До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Я Гавриїл

Я Гавриїл

У нас на сайті зайшла мова про чудеса, як вияв Божого провидіння і впливу на життя людей. Цей фільм, напевно, теж можна вважати ЧУДОМ, бо він трапився мені за кілька днів ДО ПОЧАТКУ дискусії, але я все не мала часу його подивитися. Але він є хорошою ілюстрацією тих почуттів, які в мене виникли.

Сучасний світ мало чим відрізняється від того, що був дві тисячі років тому. Зараз багатьом теж потрібне якесь спеціальне ЧУДО, щоб нагадати про можливість спілкування з Богом. Люди як той «невірний Томаш» хочуть доказів, вони мусять покласти палець в рану Ісуса, щоб повірити у воскресіння.

Мені не треба «килимка» для розмови з Богом.

Фільм слабенький, актори грають препогано, але тут важлива сама ідея.




Рік виходу фільму:
2012
Назва фільму мовою оригіналу або дубляжу (перекладу):
I Am Gabriel
Анотація до фільму:

Події драми, Я — Гавриїл, розгортаються в місті Проміс, штат Техас, де палаюче сонце випалює землі, економіка з кожним днем все більше котитися вниз, а місцеві жителі починають виїжджати з міста. Але, одного разу, одна сімейна пара зустрічає самотнього хлопчика і щоб хоч якось допомогти, забирають його додому. Ніхто не може зрозуміти чому він тут опинився: одні кажуть, що хлопчик з'явився, як відповідь на їх молитви, а інші, що це лжепророк. Але, сам хлопчик твердить, що тут він для того, щоб надати їм допомогу. Місцевий слідчий, у якого дуже багато своїх проблем вирішує розкрити справжню правду. Але, ось після декількох чудес люди починають насправді вірити хлопчикові ...

Трейлер фільму:
Перегляд фільму:

А для любителів оригінал без перекладу

+2
16:40
398
RSS
12:37
+2
Подивився у три підходи. Мені фільм сподобався. Він оптимістичний. Дякую, Дзвінко.
Звичайно, оптимістичний. Протестантські фільми іншими не бувають.
Сьогодні у мене вечір відпочинку, тож нарешті переглянув фільм «Я Гавриїл». Від стрічки залишилось змішане почуття:

  • нудоти — приблизно останню 1/3 ледь додивився (буквально змусив себе до цього), бо перебіг подій став абсолютно передбачуваним і звівся до «рожевих шмарклів». Водночас безжально давилися в зародку проблеми на кштат «звідки пасторська дочка взяла „колеса“, які передозувала?» та «як може очолювати християнську общину пастор, настільки безпорадний в питаннях віри, який сприяє занепаду своєї пастви і чому його не замінив ніякий більш харизмаичний харизмат?»;

  • здивування — подібні запитання, які мають герої стрічки, у мене самого виникали десь наприкінці 80-х, коли я тільки-но придбав Біблію й розпочав її читання з подальшим аналізом. Водночас, відповіді я знаходив у цій книзі, тоді як героям фільму не може допомогти аж цілий пастор харизматичної церкви-общини (до якої вони ходять все життя), й на допомогу цьому духовному імпотенту висилається аж цілий архангел Гавриїл;

  • веселощів — бо мене дуже насмішили молитовні коврики (явний фетиш, без якого у стрічці спілкування з Богом чомусь неможливе), наївний фокус Гейба з пролитою водою, яка викликає дощ, та деякі інші деталі;

  • обурення — бо герої стрічки ходять до своєї церкви-общини все життя, під крутий електронний музон співають там духовні гімни за стандартними збірками і при цьому, виявляється, не знають, як спілкуватися з Богом — а це називається лицемірством і ніяк інакше. Ну, і капати лікувальні краплі в очі кіношний «док» абсолютно не вміє, це робиться трохи по-іншому, а не так, як показано.


З такого штибу «мистецтвом» я досі стикався лише в царині літератури: знайомі харизмати давали мені почитати грубі книжки — цілі романи, які ставили за приклад. Але Боже збав від того, щоб плодити подібні «романи» з абсолютно картонними персонажами, з покоцаними на догоду ідеології сюжетними лініями і тоннами «рожевих шмарклів»!!! Це мені нагадує писанину героїні чеховського "Іонича" — добре, що всі опуси «маміньки» залишались у неї в скриньці…

Тепер, завдяки Дзвінкій Сопілкарці я переглянув і таке кіно. Якогось помітного позитиву від цього не відчуваю.
10:24
+1
P.S. Ах, так — забув відзначити важливу деталь! Єдину важливу, що зацікавила мене в цьому фільмі… "Promise" (назва кіношного міста) англійською означає "обіцянка". Мені цікаво, чи існує реальне місто з накою назвою чи то в Техасі, чи в США загалом?..
Також мені сподобалася «гра смислів» на в'їзному дорожньому знаку до кіноміста: дописане слово «NEVER» («ніколи» — англ.) і затерта одиничка на початку, відновлені написи наприкінці — це бодай щось схоже на кіномову!


До речі! Чи знаєте ви про існування міста «Невер» в Росії?! Мій покійний тато колись їздив туди на заробітки, їхню бригаду там підманули по-чорному…
10:48
+1
P.P.S. І ще не знаю, чи звернув хтось увагу на ім'я композитора: Денис Кашоїд — наша людина!

11:30
+2
Я теж звернув увагу, що це Кашоїд, але сумнівався, чи правильно прочитав з англійської. Навіть не знаю, як прочитати Рromise. Чи це Проміс, чи Промайс, адже коли в кінці слова стоїть «німа» Е, то попередню літеру І треба читати як ай. Нащо такі складнощі? Писана мова виникла на основі звукової, а не навпаки. От, до прикладу, українець, почувши слово тайм, напише його так, як воно звучить; німець передасть звук ай через «еі», а англієць через І, але придумає «німу» літеру Е,
Яку поставить в кінці слова. І нащо такі складнощі?
Про це ти англійських філологів спитай.
Я ж тобі скажу одне: норманські окупанти дуже й дуже зіпсували староанглійську — «мову Чосера». Сучасна англійська порівняно із староанглійською — це немовби український суржик в порівнянні з літературною українською… Не кажу вже про «американ інглиш»…
11:45
+1
До речі, набагато більше мені сподобався голлівудський к/ф «Майкл» (1996 рік) з Джоном Траволтою. Цікаво, чи хтось із вас його бачив?..
Майкл (1996)
12:53
+1
Повісив «Майкла» на наш ресурс — розважайтесь!
Ще одне своє міркування, що аж ніяк не вкладалося в формат коментаря, я виклав у вигляді окремої статті тут, на Світочі.

Випадкові Фільми