До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Хмарний атлас

Хмарний атлас

Після прем'єрного кінопоказу 9 вересня 2012 року на 37-му щорічному кінофестивалі в Торонто глядачі протягом 10 хвилин стоячи аплодували акторам стрічки та знімальній групі.

Водночас, критики зустріли фільм доволі-таки стримано, і в прокаті він попервах не набув великої популярності. Тим не менш, чим більше часу минає від моменту виходу на екрани, тим очевиднішою стає геніальність цієї стрічки. Ще б пак: у ній дуже щільно переплетені 6 практично різнопланових міні-стрічок — історична, психологічно-богемна, детективна, соціально-психологічна, соціально-фантастична і постапокаліптична. Таким чином, фільм доводиться переглядати знов і знов, щоразу знаходячи непомічені раніше зв'язки, натяки та ремінісценції.

Столбовою ж ідеєю «Хмарного атласу» є одне з тлумачень реінкарнації та взаємопов'язаності людської долі з нашими вчинками. Це підкреслюється як слоганом фільму «Все взаємопов'язано», так і стабільним акторським складом: в різних сюжетах одні й ті самі актори грають різних персонажів.

Том Генкс: Айзек Сакс, фізик-ядерник (сюжетна лінія №3), Дермот Гоґінс, автор книги «Кулаком в зуби» (сюжетна лінія №4) та Захрі Бейлі, козячий пастух з клану долинян (сюжетна лінія №6, а також головний оповідач)

Бен Вішоу: Роберт Фробішер, композитор-початківець, згодом музичний секретар пристаркуватого композитора Вівіана Ейрса (сюжетна лінія №2), продавець рідкісних грамплатівок (сюжетна лінія №3) та Жоржетта, дружина Денхольма Кавендіша (сюжетна лінія №4)

Геллі Беррі: Йокаста, дружина композитора Вівіана Ейрса (сюжетна лінія №2), Меронім, абатиса-провидиця клану долинян (сюжетна лінія №6), Луїза Рей, журналістка (сюжетна лінія №3) та Овід, пластичний хірург (сюжетна лінія №5)

Бе Дуна (Пе Ду На): Сонмі-451, «фабрикат» в кафе фаст-фуду «Тато Сонг», згодом символ руху опору (сюжетна лінія №5) і богиня постапокаліптичного світу (сюжетна лінія №6), Тільда, дружина нотаріуса Адама Юїнга (сюжетна лінія №1) та мексиканка з підпільного швейного цеху (сюжетна лінія №3)

А того з героїв, який відіграє в сюжеті провідну роль, творці стрічки «таврують» специфічною родимкою в формі комети.

«Кометки» юного композитора Роберта Фробішера (сюжетна лінія №2) та журналістки Луїзи Рей (сюжетна лінія №3)

Рік виходу фільму:
2012
Назва фільму мовою оригіналу або дубляжу (перекладу):
Cloud Atlas
Анотація до фільму:

Шість історій, дія яких відбувається в різні часи, проте тісно переплітаються між собою.

