко. Звісно, я охоче подарував шановній колежанці скромненьке видання в м'якій обкладинці — книжку «Апокаліпсис по-київськи». Отож якось на дозвіллі вона розкрила цю книжечку — і!..

Далі — цитата:

Нарешті я повернулася домів, брала з собою книжку Вашу, щоб уже ніщо не відволікало.
Дуже несподіваний для мене твір, тому читалося повільно, дуже багато розмов, образів, думок, різних планів, тож поки що перетравлюю… Ніяк не могла подумати, що Ви оберете для опису тих часів і тої трагедії такий ракурс.
Але як же важко було, мабуть, це все писати… Чомусь я ніяк не могла позбутися думки про автора, який все те через себе пропустив...
Навіть не знаю, що й сказати, хіба що — є тема для нового роману про хлопчика, його обіцянку забути і історію створення цього роману...

Попервах колежанка збиралася написати хоч якийсь відгук на цю книжку. Але та обіцянка була дана попередньо. А от що вона написала майже через рік (!) після прочитання:

Але, боюся Вас розчарувати, воно мене так перековбасило, бо таки я не сторонній спостерігач, а місцевий мешканець, що тоді не могла зібрати себе до купи, а сьогодні спеціально нагадала про книжку, думаю, раптом хтось із видавців та зацікавиться перевидати… Але не готова писати про неї детально, вибачте.

Повірте, письменник — це, насамперед, професійний читач, бо перш ніж написати текст, він змушений перелопачувати гору літератури. Тим паче, «Золота письменниця України», яка має тиражі, видавця (видавців), повагу читацької аудиторії… Якщо її розбурхала та вивела з рівноваги щонайменше на рік скромна книжечка, в якій міститься перший роман тоді ще молодого й нікому невідомого письменника, якщо досвідчена письменниця і досі не готова написати про неї хоч пару сторінок — це має бути справді потужна книжечка… Отож саме це визнання «воно мене так перековбасило» — одне з найкращих свідчень сили роману-попередження Тимура Литовченка «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять».


І звісно ж, я вкрай вдячний Анатолію Висоті за його прекрасну рецензію на цей твір!


А ось буктрейлер на цей роман:

Анотація до книги:

Роман-попередження Тимура Литовченка «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять» (збірка «Апокаліпсис по-київськи») присвячений Куренівській трагедії, що сталася в понеділок, 13 березня 1961 року й досі лишається «білою плямою» в новій історії Києва. Разом з тим, в романі розглядається цілий «вектор катастроф ХХ століття», що випадали на долю різних поколінь киян: окрім Куренівської трагедії, це голод 1921-1922 років, розстріли в Бабиному Яру в 1941-1943 роках і катастрофа на ЧАЕС 1986 року.

+2
21:01
86
RSS
21:07
+2
Я не приділяв надто великої уваги книжковому розділу. Що ж, спробую хоч трохи виправити цей недолік!.. _соромлюсь
Помилка, друже Тимуре! _крутий
Та невже?! На даний момент розділ Світоча "Книги" містить 35 книжок, з них 21 презентував я. Отож мій внесок в цей розділ:
(21/35)х100=60%
Це навіть більше, ніж в розділ блогів — 55-56%!!!
_наляканий
З цієї кількості (21 книжка) 17 — мої (або наші з дружиною спільні) та 4 чужі (в т.ч. авторська книжка друга Анатолія про його село). Отже, частка моїх (або спільних з дружиною) книжок складає: (17/35)х100=48,6%
Уявіть: майже половина всіх презентованих на сайті книжок створені або персонально мною, або нашим творчим подружжям!!!
_стежу _стежу _стежу
Та я й без того нахабно використав Світоч для самопрезентації!!! Куди ж більше?!
Що я і хотів почути! _сміюсь
01:19 (відредаговано)
Ну, отож! _соромлюсь Бачите, який я скромний?..
Уявіть, якби я вже давно презентував ще й свої фантастичні книжки — тоді мій внесок в цей розділ був би ще суттєвішим!!!
_шкодую

Випадкові Книги