До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Забути неможливо зберегти

Забути неможливо зберегти

Цей трилер з'явився позапланово і, можна сказати, до певної міри випадково. Влітку 2013 року ми з дружиною вже збиралися писати авантюрно-історичний роман "Фатальна помилка", як раптом стан моєї правої ноги різко погіршився, розлетілася таранна кістка, й я вперся в необхідність проведення трьох операцій — а для цього ще треба було грошей заробити!.. Тут було не до історичного роману, при роботі над яким опрацьовуєш море джерел. З іншого боку, я побоювався, що переключившись на суто журналістську грошовиту «халтуру», я втрачу літературну «легкість пера»...

Тоді я попросив Олену про наступне. З кінця «лихих 90-х» у мене мотилявся детективний сюжет, який тоді не вдалося реалізувати. Ми його переглянули, осучаснили й переписали на новий лад. Вийшло наступне.

… Такий собі чоловік середніх років (випускник інституту ім.Карпенка-Карого, розлучений, «татусь вихідного дня»), так і не ставши режисером, був змушений перекваліфікуватися в журналісти. В новій професії він став таким собі «міцним середнячком»: зірок з неба не хапав, проте і задніх не пас також… Як раптом у червні 2013 року на нього вийшла група сучасних українських Робін Гудів, які називають себе «мушкетерами». Як і в романах Олександра Дюма, їх четверо, і кожному є, за що мститися: наречену «Атоса» і найкращу подружку пані «д'Артаньян» (бо це — жінка) виманили на закордонні заробітки та продали в сексуальне рабство, де нещасна загинула; з подачі колишнього друга «Портоса» по-звірячому побили й понівечили, занапастивши йому спортивну кар'єру; обділену увагою цивільну дружину «Араміса» підсадили на наркотики, доки сам він займався дисертацією — а коли нарешті захистився, було вже надто пізно її рятувати… «Мушкетери» встановили винних у своїх нещастях і, не маючи жодної довіри до правоохоронної системи України, вирішили самостійно і жорстоко помститися своїм кривдникам. Єдине, чому вони барилися — то це хотіли відшукати журналіста, який зголоситься спочатку стати свідком їхньої помсти, а потім в серії сенсаційних газетних репортажів розповість про все, що сталося. Ясна річ — ґрунтуючись на зібраній «мушкетерами» доказовій базі!..


А ось і буктрейлер:

Анотація до книги:

…Справжнє життя газетяра — це суцільна рутина, далеко не завжди приємна. Тільки час від часу в повсякденній багнюці спалахують яскраві епізоди, а народжені на їхній основі матеріали здатні вразити читачів та викликати заздрість колег. Проте саме з отакими «діамантами» треба бути вкрай обережним! Наприклад, зв’язавшися з четвіркою борців за справедливість, чиї наміри видаються вкрай шляхетними, можна і помилитися. Тоді настає час згадати, що закони журналістики написані в буквальному розумінні кров’ю тих, хто їх порушував… і подумати, як би самому не перетворитись на чергову криваву плямку в черговому правилі газетярської роботи.

+1
21:24
35
RSS
21:42
+1
Між іншим, ця наша з Оленою скромна книжечка дістала чи не найбільшу кількість відгуків і рецензій! _стежу
22:15
+1
А чи вдалося на цій книжці заробити? У 2013 році долар коштував 8 гривень. І три операції попереду…
Виправ, друже, попереду описку 2913.
23:22 (відредаговано)
+1
Що означає твоє запитання: «А чи вдалося на цій книжці заробити?» _здивований
І кому воно адресовано? _здивований

Ми з дружиною роман написали, в 2014 році «Фоліо» рукопис прочитало і зголосилося випустити книжку в т.зв. «білій» серії — бо там на всіх обкладинках біле тло палітурок… Свій гонорар на початку 2015 року ми отримали. Все!
_не_знаю
Який ще «заробіток»?! Наклад книжок — це власність «Фоліо», нам йде лише авторський гонорар. Заробляє на продажу видавництво. Отож я тебе не зрозумів…

А собі на операцію я не заробляв на книжкових гонорарах — це надто мало й не оперативно. Тоді я звернувся в електронний «ПіК», все розповів головному редактору. Це той самий, який колись випускав ще паперовий «ПіК» в час, коли був живий Зіновій Кулик. Дякувати добродієві, він зрозумів мою ситуацію. Отож мені була виділена тема, і з липня по грудень 2013 року я практично в щоденному режимі (з перервами на неділі, а також на 2 з 3-х операції) видавав на-гора матеріали. Це при тому, що в журналі «РоботодавецЬ», де я лишався головним редактором де-юре до жовтня 2013 року, мені в цей час не заплатили ні копійки. А в грудні 2013 року мою посаду ліквідували, щоб якось мене здихатися…
_шкодую
Натомість в «ПіКу» я за цей час нахалтурив собі на оплату всіх операцій!!! Ну так, там ще треба було оплатити лікарняну палату, ліки. Ще й реабілітація була. Але на самі операції, на протези в ногах та на наркоз я тоді собі заробив виключно халтурами. Оскільки почалася революція — виникли певні проблеми з тим, щоб вибити гроші з «ПіКа». Однак відчувши, що я не злізу з теми — мені насамкінець все повернули.
_соромлюсь
23:40 (відредаговано)
+1
Ага, дякую, друже. Я перечитав і зрозумів, що цей ваш трилер появився не для того, щоб заробити гроші на операцію, а щоб не втратити легкість пера.

Випадкові Книги