  1. Тихоокеанський щоденник Адама Юїнга — 1849 рік. Історія американського нотаріуса, який повертається на кораблі додому. В дорозі він зустрічається з англійським доктором Генрі Гузом та рятує від смерті чорношкірого раба Аутуа. В ході розвитку сюжета виявляється, що Генрі Гуз — аферист, який бажає вбити Юїнга та заволодіти його майном. Аутуа рятує Адама Юїнга та допомагає йому повернутися додому.
  2. Листи з Зедельгема — 1936 рік. Молодий англійський композитор Роберт Фробішер дискредитує себе (через свою гомосексуальність) та, тікаючи з університету, влаштовується в помічники до відомого композитора Вівіана Ейрса, за допомогою якого намагається відновити своє добре ім'я. Фробішер знаходить у Ейрса щоденник Адама Юїнга, про що повідомляє в одному з листів своєму другу — коханому фізику Руфусу Сіксміту. Під час роботи на Ейрса Роберт створює секстет «Хмарний атлас», авторство якого Ейрс намагається залишити за собою, пояснюючи тим, що чув її уві сні (перегукування з кафе «Тата Сонга» з іншої сюжетної лінії).
  3. Періоди напіврозпаду. Перше розслідування Луїзи Рей — 1973 рік. Молода амбітна журналістка розпочинає розслідування про недоліки в безпеці атомних реакторів великої енергетичної корпорації, на яке її наштовхнув фізик-ядерник Руфус Сіксміт. Разом зі звітом про перевірку реакторів їй в руки потрапляють листи сорокарічної давнини, написані Сіксміту композитором Робертом Фробішером.
  4. Страшний суд Тімоті Кавендіша — Наші часи (2012 рік). 60-річний видавник, який зірвав куш на бестселері та тікає від покарання братками автора, який потрапив у в'язницю, через злий жарт свого рідного брата потрапляє в дім для літніх людей з досить суворими правилами перебування. Знаходячи спільників, він робить спробу втечі, одночасно читаючи історію журналістського рослідування Луїзи Рей.
  5. Орізон Сонмі-451 — історія розгортається в майбутньому (2144 рік), в державі Ні-Со-Копрос (колишня Корея), де всіма керують корпорації, а в людей не лишилося жодних прав на індивідуальність. Більша частина території планети непридатна для проживання — через токсичні відходи виробництва і наслідки ядерних катастроф. Все населення поділено на «чистокровних» (ті, хто народились природним шляхом) та «фабрикатів» (клонів), які формують нижчий соціальний клас. Сонмі-451 — «фабрикат», вона працює в кафе фаст-фуду «Тато Сонг» — тут клони приймають замовлення, розносять їжу та прибирають. Вони живуть у ресторані, працюють по 19 годин на день і ніколи не бачать сонячного світла. Хе Джу Чен, випускник університету Темосан та член революційної групи, викрадає Сонмі-451 з ресторації «Тата Сонга» в надії зробити з неї символ революції. У неї була попередниця — фабрикат Юна-393, яка таємно показала подрузі кіно й розповіла про інші таємниці світу нагорі, проте вона загинула через інцидент, коли втікала після того, як вдарила відвідувача, який її принизив. Хе Джу Чен показує Сонмі старий фільм «Страшний Суд Тімоті Кавендіша» з Томом Генксом в ролі Тімоті Кавендіша (фрагмент цього фільму на зіпсованому плеєрі їй до цього показувала Юна-393), допомагає втекти з ресторації та приєднатися до руху опору.
  6. Постапокаліпсис. Переправа біля Слуші та все інше — 2321 рік, світ після ядерної війни. Міста знищені, люди живуть невеличкими кланами, один із них (Жителі Долин — долиняни) знаходиться на острові Га-Уає (відсилання до островів Гаваї). Острів знаходиться за межами країни: вони самі вирощують їжу та роблять собі одяг. Раз на рік вони подорожують на східне узбережжя для торгівлі з Мудрованими — це т.зв. Обмін в Хонокаа. В цьому примітивному світі Сонмі-451 є божеством — члени клану моляться, щоб вона дарувала їм хороший урожай, успіх та безпеку. Якщо Сонмі — богиня цього клану, то Старого Джорджі вважають дияволом. Легенди говорять, що він живе над Долиною, на місці, якого бояться всі Жителі Долин (гора Мауна-Сол). Варвари Кони — агресивний клан каннібалів, які нападають на долинян. Захрі — член клану Жителів Долин, а також головний оповідач в розповіді «Переправа біля Слуші та все інше». Мудровані — не деградований клан сучасних людей, які прийшли з Півночі (ймовірно, з Алеутських островів або з Аляски). Клан Мудрованих вимирає від жахливої хвороби, а ті, хто не встиг заразитися (як-от Меронім), переселяються у віддалені місця, наприклад, на Га-Уаї, щоб вижити. Меронім — 50-річна жінка з клану Мудрованих, яка оселилася й жила із Захрі та його сім'єю упродовж року, щоб якомога більше дізнатися про долинян. Захрі не довіряє Меронім, але після того, як та рятує хвору дитину на його прохання, погоджується супроводити її в заборонені землі над Долиною. Під час сходження Меронім і Захрі знаходять давню станцію міжпланетного зв'язку, завдяки якій Меронім відправляє сигнал в Космос із проханням евакуювати вцілілих людей із Землі.
Трейлер фільму:
Перегляд фільму:
+3
23:57
44
RSS
23:59
+3
_чудово Не знаю, скільки разів я це переглядав… але ж не набридає!!! _чудово
08:10
+2
Колись в кінотеатрі дивився цей фільм. Мені сподобався. Хоча він розрахований на загальну аудиторію, але, мабуть, може сподобатись тільки тим, хто знайомий з явищем реінкарнації і здатен побачити взаємозв'язки між різними подіями.
13:22 (відредаговано)
+1
_вибачаюсь А це вже означає, що творці фільму цілилися на максимально широку аудиторію, проте накрили значно вужчу. _вибачаюсь

