Орлі, син Орлика

Орлі, син Орлика

Доля роману «Орлі, син Орлика» складалася непросто, зате обернулася повним тріумфальним проривом...

Сама ідея написати авантюрно-історичний роман біографічного характеру про гетьманича Орлика стала своєрідним творчим «відходом виробництва»: по ходу сюжету більш раннього роману майбутнього «козацького» циклу («Помститися імператору») тамтешній головний герой (граф Сен-Жермен) зустрічається у Франції з графом Орлі де Лазіскі — власне, під таким іменем Григорій Орлик і жив у Франції. Ця зустріч займає цілу главу… В наступній главі є ще один епізод, присвячений новій зустрічі цих двох історичних персонажів… І все?! Так, для роману «Помститися імператору» — справді все. Бо в тексті герої були присутні рівно стільки, скільки вимагав сюжет. Але на той час у мене назбиралося таке об'ємне досьє на гетьманича Орлика, що було аж досадно залишати все це прихованим від сучасних читачів. Ось лише декілька цікавих моментів з біографії Григорія Орлика:

  • в неповних 11 років тоді ще хлопчик Грицько із шаблею в руці захищав від величезного загону турецьких яничарів власну родину — матір, двох молодших братів і чотирьох сестер;
  • під час студіювання в Лундському університеті Григорій мав особисту аудієнцію у Карла ХІІ, на який вразив шведського короля своїми розумовими здібностями і дечого домігся як для козаків, які пішли на еміграцію після поразки шведів у Полтавській битві, так і для сім'ї гетьмана Пилипа Орлика;
  • доки батько сидів під домашнім арештом у турецького султана, його найстарший син Григорій став батьковими «руками на волі» й як тільки міг сприяв втіленню в життя усіх його планів;
  • також на плечі Григорія, окрім власної кар'єри, впав обов'язок попіклуватися про матір Ганну і чотирьох сестер, яким треба було назбирати грошей на посаг;
  • Григорій Орлик кілька місяців дурив московських резидентів у Стамбулі (аж до того, що продав їм обіцянку захопити… самого себе!), буквально під носом у них провівши переговори з турецьким султаном щодо міжнародної коаліції проти Москви;
  • коли московити один раз таки схопили Григорія, який нелегально перебував на території Гетьманщини, він незрозумілим чином причарував коменданта окупантів — генерала Кейта і після кількох проведених у нього днів був відпущений на волю;
  • Григорій створив досконалу розвідувальну мережу, замкнену виключно на себе, яка постачала особисто йому відомості як з дружніх Франції, так і ворожих країн і жоден (!!!) агент якої за життя гетьманича не провалився;
  • наприкінці життя Григорій працював над проектом створення т.зв. Рейнської Січі, яка мала би розташовуватися на знаменитому острові — скелі Лореляй, під якою буцімто були заховані скарби нібелунгів;
  • Григорій зібрав кінний полк «Сині шведи короля», який складали нащадки козаків-емігрантів, серед яких буди два його племінники — сини найстаршої дочки подружжя Орликів.

А тепер уявіть: всі ці моменти ну ніяк не вміщалися в сюжет роману «Помститися імператору»!!! Польний маршал Франції Григор Орлі де Лазіскі був фігурою настільки масштабною, що заслуговував на власний роман… І він був написаний до кінця 2007 року. Й відправлений на «Коронацію слова»… де навіть не дійшов до фіналу!!!

І от дивина: після цієї безумовної невдачі у мене навпаки з'явився якийсь мисливський азарт — бо я з якогось дива вирішив, що роман цей неодмінно віншують на ювілейній, десятій «Коронації слова». Тому я спокійно пропустив конкурс 2009 року, натомість якомога раніше (ще у вересні 2009-го) надіслав рукопис на ювілейний конкурс. Мало того, я трохи схитрував… Річ у тім, що на «Коронацію слова» всі твори надсилаються під псевдонімами, до рукописів лише додається т.зв. «авторський конверт», де міститься справжнє ім'я автора. Ці конверти вскриваються лише по закінченні роботи журі. Отож я утнув таке, чого ніхто й уявити не міг: підписав свій роман жіночим псевдонімом — «Ярина Роз'ятрена». Навіщо?! Це в ХІХ ст. жінки ховалися за чоловічими псевдонімами, щоб полегшити літературну кар'єру (Марко Вовчок, Жорж Санд та ін.). Тоді як на початку ХХІ ст. в світі панує фемінізм, тенденція протилежна. Отож у мене перед очима виникла картинка: конкурсне журі матиме перед очима 10 рукописів-переможців, далі хтось запропонує вивести в призову трійцю романи, написані жінками… Ну, кому спаде на думку такий кретинізм: український письменник-чоловік, який підпишеться жіночим псевдонімом?!

Оскільки я завжди обираю стратегічно не найлегший, але найліпший варіант, я так і зробив, підписавши рукопис «Ярина Роз'ятрена»… І можу лише констатувати: всі мої ідіотичні розрахунки повністю виправдалися!!! Мало того, що роман «Орлі, син Орлика» з другого заходу таки дочаляпав у десятку фіналістів. Ще й призова трійця 2010 року склалася наступним чином:

  1. Ярослава Бакалець, "Із сьомого дна";
  2. Тимур Литовченко, «Орлі, син Орлика»;
  3. Дара Корній, «Гонихмарник».

Не знаю, чи справді мало місце моє внутрішнє видіння щодо «жіночої трійці призерок», але якщо судити за псевдонімами, то на призові місця вивели справді трьох «жінок». І кому міг спасти на думку такий ідіотизм, що на другом у місці між двома справжніми жінками акуратненько угніздиться оцей чоловік!..

А про подвиги Григорія Орлика, сина славнозвісного Пилипа Орлика читайте в моєму романі! А кому ліньки — можете оцей буктрейлер проглянути. Сам робив )))

Анотація до книги:

Ім'я гетьмана Пилипа Орлика загальновідоме: сподвижник Івана Мазепи, спадкоємець його слави, автор «Пактів й конституцій законів та вольностей Війська Запорозького»… Набагато менше сучасні українці знають про його сина Григорія Орлика, який був відомим політичним і військовим діячем доби французького короля Луї XV, видатним дипломатом й організатором розгалуженої розвідувальної мережі, а також щирим адептом ідеї відновлення козацької держави на українських теренах. Життя Григора Орлі (саме під таким іменем гетьманич увійшов до світової історії) було сповнене небезпечних пригод, з яких він завжди виходив з честю.

«Орлі, син Орлика», перший виданий роман з історичного «козацького» циклу київського письменника Тимура Литовченка, став срібним призером на Всеукраїнському (згодом Міжнародному) конкурсі романів, кіносценаріїв, п'єс і пісенної лірики про кохання «Коронація слова» за 2010 рік, а також отримав на цьому конкурсі спецнагороду «За кращий історико-патріотичний твір».



+4
01:33
618
RSS
Я читаю фрагмент свого авантюрно-історичного роману «Орлі, син Орлика»
Оригінальне відео:


Відредагував відеосюжет з авторським читанням фрагменту роману ''Орлі, син Орлика'' — час демонстрації зменшився на 38 секунд…

Випадкові Книги