До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

"Подолянка" з 1950-х

Завжди є точка, з якої починається будь яка справа!

З чого почалося моє бажання щось пошити власними руками!?

З синхронізації у просторі і часі двох подій!

Десь у 2015-му мені потрібно було підкоротити і підшити тактичні камуфляжні штани. Незадовго до цього дружина підкорочувала в майстерні свої джинси і їй це обійшлося у 20 гривень, тобто по 10 грн. за штанину. Я зайшов у майстерню на ринку, швачка приміряла на мені штани і відмітила булавками наскільки треба вкоротити. Сказала зайти через годину. Випивши кави, я зайшов у майстерню, приміряв штани. Все було добре і мені оголосили вартість роботи — 50 гривень. На моє здивування, що пару тижнів така робота коштувала 20, швачка сказала, що… іде війна… інфляція… Мене це трохи розлютило, бо я побачив в цьому наживання на війні — я ж не в ресторан у камуфляжних штанах зібрався!

Приходжу додому, розповідаю дружині… А тут дзвонить її мобілка. Дружина розмовляє з подругою і звертається до мене: «Тут М. питає, чи не потрібна нам швейна машинка „Подолянка“, абсолютно справна!?» Виявляється, її подруга М. наводить у квартирі порядок. А за життя у неї зібралося аж чотири різних швейних машинки. 

Приходимо до подруги. «Подолянка» була придбана мамою подруги ще до її народження (М. народилася у 1952-му). Під впливом емоцій, породжених конфліктом з швачкою, забираю машинку додому.



Вдома заходжу в Інет і скачую інструкцію по машинці. Дружина на якійсь ганчірці перевіряє як строчиться..., а потім підшиває собі спідницю, яку збиралася нести у майстерню. Показує мені і сміється: «Зекономила гривень 20-30!»

Початок «Зроби сам!» покладено!

 


+2
14:10
17
RSS
18:02
+1
Така машинка є у моєї дружини.
Машинка шиє навіть радянський брезент!
18:05
+2
Отак і починається щось нове. У нашому Трипільському інтернаті хлопців навчали столярної справи, а дівчат шити на швейній машині. Якось я заглянув у їхній клас. І… навчився строчити. Знадобилося в житті. У Шостці я пошив нам намет для родини.