До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Малинівки-18 у Красному

Цього 2018 року у нас в Красному на Київщині рясно вродили яблука. Білий налив, на ці яблука колись казали папіровка, вже відходять. 

А зараз доспіли вже й  МАЛИНІВКИ — яблука мого дитинства. Дуже смачні з ніжною шкіркою кисло-солодкі плоди. Питав в онуків, чому така назва? Відповідали правильно: бо малинові і кольором схожі на малину.

Ось на гостьовому столику, який стоїть у дворі прямо на траві, малиновок ціла тареля: 

Пригощайтеся!

Додаток від 14.8.18

Є в нашому саду й солодкі яблука. Ще батько Михайло був посадив цю яблуню разом із папіровкою.

Ось вам і солодкі яблука з одною малинівкою 

Автор:
Анатолій Висота
Схожі МініДописи:
+2
19:06
128
RSS
19:08
+2
Кожному коментатору по яблучку!
Божечки!!! Мене мама в дитинстві вже так яблуками годувала, годувала, годувала, годувала… що перегодувала не все життя! Дивитись на них не можу. Ні на які! Тільки й виключно як на начиння в пирогах та інших стравах…
_шкодую
20:53
+3
Тимурчик просив папи, його годували яблучним пюре?
Нічого я не просив _стежу А робити яблучне пюре — це було не в традиції нашої сім'ї. Просто якщо мама пекла пироги з яблуками, робила шарлотку чи додавала яблука до сирної бабки — тоді я міг їсти їх із задоволенням.
06:03
+2
Колись маленькі дітки у віці 2-3 роки просили: «дай папи!». Як вони в дорослому віці можуть про це пам'ятати? Хіба що хтось оце нагадає, як оце я. Певно й наші світочани не знають, що воно за їжа така «папа». А про такий небесний делікатес, як шарлотка з яблуками я в дитинстві навіть не чув.
То що ж таке «папа»?
20:03
+2
А ще пригадую, що на моєму першому місці роботи — в 186 відділі ДКТБ ІЕЗ ім.Є.О.Патона НАНУ працювала провідною конструкторкою Тамара Андріївна — «крупногабаритна» тітка десь 120 кг ваги. Жила вона в приватному будинку десь на Совках (в сенсі — на Совських прудах). Був там у неї садочок, для якого вона щороку купувала яблуневі саджанці. Мрією її життя було купити саджанці сорту «Слава победителю» — але які тільки саджанці їй не продавали замість цього!.. Отож у неї в саду було все, що завгодно — тільки не «Слава победителю»…
_сміюсь
20:51
+3
СЛАВА ПОБЄДІТЄЛЮ — це пізні осінні яблука. Десь щезли такі гарні сорти, як ПЕПЕНКА або АНТОНІВКА.
Ох, Тимуре, якби ти їв лише яблука, а не якісь там ШУБИ чи ФАРШИРОВАНУ РИБУ, то світ мав би генія…
Маємо те, що маємо ©
Я не винен, що мама в дитинстві перегодувала мене яблуками… _не_знаю
10:48
+3
Смакота! Я наїлась малинівки та білого наливу на рік, запаслась рідними вітамінчиками. Дякую тату! А як там сік, чи смачний вийшов?
11:48
+2
Соку з яблук ми надавили Понад 100 л. Вистачить на 2 роки, бо яблука родять чогось через рік. Сік, Ірино, смачний — кислосолодкий. І бабі він смачний.
11:53
+2
Тимуре, по селах в Україні років так з 60 тому делікатесом для діток був звичайний хліб, особливо білий. А маленькі дітки називали його «папа». Можеш сміло внести це слово у вашу ЕПОПЕЮ
А чому все-таки «папа»??? Це від якого ж такого слова?
15:26
+2
Дитяча мова своєрідна: хочеш «гам-гам»? Це од слова «гамати»=їсти. Походження цього слова, як і «папи» мені невідома. Треба розпитатися в мовознавців.
Ну, припустимо, походження як українського «гам-гам», так і російського «ам-ам» пояснити дуже просто. Просто видихай, тримаючи рота спочатку широко роззявленим (звук «а-а-а»), а потім закритим (звук «м-м-м»). Український варіант відрізняється тільки легким фрикативним придихом (звук «г»). От і виходить: «гам-гам», «ам-ам»… Бо коли кусаєш їжу — рот спочатку відкритий, а потім закритий.
_вибачаюсь
Натомість «папа» походить від… «па-па»??? Що означає таке «папкання»?.. Не розумію…
_не_знаю
А те, що звичайний хліб (особливо білий) був для сільських дітлахів вишуканою стравою, я знаю від мого підшефного бомжа — Петра Амосовича Заруденського (прототип Назара Дунця з нашої епопеї). Я йому приносив єврейську мацу — це для нього була згадка про далеке дитинство. Ласощі. Петро Амосович 1930 року народження був, отож і розповів мені, що коли був зовсім малим, то називав мацу «коржиками». І під час Великого Голодомору у них в селі жив той самий «жид Мошка», який всіх підгодовував заздалегідь припасеною мацою. Так вони всі й вижили…
Аналогічно можна пояснити і «па-па». Коли їси щось смачне і поспішаєш, то не встигаєш до кінця прожувати й добре ковтнути попередню ложку, а вже знову відкриваєш рот, щоб набрати нову порцію смакоти. В цей момент в роті утворюється зона, якщо не вакууму, то точно зниженого тиску, і липкі від їжі губи розкриваються зі звуком «па». От і виходить «па-па» — «папа», «папка».
Мене в дитинстві балували. І «папкою» називали м'якуш білого хліба замочений в молоці і посипаний цукром. Це була «каша на зимно», яку не треба варити і можна їсти холодною.
«папкою» називали м'якуш білого хліба замочений в молоці і посипаний цукром.

