До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Битва за мову і світогляд

Якщо ми прагнемо виграти битву за мову і культуру, виховати правильний світогляд, то необхідно почати із створення бібліотеки для дітей та юнацтва!

І перш за все, це казки!

Необхідно відібрати найкращі українські казки і перекласти українською казки Андерсена і братів Грімм.

Наступний крок: необхідно відібрати твори Майн Ріда, Ред’ярда Кіплінга, Жюль Верна, Джека Лондона, Фенімора Купера, Карла Мая, Джонатана Свіфта, Олександра Дюма, Роберта Стівенсона, Рафаелло Джованьйоні (це далеко не повний перелік авторів)… І видати їх паралельно: в оригіналі, англійською мовою, і в перекладі українською.

Відібрати класику української літератури...

Таким чином, ми виховаємо україно-англомовне покоління, для якого російська мова і культура буде чужорідною!

+4
12:26
39
RSS
12:35
+4
Це авторський проект?
Це мій погляд на основі аналізу власного життєвого досвіду.

Друг Тимур набагато краще може розвинути цю тезу! _посмішка
Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» на чолі з Іваном Малковичем вже давно видає найкращих світових авторів-казкарів в українських перекладах.
_не_знаю
Більш того, українські переклади саги про Гаррі Поттера українською мовою виходили друком трохи раніше, ніж переклади російською. І хто читав обидва переклади — визнає, що український переклад якісніший та соковитіший, ніж російський!
13:04
+4
Якщо я з дитинства міг паралельно вивчати українську і російську мови, читати на них книжки, писати і спілкуватися, при цьому не вживаючи суржика, то аналогічно можна з дитинства вчити українську і англійську. А російську вивчати як іноземну тим, кому це потрібно за фахом.
16:36
+3
Це тема для видавців книжкової продукції.
_шкодую
А от саме видавців на Світочі нема…
13:01
+2
От на цьому дописі Володимира коментування йде без русизмів, а на попередньому міні дописі: svitoch.in.ua/miniposts/191-vshanuvannya-pam-yati-zhertv-ukrayinskoho-narodu.html
прямо якісь кошмарні азаровізми!
Можна надрукувати тонни книжок українською мовою, але як примусити дітей читати? Сучасні діти не люблять книжки. Їм більше подобаються комп'ютерні ігри, мультики і фільми. От це все і треба випускати українською.
21:30 (відредаговано)
+3
Пані Дзвінко, а ХТО виховує дітей? Інопланетяни?
Хто привчає дітей до комп'ютерних ігор, купує їм смартфони і планшети? Інопланетяни?

Я можу задати ще з десяток таких ХТО… І за відповіддю, пальцем вказаною, стоять НЕ ІНОПЛАНЕТЯНИ, а тупі батьки, які інтелектуально нерозвинені і не можуть нічому навчити своїх дітей! Тому і відкупаються від них інтелектуальними гаджетами!

Запитайте у нібито культурних людей скільки разів на місяць вони бувають у театрі, музеях, на вернісажах, концертах… Що вони взагалі можуть розказати про культурне життя…
Запитайте у нібито культурних людей скільки разів на місяць вони бувають у театрі, музеях, на вернісажах, концертах…

Запитайте у культурних людей, скільки грошей вони можуть на це витратити? А потім подивіться, скільки коштує квиток в театр, музей, на концерт. І будете знати, як часто культурні люди кудись ходять
Мені трохи легше, я в пільговій категорії, і мене досить часто пускають безкоштовно і в театр, і на концерт. Тому я маю такі виходи 3-4 рази на рік на концерт і стільки ж в театр. На жаль, музеї та виставкові зали у Львові все ще недоступні для людей на візках. А купити я можу хіба 1-2 квитки на рік, і то на щось одне.
14:09 (відредаговано)
+2
Запитайте у культурних людей, скільки грошей вони можуть на це витратити? А потім подивіться, скільки коштує квиток в театр, музей, на концерт. І будете знати, як часто культурні люди кудись ходять


Пані Дзвінко, постійте годинку у супермаркеті біля відділів, що торгують пивом і горілкою!

Пляшка пива (2 л) коштує від 20 гривень і до 35 грн. І це не найкраще пиво… а так, щось трохи краще від сечі віслюка. Найдешевша пляшка горілки (0,5 л) коштує 89 гривень. А беруть горілку + пиво… + чіпси… + + +
Просто їм для долучення до культури вистачає горілки і зомбоящика з Сердючкою та «Квартал 95»…

Коли мене запросили на ознайомлювальну бесіду (перед запрошенням на запис фільму про Василя Стуса), то режисер і продюсер призначили мені зустріч у пивбарі на Контрактовій площі. Проговорили ми більше п'яти годин. Розмовляючи, я спостерігав і навколишнє оточення… В барі бокал пива (0,5 л.) — 65 грн., трохи наструганої бастурми ще 50 грн. Ну, а м'ясне, то дорРРогго… Народу в барі валом! І замовлення на сотні і сотні гривень.

