До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Ще одна прикрість

Їдучи через село, я бачу на будинках назву вулиці “Набережна”, тобто колись тут була річка. Де ж вона? А її й  близько немає. Ще одна водойма колись була при дорозі, такий собі  ставок, вода кудись пішла, а зараз там котеджі. Я не раз думала, що от придбають люди ті котеджі, а з часом вода повернеться на своє місце, і буде у нас в Безрадичах місцеве визначне місце — власна “Венеція”.

Вода — найцінніше, що ми маємо. Без води не виросте, не виживе нічого. Є острах того, що через декілька років, ми будемо відчувати гостру нестачу води. Дійсно, що останні роки літо було дуже спекотним та посушливим, але ж зими були, напрочуд сніжними. Сніговий шар досягав 50-70 см, це ж також вода. Два роки тому ми змушені були бити свердловину, бо в криниці, води вкрай не вистачало. Бувало, що ввечері повертаєшся додому, закинеш відро в колодязь, а на дні відра пісок. Навіть чаю не можна було попити. І це не тільки у нас. В дворах, де живуть люди постійно, а не наскоками на вихідні — теж саме, криниці висихають. Рік тому, зникло джерело, яке наповнювало ставок на нашому подвір’ї. Глибина водойми сягала двох метрів, а то й навіть трохи більше. Поступово глибина зменшувалась, зникло джерело, зникла й вода. Намагалися накачувати воду зі свердловини, щоб хоч врятувати рибу. Але за два-три дні шар води з 50 см, знову зменшувався до 15 см. Нічого не залишалося, як копати ставочок менший за розміром та застеляти його плівкою, щоб вода не уходила.

А сьогодні гуляючи місцевими полями та ярами, побачили ще одну прикрість — мертвий став. Це місце доволі далеко від поселень, рибне, туди рибалки приїзджали рибачити, туди приходили вепри, щоб повалятися на мілині в очереті, за умови, якщо поряд було поле з кукурудзою. А сьогодні, ми потопталися по дну водойми та знайшли з десяток шкарлупок від мідій, саме м’ясо, мабуть видовбали сороки. Сумно. 

Але підняла настрій несподівана знахідка, на зворотньому шляху, натрапили на пташине гніздечко. Отримали позитиву, від того що життя таки продовжується. Може й став відродиться, бо дощі, ба навіть зливи, майже щодня. 

+3
00:12
28
RSS
05:43
+3
Вітаю, Оленко, з першим дописом! Тема хороша: турбота про природне середовище. У нас у Красному у колодязях теж був зменшувався рівень води. А це останні 3 роки рівегь води задовільний. Але люди теж роблять свердловини.
11:19
+3
Так в Красному є ще й Божий Дарунок — джерело на тому місці, де колись була криничка на шляху до села, Й вода там тече не зупиняючись.
А в Дмитровичах є Володимирська купалня — джерело в яке провалився князь Володимир, разом з конем, під час поїздки з Києва до Василькова. Те джерело не замерзає при будь-якій мінусовій температурі, хоч вода стоїть на рівні з землею й практично відкрита. Ми ходимо туди на Хрещення брати воду. При температуріі мінус 20, всі водойми, та навіть, Дніпро, така величезна річка покривається льодом, а маленька купальня — ні.
22:23 (відредаговано)
+2
Дякую, пане Анатолію. Вранці забула Вам подякувати за вітання. _посмішка
07:21
+3
На жаль, спека нарощується в масштабах всієї планети. І в цьому не тільки провина людей… Звісно, колись-то глобальне потепління зміниться глобальним похолоданням — от тільки коли саме?..
_стежу
11:22
+3
Так, на жаль
В історичних хроніках пишуть, що по Полтві кораблі та баржі до Львова товар визили. А тапер та річка вже понад 100 років по підземних каналах тече і майже зовсім висохлла.
Як і київська Либідь, по якій у давнину човни ходили. Як і Глибочиця, і Почайна_шкодую
17:38
+3
Особливо глибоководна Почайна… де, кажуть, Володимир хрестив киян.