Ага! То це не просто «звичайний» хліб чи «білий»
_стежу
Ну, аналогічна «страва» була й у моєму дитинстві. У нас в сім'ї «хлібною нормою» була 1/2 українського + 2 городські (колишні французькі) булки, це коштувало 20 копійок:
— 1/2 українського = 8 коп.
— 2 городські = 2х6 = 12 коп.
(Я десь із 5 років ходив за хлібом, отож вивчив цю «норму» напам'ять. Ще й завжди збирав копійки, що знаходив десь на дорозі — таким чином вдавалося трохи економити… Мене серед ночі розбуди — я скажу, скільки в радянському дитинстві «на хліб» витрачалося.)
Отож від городської булки відрізалася тоненька скибочка (тільки не м'якуш, а зі скоринкою), на неї намащувалося трохи вершкового масла, потім це акуратно переверталося маслом донизу в цукорницю — і скільки цукру-піску прилипне, стільки твоє.
_підморгую
Отака «цукрова канапка» робилася до якогось особливого чаювання. Тільки вона не розмокала. Та й зі скоринкою була. Тому плямкати таким білим хлібом було неможливо.
15:29
+2
Дзвінко, і тобі яблучко від мене. А тобі відоме слово «папа» (не тато!)
Дякую за яблучка. Малинівка трохи кислувата. Я люблю солодкі яблука, а вони десь у вересні достигають.
А про «папку» я трохи вище пану Тимуру написала.
05:39
+2
У нас в Красному СОЛОДКІ яблука спіють разом з малинівкою — зараз, у серпні-18 їх повно і на яблуні, і в траві.
15:35
+2
Такі у вас, Дзвінко, на Львівщині СОЛОДКІ ЯБЛУКА?