За час кастінгу я спустошив бюджет фільму гривень на 300 _сміюсь

Так що посилання на ціни я вважаю некоректним.
02:35
+2
“Просто їм для долучення до культури вистачає горілки і зомбоящика” — Це єдине з чим я згодна у Вашому коментарі. Так їм цього цілком вистачає, вони не прагнуть більшого, і тому вони і задарма до театру, або на виставку не підуть.
Хочу підтримати Дзвінку. Дюди, яким дійсно цікаво частіше бувати в культурних місцях, тобто в театрі, не можуть собі цього дозволити. Бо білет коштує від 200 гр (це останні ряди і найгірші місця). Якщо людина з села, або з маленького міста треба до театру ще якось доїхати. Наприклад, Обухів. Маршрутка 28 гр туди та назад + метро. Помножити це все на двоє, або троє чи четверо, якщо їхати з дітьми ( би ми ж хочемо навчити дитину цінити театральне мистецтво). Тобто сім’я з чотирьох осіб витратить, як мінімум, на похід до театру 1.088 гр. А якщо сім’я не з міста, а з села, до якого маршрутки після дев’ятої години вечора не їздять, то треба ще врахувати витрати на таксі з Обухова до будинку, та накинути ще дві сотні. От виходить вже чудова сума.

Банальний зоопарк: вхід для сім’ї 300 гр + атракціони, кожен по 50-100 гр, від яких дітей не відтягнеш, а якщо їх ще й двоє, отих дітей. От виходить 1500 гр.

Про концерти, батьки-ІНОПЛАНЕТЯНИ як, Ви пишете, навіть і не мріють. Бо по-перше — білет від 400 гр, знову наголошую, найгірші місця і на балконі (найкращі білети, тобто перші ряди 1500-4000). По-друге всі концерти трохи згодом можна продивитися в запису, в інтернеті, і тому пересічна сім’я не бажає заощаджувати цілий місяць, щоб подивитися двогодинний концерт.

Те ж саме з гуртками, де діти можуть чомусь навчитися робити власними руками, спортивними секціями. Як не гурток то 1000 на місяць. А вдома, читати книжки, вишивати, майструвати, або яєчню смажити, повірте, батьки вчать своїх дітей. От тільки діти всі різні, хтось ІНОДІ читає, а хтось ПОСТІЙНО і багато читає. Кожному своє.
Сумно те, що книжок українською мовою, для дітей шкільного віку, дуже мало. Всі ті відомі твори які Ви вказали в дописі, дуже цікаві для юнацтва, однак українською, їх нема. НА ЖАЛЬ…
14:26 (відредаговано)
+2
В радянські часи, коли дружина отримувала зарплату інженера 95 р. на місяць, я — 150 р. на місяць, а квиток у партер чи в ложу 3 — 4 рублі, ми щотижня ходили в театр. Такий культпохід (квитки + кава) обходився нам в 10-11 рублів, (загалом театр нам обходився десь у 40 руб. на місяць). Крім того, ходили ми в кіно, на концерти, на виставки.

А в студентські роки в театр ходили «на гальорку». Квиток туди коштував аж 50 коп.
14:03 (відредаговано)
+2
Бо білет коштує від 200 гр (це останні ряди і найгірші місця).


Ну тут я не можу повністю погодитися!
Є і більш дешеві квитки…
Ось подивився по театру Франка…

Від 30 грн. до 250 грн.
Я розумію, що хочеться сидіти на гарних місцях _посмішка

Але… Багато чого можна подивитися і в Інтернеті, безкоштовно! Було б бажання.

У мого приятеля донька з чоловіком живуть у Сумах. Онучка (24 роки) закінчила у Києві інститут, вже працює. Живе на найманій квартирі. Онук (21 рік) закінчує інститут… Живе у приятеля. Обидва освіту отримували на бюджеті. Так от, за 6 років його онуки жодного разу не були в київських театрах! Зате щотижня ходили в «Макдоналдз». А онук і до сьогодні ходить в «Макдоналдз».
Багато чого можна подивитися і в Інтернеті, безкоштовно! Було б бажання.

А от про те, хто і що дивиться в Інтернеті — Ви не знаєте! І Дзвінка Сопілкарка не знає також… І ніхто не знає!..
_язик _язик _язик
14:12 (відредаговано)
+2
А от про те, хто і що дивиться в Інтернеті — Ви не знаєте!


Насмілюся заперечити _підморгування
Під час виборчої кампанії у парламент 2006 року, я і сам балотувався у нардепи і, за дорученням шефа, здійснював оперативний нагляд за штабом нашої політсили. Щотижня сісадмін клав мені на стіл роздруковку інтернет-трафіка.

Крім того, (справа давно минулих часів _крутий ), переглядаючи записи з камер спостереження (в штабі не підозрювали, що все приміщення і кожне робоче місце контролювалося) я реально бачив, хто і куди шастає в інтернеті.
Дзвінка Сопілкарка любить театральні постановки вживу дивитися. Тому вже другий день тусує на XIV Міжнародному фестивалі особливих театрів «Шлях». Більше того, вона сама є в орг. комітеті фестивалю. Як виживу, то пару слів напишу.