До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Влада блискавки

Влада блискавки

Було це так… Колись на початку «лихих 90-х» в київському КЛФ «Чумацький шлях» зібралися троє батьків-засновників і водночас «найписучіших членів» — Андрій Кісельов, Тимур Литовченко і Борис Сидюк. Зібралися не просто так, а щоб відсвяткувати дні народження Айзека Азімова (2 січня), Д.Р.Р.Толкіна (3 січня) та Тимура Литовченка (4 січня). Отож після того, як святкування завершилося, Борька Сидюк, на правах голови КЛФу, запропонував: «А давайте спробуємо написати щось разом, як брати Стругацькі! Тільки вони писали удвох, а ми будемо утрьох».

Сказано — зроблено! Взяли ми три аркуші паперу, й Борька Сидюк написав на першому ім'я: ПЕМЕНХАТ. Андрюха Кісельов написав на другому: КАРСИДАТ. Я ж тоді читав одну повчальну індійську епічну поему, де одним з героїв був старий розумний крук Читрагрива — отож трохи змінивши його ім'я, я написав: ЧИТРАДРИВА. Далі ми обмінялися папірцями, й під «Пеменхатом» я дописав риси зовнішності, змалювавши частково себе. А коли втретє обмінялися папірцями — тепер вже під «Карсидатом» я дописав риси характеру. Отак ми народили трьох героїв і розійшлися по домівках обдумувати, що з ними робити.

Але все пішло трохи не так, як було задумано. Першим до ідеї спільного роману охолов сам ініціатор — Борька Сидюк. Я написав 1 та 2 глави й поїхав додому до Андрюхи Кісельова на хатні читання. Пеменхата я зробив пристаркуватим трактирником, який колись був МАЙСТРОМ (так в описуваному світі називали «майстрів меча» — вільнонайманих вояків, які заробляли на життя своїм вмінням), а на старість став розсудливим та вів осілий спосіб життя. Як раптом на його голову звалився інший — вже чинний майстер Карсидар (ім'я довелося трохи модернізувати для милозвучності), який запропонував відправитися разом в небезпечну печеру, де відбуваються дивні речі. Третім в їхній компанії став Читрадрива — ізгой племені місцевих мандрівних чаклунів та ворожеїв (тамтешній аналог наших циганів), народжений від невідомої шляхетної людини напівкровка. Від прочитаного Андрюха був просто у захваті, періодично викликав з кухні дружину, щоб вона теж послухала… Тим не менш, в підсумку сказав: «Віддаю віжки тобі — пиши далі сам! У тебе самого вийде це найкраще — не тільки без Борьки, але й без мене».

Але от біда: я вже налаштувався писати в колективі… Тому написавши перші п'ять глав нового роману, жорстко стопорнувся — і ні кроку далі!..

І тут в Києві з'явився Олег Авраменко. Коли ж ми роззнайомилися як слід, то я показав йому, зокрема. заготівку нового роману й поскаржився на негідну поведінку Сидюка й Кісельова. Олег погодився виручити мене й писати роман удвох. Заразом він запропонував, що робити з мандрівними героями: ми домовилися закинути їх… в середньовічний Київ за певний час до Батиєвого нашестя! Вони мали, по-перше, вмовити Данилу Галицького не кидати столицю Русі напризволяще й не їхати на оборону власної вотчини, а по-друге — дієво допомогти розгромити військо Батия, який в нашому романі так і не зруйнував Київ...

Таким чином, якщо перша частина роману лишалася типовою «бродилкою» (хоча і значно модернізованою в деталях, аж до героїчної смерті старого Пеменхата), то в другій частині у нас виходила альтернативна історія Русі, яку врятували Карсидар і Читрадрива. До речі, про жанр "попаданства" в наших широтах тоді ще не говорили — але наші герої все ж таки стали типовими «попаданцями»!..

Ну, й оскільки українські видавці вперто відмовлялися навіть розглядати можливість видання нашого роману в Україні — довелося їхати в Москву і домовлятися з тамтешнім видавництвом «Эксмо».

Назва книги та ім’я автора мовою, на якій вона видана (якщо відмінна від української):
"Власть молнии" - Андрей Давыдов (Олег Авраменко, Тимур Литовченко)
Анотація до книги:

Перша книга т.зв. ділогії про Карсидара письменників Олега Авраменка і Тимура Литовченка розповідає про те, як двоє мандрівників — Карсидар і Читрадрива потрапляють в середньовічний Київ і за допомогою меча та магії рятують як саме місто, так і всю Русь від навали хана Батия.

+2
05:10
32
RSS
05:11
+3
Історія про те, як я видавався в Москві…
08:28
+3
Кожна історія повчальна, а твоя особливо.
_стежу Цікаво, чим для тебе повчальна історія цієї книги?.. _стежу
21:51
+3
Тимуре, розказана тобою історія повчальна для мене ось чим:
— коли пропонується якась співпраця, особливо в творчому плані, то слід насамперед розраховувати на свох сили;
— українець навряд чи стане своїм у чужій землі, а от у себе дома може стати навіть золотим письменником України.
українець навряд чи стане своїм у чужій землі, а от у себе дома може стати навіть золотим письменником України.

Це твердження відноситься, швидше, до Олега Авраменка, який спочатку сам, потім двічі зі мною, а потім неодноразово з братом Володимиром опублікував велику кількість романів у Росії — тим не менш, так і лишився нічим не прикметним «пострадянським» фантастом. Бо ні безумовно-російським, ані безумовно-українським письменником він так і не став.
_шкодую
Але я думав про інше: гадав, що ти напишеш зараз щось про «планувальників» — бо якщо розібратися, вищі сили мене явно провели через цю непросту ситуацію з обома цими книжками!
_ангел
07:45
+2
Друже, так! На твоєму прикладі я все більше переконуюся, що БІ ретельно планує життя кожної людини. Тобто, кожній людині протягом життя БІ планує перешкоди, які треба подолати, щоб ДУША навчилася чітко вибирати сторону ДОБРА (= підтримці розвитку живого.
22:58
+3
А скіко ще нерозкритих псевдонімів… _сміюсь
А ми й не ховалися від початку! Взяти один спільний псевдонім на двох — то була обов'язкова умова видавництва «Эксмо». Щоправда, публічно розкривати всі деталі я не стану — бо обіцявся не робити цього… Тим не менш, можу сказати одне: це не наша з Олегом ініціатива.
07:58 (відредаговано)
+2
Оглянься друже, на своє життя. Ти є прикладом його раціональної організації. Щоб життя було схоже на рівномірний прямолінійний рух без гальмувань і прискорень, схоже на цокання годинника = теплій ванні. Нам усім організували перехід до бандитського капіталізму, до загрози голоду і щоденного виживання. Ти здолав цю загрозу постачанням товарів у наплечниках для кіосків. Одночасно почалося руйнування опорно-рухового апарату. Про своє каліцтво ти міг би написати книгу, розкривши в ній механізми дії БІ по його організації (переважно через спокуси).

Випадкові Книги