Оте червонобоке як раз для мене.
04:57
+2
Дзвінко, а ти таки вибрала собі червонобоку малинівку! Всі інші, то солодкі яблука.
Мені сусідка принесла схожі червоні яблучка, але дуже солодкі. От я й подумала, що то такі самі як це ваше.
05:35
+2
Для нас, дітей, делікатесом була:
1. Скибка житнього, спеченого в печі хліба, змащеного олійкою і потрушеного сіллю;
2. Така ж скибка хліба, змочена водою і притрушена цукром.
Такі ласощі, мабуть, були недоступними другу Доброславу, бо народився в часи помірного достатку.
Так, мабуть, тут справа ще і в поколіннях… Ти і моя мама — це одне покоління, я і Дзвінка Сопілкарка — друге, Доброслав — третє. Бо мама теж згадує, що коли потрапила в повоєнному дитинстві до туберкульозного санаторію, там дітям видавали "лікувальну спецпайку" (!) — скибочку білого хлібу + 2 горошинки штучних вітамінів різних кольорів.
14:43
+2
Сьогодні, 14 серпня 2018 р. їздив в Обухів. Коло ранкового базару продавали пахучі букети квітів: гвоздик і чорнобривців із головками мачку і колосками. По 50 гривень за букет. Бо сьогодні «Маковія» свято. А прямо на тротуарній плитці продавали червонобокі яблука.
— почім продаєте? — запитав я жінку.
— малинівки закортіло? Та по десять і оддам!
14:50
+2
Сьогодні до нас завітав гість. Кум Гриша у шортах приїхав на велосипеді. Привіз у дар банку свіжовикачаного меду, бо Маковія ж сьогодні. Посиділи. Випили винця. Налив чарку і тещі, а їй вже 91-й. Кум квітникар і дружина похвалилася вісьма сортами різнобарвних айстр. Колись у Красному на ці квіти казали лейстри.
А яким для вас видався сьогоднішній день?
Сьогодні у мене був знов ранній підйом — в 4:40. Тепер вже дружину треба було на поїзд проводжати — поїхала до дочки в Вінницю. Приготував сніданок, допоміг нагріти воду, вимитися, таксі їй викликав… Ну, нехай: може, їй все ж вдасться влаштуватись на роботу, бо сидіти виключно на наших мізерних пенсіях — сумно…
_чудово
Близько 11:00 приїжджала мама. Потім почалася спека — мене зморило, я до 16:00 спав. Ось прокинувся — приємна новина зі Львова, зараз буде на Світочі матеріал. Але, на жаль, не від видавця… Отже, програми Львівського книжквого ярмарку й досі немає.
_стежу
Мамин візит в СБУ відпав, диктофон їй не потрібен: слідчий не захотів з нею зв'язуватися. Отже, попросив повернути диктофон. Доки немає дівчат — можливо, запишу на аудіо «До комунізму» чи «Повість про чотири квітки». Це було б чудово! Бо хоча казки записувалися ввечері при зачинених дверях — там на тлі місцями прориваються слабенькі матюки моєї Олени: то вона з клієнтами розмовляла… А воно не комільфо… Отже, записувати аудіо краще в порожній квартирі.

UPD. Власне, ось вже й матеріал
17:29
+2
Аж не віриться, що у Вінниці легше знайти роботу ніж в Києві. А може погано шукала?
А що, все життя має в столиці зосереджуватись?! Тоді невдовзі Україна перетвориться на Єгипет, де в Каїрі живе 96% населення країни, а на всій іншій території — 4%. Ти цього хочеш?! Я — ні.
_шкодую
20:46
+2
Я хочу, щоб в родинах моїх друзів були добробут і злагода.
До твого відома, Євросоюз побудований на «чотирьох мобільностях», і мобільність робочої сили — один із засадничих принципів ЄС. Якщо орієнтуємось на Європу, то маємо те, що маємо.
20:44
+2
Коли йде мова про достаток, та ще й когось рідного, то не звертаєш уваги на якусь там роззосередженість населення та мобільність робочої сили. Я бажаю Люсі доброї роботи. Якби ти, друже, був навчив її ставити яйця, то було б близько до 100% успіху.