УВАГА! Сайт буде працювати до 11.04.2021. Якщо тут є якісь важливі для вас публікації, будь ласка, збережіть їх собі, або перенесіть на інший сайт до вище вказаної дати.

Помститися імператору

Помститися імператору

Багато років тому довелось мені по журналістській лінії й за дорученням високого журнального начальства написати те, що воно (оте журнальне начальство) назвало "історичним детективом". Героєм матеріалу була чи не найзагадковіша персона XVIII століття — граф Сен-Жермен. Вкотре перечитуючи всі матеріали, що на той момент мені вдалося зібрати про цю людину, побачив цікаву тенденцію:

  • Сен-Жермена за кого себе тільки не мали (за француза, за італійця, за угорця, за росіянина, навіть за єврея та ін.) — але всюди вважали чужим;
  • сам Сен-Жерман дуже активно сприяв появі таких чуток.

Це могло означати лише, що Сен-Жермен насправді:

  • за походженням не був ні французом, ні італійцем, ні угорцем, ні росіянином, ні навіть євреєм, а кимсь іншим, про кого навіть подумати не могли!
  • дуже побоювався, що його походження буде викрито, а тому навмисно «шифрувався»;
  • отже, ретельно переховувався від якоїсь розвідки все життя!

Намагаючись звести докупи все це, я й висунув абсолютно незвичайну гіпотезу: насправді Сен-Жермен (точніше чоловік, який назвався цим іменем) належав до відомого козацького роду, походив з Гетьманщини, а переховувався все життя від російської (власне, московитської) розвідки. Прізвище йому призначив, виходячи з трьох міркувань:

  • один з історичних персонажів, за яких видавав себе Сен-Жермен, був син угорського графа Ференца ІІ Ракоці;
  • один з референтів Папи римського (і тогочасного, й навіть нинішнього) — це професор Адріано Роккуччі;
  • серед випускників Києво-Могилянської академії XVIII ст. було декілька Раковичів.

Отже, на мою думку, всі ці Ракоці — Роккуччі — Раковичі є представниками такої собі «блукаючої» європейської фамілії. Розкопавши додаткові відомості про Раковичів, довідався, що гніждились вони у Прилуках… Саме те, що треба! Оце й була та сама «пічка», від якої я повів свій сюжет. Докладніше його розкривати не варто, краще сам роман прочитати. А ось вам буктрейлер під зав'язку:

www.youtube.com/watch?v=4WTURIVHoMk

Анотація до книги:

Невблаганна доля розчавила щасливе життя Степана Раковича – колишнього сердюка гетьмана Мазепи. Здавалось, вихід єдиний: накласти на себе руки… Та в мить найбільшого відчаю прийшло розуміння: спокій прийде, лише коли він помститься не окремим дрібним ворогам, а… найсильнішій людині в Російській імперії – самому Петру Великому! Але як вигнанцю дістатись до нього, як здійснити карколомний задум?..

В 2006 році роман став дипломантом Всеукраїнського (згодом Міжнародного) конкурсу романів, кіносценаріїв, п'єс і пісенної лірики про кохання «Коронація слова».


+1
20:25
517
RSS
11:22
+1
Взяв з собою в дорогу твій, Тимуре, роман. Початок цікавий. Із сув'язі слів постає ВИДИВО. ЧОГО це сотник хоче уберегти сина-студента від біди в Києві?
Бо сотника попередили. Хто? Дізнаєшся згодом. Читай далі — все зрозумієш!
Анатолій Висота коментує:
Друже Тимуре, твоїм романом «Помститися імператору» я смакую. Читаю по кілька сторінок кожного дня. Ти так закручуєш сюжет: пара студентів, а потім козаків ще пара масонів — і скрізь такі гарні діалоги!



Поки що гідно відсвяткуй своє 70-ліття, а потім вже поступово дочитаєш. Тоді й поговоримо докладніше!
03:41
+1
Я читаю фрагмент свого авантюрно-історичного роману «Помститися імператору»:
12:22
+1
Мені просто цікаво порівняти…
Я сам повирізав з відео всі зайві повтори (адже я заїкаюся...) — воно скоротилося на 20 секунд. Яке відео є кращим: оригінальне чи моє — підчищене?..
15:06
+1
Друге відео набагато краще. Не спішиш. Чітко проговорюєш слова. І вступні слова гарніше проказані. Редакція твоя ця, друже, є вдалою.

Випадкові Книги