В принципі, таке іноді стається. От я теж попервах обурювався, коли мою "Повість про чотири квітки" назвали елітарним твором. Причому першим зробив це чоловік з неабияким смаком — історично перший завліт Театру-на-Подолі…

Повість про чотири квітки

Однак з часом я переконався, що «Повість про чотири квітки» і справді сприймає далеко не кожен. Отож з висновком довелось погодитися…
_вибачаюсь
Я теж не мав наміру писати елітарний твір — просто так вийшло…
Я теж цей фільм люблю.
13:53
+2
Мені б ще його подивитися…
14:46 (відредаговано)
+1
Як знайдеш 2:45 годин вільного часу — подивись за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=lRtOzoDVGAc _вибачаюсь
17:07
+2
Але ж це чорна антиутопія?
17:29 (відредаговано)
+1
Ні, це не антиутопія. За визначенням, антиутопія — це:

Антитеза утопії, а отже, зображення в художніх творах небезпечних наслідків, пов'язаних з експериментами над людством задля його «поліпшення», певних, часто принадливих соціальних ідеалів.

Якщо пояснювати на пальцях, то як утопія, так і антиутопія — це твори про суспільство, яке вийшло внаслідок трансформації згідно з певними ідеалами, теоріями, соціальними ідеями; але:
утопія розповідає про те, до чого добре все вийшло;
антиутопія розповідає про те, до чого погано все вийшло.
_ображений _ображений _ображений

Ось тобі приклади антиутопій:

— роман "451°F" Рея Бредбері
451 градус по Фаренгейту
та знятий за його мотивами к/ф «Еквілібріум»

— роман "1984" Джорджа Орвелла,
1984
екранізований неодноразово

— к/ф «V означає Вендетта»

— роман радянського дисидента Володимира Войновича "Москва-2042"
Москва-2042

В «Хмарному атласі» до антиутопії може бути віднесена лише сюжетна лінія №5 — "Орізон Сонмі-451".
Але ж є ще 5 інших сюжетних ліні, що розвиваються паралельно:
— історична (№1)
— богемна історія (№2)
— детектив (№3)
— соціальна (№4)
— постапокаліпсис (№6)
Фільм в цілому — неймовірний синтез усіх цих жанрів!
До речі, "чорна антиутопія" — це все одно, що «водяниста вода» чи «холодний мороз». Бо ніяких «білих» антиутопій не буває за визначенням! Бо антиутопія — це завжди негативний світ, а якщо світ позитивний — то це утопія.
_вибачаюсь
Якщо добре вчитуватися чи вдивлятися в сюжети утопій, то виявиться, що вони теж не такі то вже й білі та ідеальні.
Так, на вскидку, що згадалося:
Динотопія

Гаттака

Дивергент

22:40 (відредаговано)
+1
Завтра я хочу опублікувати короткий огляд «Утопії» Томаса Мора, щоб стало зрозумілим: ідеальне втілення тієї моделі — це СРСР з ГУЛАГом на додачу! _соромлюсь
От-от. Я це і мала на увазі.
Тим не менш, сам автор вважає «Утопію» позитивним ідеалом суспільних відносин! Тоді як автори антиутопій прекрасно розуміють, що їхні світи є втіленням зла… _не_знаю

Випадкові Фільми