До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Театр

Театр

Де реально живе знаменита актриса Джулія Ламберт: в лондонському світі, де кожен грає свою роль — чи на сцені, де вона вихлюпує на глядачів реальні почуття?..


Радянська телеекранізація твору Вільяма Сомерсета Моема.

Рік виходу фільму:
1978
Назва фільму мовою оригіналу або дубляжу (перекладу):
Театр
Анотація до фільму:

Джулія Ламберт — актриса, зірка лондонського театрального світу. Веде звичне життя: незмінний успіх на сцені, прекрасна репутація, багаторічний щасливий шлюб з Майклом Госселіном, актором, режисером і директором їхнього спільного театру, дорослий син Роджер.

Здолавши шлях від провінційної актриси до всесвітньо визнаної зірки, яка досягла вершин професійної майстерності, Джулія не цілком щаслива. Пристрасне почуття до чоловіка Майкла давно в минулому, її величезна ніжність і шалена пристрасть зникла. Їх замінила поблажлива доброта і легке презирство до Майкла, до давнього шанувальника лорда Чарльза Теммерлі, багато років сумирно закоханого в Джулію, до всіх чоловіків, які намагаються сподобатися їй.

Так само спочатку ставиться Джулія і до того, хто тремтить перед її талантом — до молодого бухгалтера Тома Феннела. Однак Феннел, який попервах здавався боязким, несподівано стає коханцем великої Джулії Ламберт...

Трейлер фільму:

www.youtube.com/watch?v=tMM8ayHbvg0


В радянські часи на телефільми 1970-х анонсів не робили, отож змушенийпоставити сюди буктрейлер...

Перегляд фільму:
Схожі Фільми:
+1
00:55
44
RSS
01:01
+2
Це до теми «вживання в роль»_соромлюсь
06:56 (відредаговано)
+2
Дякую, друже Тимуре. Театр це є обман. Видумка. Як і література.
У Моема все з точністю навпаки.
_ні
"Театр" — це британський істеблішмент, де кожен носить машкару, веде свою приховану гру, де все несправжнє!.. Саме тому (на відміну від Середньовіччя) актори Джулія Ламберт і Майкл Госселін вже є невід'ємною частиною цього вищого світу. Саме тому їхній син Роджер періодично бунтує — бо задихається від нещирості…
Справжнє життя героїня Моема веде саме на сцені: тільки це є для неї віддушиною. Ну, і ще рідкісні моменти на кшталт фінальної сцени, де вона їде в ресторан сама і замовляє собі жирних устриць, біфштекс із цибулею, смажену картоплю та пиво у срібному кухлі. Але ця поїздка до ресторану — це теж втеча з вищого світу!
І так, звісно: література — така сама вигадка, як і театр. От тільки живучість літератури, як і театру, як і будь-якого виду мистецтва, значно вища, ніж навіть живучість окремої цивілізації! Це той самий Храм, який людство носить на собі, який безпомилково вбирає в себе найкращі плоди людства, який періодично починає винищуватись… але загадковим чином виживає і тільки росте далі й далі!..
_вибачаюсь
Вже давно відгула Троянська війна, вже і Давня Греція зникла, а в добу Середньовіччя глядачі співпереживали трагедії Гекуби. Хіба ні?..
_вибачаюсь
Вже давно данський принц Амлет помстився за батька, але шекспірівський «Гамлет» і досі розриває серця. Хіба ні?..
_вибачаюсь
Вже давно відгуло повстання гайдамаків, але шевченківських «Гайдамаків» і досі вивчають в школі. Хіба ні?..
_вибачаюсь
Вже понад сто років нема на світі Івана Франка, але ж наш друг Імад переклав його поезію арабською!
Я вже не ризикую вкотре нагадати реальну історію про те, як я вигадав трьох євреїв, розстріляних в Бабиному Яру, а вже потім знайшов їхні імена в Книзі пам'яті Бабиного Яру.
_шкодую _шкодую _шкодую
Ось тобі й література — така сама вигадка, як і театр…
_чудово Якби мистецтво не було важливим, люди б його не створили! _чудово
Хороша формула, треба запам'ятати…
Гарний фільм.
А щодо зживання актора з роллю, то на одному тренігу почула рекомендацію інструктора: «Перед початком репетиції чи виступу говоріть актору: „ти зараз не Андрій, а казковий Принц“, а після вистави кажіть: „ти вже не Принц, ти — Андрій“.
19:24 (відредаговано)
+1
_стежу Це вже стороннє навіювання — втручання в творчий процес… _стежу

Випадкові Фільми