До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Емоції і сьогодення

40 днів минули ще 1 червня, але гіркота образи не проходить!

Емоції, що твою ідеальну мати – Україну – публічно зрадили, зґвалтували, принизили в очах всього світу, не відпускають. 21 квітня я відчув себе не тільки зрадженим і ображеним, але й безсильним її захистити. 

Емоційна частина мозку напружено б’ється над проблемою: «Як наша нація звільниться від ланцюгів цих отруйних обіймів охлосу!?» 

А холодна аналітична частина мозку промовляє: «А де ти побачив націю!? Навколо тебе 85% охлократів; натовп, для якого існують тільки чотири інтереси: пожрать, поржать, по*рать, потра*аться! (в рос. транскрипції

Емоції бурхливі і є потужним мотивом для спокутування наруги!

Автор:
Viktor Makedonski
+2
18:06
30
RSS
17:14
+3
У мене, друже, схожі відчуття. Я часто подумки знизую плечима, а іноді мене просто розбирає сміх: як таке могло трапитися? Але заспокоюю себе тим, що було й набагато тяжче. Пригадай Шевченкове: … а з них, бувало, й лій топили...
19:48
+2
Тому я й розмістив притчу "І це минеться!". Бо навіть подібні настрої не вічні. І сама ситуація не вічна.