До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Наш дім

Наш дім

Я так звикла до Голівуду, що дуже рідко звертаю увагу на фільми зняті в інших країнах. Але цього разу спокусилася на бразильський фільм, бо хотілося якоїсь мелодрами з карколомним сюжетом. Яким же було моє здивування, коли я зрозуміла, що Доля трохи посміялася наді мною і підкинула фільм з глибоким філософським змістом, як раз по темі нашого сайту.

Фільм знято за книгою бразильського медіума і спірітуаліста Шико Хав'єра.

Рік виходу фільму:
2 010
Назва фільму мовою оригіналу або дубляжу (перекладу):
Nosso lar
Анотація до фільму:

Життя не припиняється, а смерть — темна гра ілюзій. Останній подих завершує наші долі. У кожного своя драма або комедія. Поки не пройдеш по всьому стежками духовного розвитку, не перейдеш в Божественний Океан. Існування — це дія. Тіло — це одяг. Один століття — всього лише день і смерть. Смерть лише оновлююче подих… Завжди є можливість почати все спочатку.

Трейлер фільму:
Перегляд фільму:
+2
13:12
356
RSS
Нарешті викроїв час, аби переглянути цей фільм — бо дружина ще не дописала свою главу нашого нового роману, і у нас в роботі виникла пауза. Та й свято сьогодні, зрештою…

Тепер враження.

Що мене справді вразило, то це збіг певних деталей в представленні потойбічних світів та подорожей душ між ними, показаних, з одного боку, в цьому фільмі, а з іншого — в моєму романі «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять», який чудово презентував наш друг Анатолій Висота. Це при тому, що коли я писав роман, то ще не досяг навіть 30-річного віку, мало що знав і розумів з того, що знаю й розумію зараз… і таке інше, і тому подібне. І загалом, я ж ніякий не медіум.

Між іншим, якось мені казав один чоловік, що я, як-то кажуть, «не будучи в темі», дивним чином змалював структуру потойбічного світу такою, якою її подає одне з містичних вчень. Роман я остаточно завершив (враховуючи всі переписування й редактури) в лютому 1992 року, з цим вченням почав (лише почав!) знайомитися на початку 2000-х — себто, лише через 10 років після написання свого твору. І тоді побачив, що це таки правда…
(Щоб не рекламувати це містичне вчення, не називаю його — але дехто, можливо, і здогадається...)

Коротше кажучи, к/ф «Наш дім» — це зайве підтвердження, що духовний (тонкий, потойбічний) світ влаштований приблизно таким чином — просто зчитуючи інформацію про нього, різні люди трохи по-різному інтерпретують її. А також прикрашають різними деталями (кожен своїми), намагаючись донести цю інформацію до інших людей. Але загальний прообраз того, яким є духовний світ — він один і той самий! Бо в загальних рисах цей опис можна впізнати попри різні супровідні детали.

Що здивувало… Це нерівна, якась перекручена духовна еволюція персонажів. Лізіас — це нібито душа, яка вже досягла однієї зі стадій розвитку, що дозволяє перебувати в Місці та зцілювати душі, забрані з нижчого світу. Як раптом після повторної інкарнації його матері Лізіас мало не плаче й заздрить Андре: мовляв, його матір перебуває у ще вищому світі й завжди може навідатись до сина, тоді як матір Лізіаса ніколи вже не навідається до нього — бо стала маленькою земною дівчинкою… Дивний «провал» у цього Лізіаса вийшов! Не очікував від нього такого. Й Андре несподівано обігнав його в духовному розвтку — це також дивно й нелогічно.

Що відверто насмішило… 72 духовних міністерства!!! Одразу видно, що фільм (не знаю, як оригінальна книга Шико Хав'єра?..) знімався в католицькій країні — бо нагромадити отаку «небесну канцелярію»… Мені воно на вуха не налізає й відверто смішить!

Чого я відверто не розумію… В тонкому світі душі могли робити собі одяг — це точно, тут все нормально. Але чому вони не могли робити собі помешкання?! Й загалом, чому залишалися приблизно в таких самих тілах, в яких померли?! Ну, клди це стосується чистилища — тоді все це зрозуміло. Але коли йдеться про Місто… Оце вже дивина! Якщо можна створити самому собі одяг — можна створити так само і дім, і свою нову зовнішність! На це в фільмі жодного натяку чомусь немає.


Але в цілому враження дуже позитивне. Щира подяка Дзвінкій Сопілкарці за презентацію цього фільму!

І тепер я, мабуть, теж презентую тут свою улюблену стрічку на цю тему — «Куди приводять мрії» з Робіном Вільямсом — одним з моїх улюблених акторів, який вже, на жаль, пішов з цього світу…
22:47
+2
А от я подивився фільм хвилин з 5-7, та й облишив. Калюжі, багнюка, в якій борсаються і не можуть вибратися люди. Тумани й дими та свист батогів, якими батожать грішників, а їм так боляче. Жахлива атмосфера безвиході. Твоє, Тимуре, описання пекла під Києвом виглядає в порівнянні з фільмом як рай. Не можу дивитися таке.
Головного героя забирають з чистилища (!) вже на 18-й хвилині — дивись далі!

В романі я описав те, що мені було дано описати — не більше й не менше. Ясна річ, мій опис різнитиметься з фільмом, створеним на основі книги Шико Хав'єра: зрозумій, кожен описує своє!
Ніч найтемніша перед світанком.
22:59
+2
А сьогодні, 3 жовтня 2016 р. таки свято в євреїв: Головний новий рік — Рош га-Шана. Рош означає голова, га — це артикль, шана — рік. Що це ще за голова? Це початок 7-го місяця — голови року. Ніби в нас липня — середини літа. От як дивно в різних країнах клімат визначає початок року. Якби не щедрівка «Прилетіла ластівка...», то ми б і не знали, що давні українці пов'язували початок Нового року з весною, 22 березня, коли день стає перемагати ніч, а природа пробуджується. От в нас є чотири чіткі пори року — 12 місяців. А в Лівані, наприклад, пізня осінь+зима й рання весна (листопад-березень) — це ніби одна дощова й прохолодна пора року; з квітня по жовтень — жарке літо й вигоріла трава. Мабуть схожі дві пори року є і в Ізраїлі. Чи так, Тимуре?
Дякую, друже, що повідомив товариство про Рош га-Шана! Бо якби це зробив я, воно би виглядало як реклама…
18:25
+2
Записую собі в список улюблених фільмів, вдячна! Десь так приблизно я і уявляю собі духовний світ. Класно, що тут чистилище показане, як місце, де люди самі себе мучать своїми пороками по суті і завжди є шанс вибратись звідти і рушити далі. Перші секунди в раю- як лікарня для свідомості. Просто чудово. Варто собі влаштувати лікарню для свідомості при житті)

Випадкові Фільми