До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

До краю Сонячної системи - 1,5 місяці!

Космічний апарат New Horizons досягне найвіддаленішого об’єкта Сонячної системи за декілька хвилин після початку 2019 року.

Ultima Thule є космічним об'єктом діаметром майже 30 км, орбіта якого пролягає за мільярди кілометрів від Плутона. Об’єкт вдалося виявити лише за допомогою космічного телескопа Hubble.


Але в поясі Койпера є ще трильйони таких об’єктів,
як Ultima Thule...

Джерело матеріалу:
+1
03:35
120
RSS
03:38 (відредаговано)
+2
_стежу Це ж скільки років знадобилося, щоб New Horizons доповз всього лише до краю Сонячної системи!!! Майже 13!.. _стежу
07:35
+2
Подорожі Всесвітом для людини проблемні, бо її вік сотня років. Розміри нашої Галактики Чумацький Шлях 100-200 тисяч світлових років. До найближчої галактики Магеланові Хмари 160 тисяч світлових років. Навіть коли людина добиратиметься до зірок зі швидкістю світла, то на це треба десятки, сотні, тисячі+ років. Безглуздя…
Дитина теж спочатку лежить нерухомо, потім повзає, потім ходить, а потім бігає! _соромлюсь
А потім сідає в ракету і летить в сусідню галактику _сміюсь
12:56
+3
Так, Дзвінко, летить в ракеті, щоб на початку шляху до сусідньої галактики померти в першу сотню років подорожі… Ця ракета стане домовиною для всього екіпажу.
На цю тему я колись читав НФ-оповідання, от тільки навскидку не пригадаю ні автора, ні назви. Але фабула наступна…
_стежу _стежу _стежу

До далекої зірки відправили зорельот, переважна більшість членів екіпажу якого перебувала в кріосні, а не спали буквально декілька. Задум полягав у наступному. Перші члени екіпажу підбиралися за принципом декількох пар «чоловік — жінка», вони парувалися, народжували суворо обумовлену кількість дітей — хлопчика й дівчинку, а коли наближались до похилого віку — відправлялися в кріокапсули. Діти, потім онуки, потім праонуки повторювали цикл. Після прибуття на зірку призначення всіх, хто спав, планувалося розбудити. У підсумку весь масив предків і нащадків мав скласти корпус колонізації планети, що оберталася довкола зірки-мети…

Однак в ході польоту для налагоджування якоїсь системи виникла необхідність розбудити одного з предків — фахівця з налагоджування. І тут виявилось, що розбудити його неможливо! Система кріосну зламалася, і всі предки до останнього мертві… Капітан корабля благає дружину мовчати про жахливе відкриття, аби не порушувати порядок: бо якщо через багато років капітан і його дружина відправляться в «кріомогилу», порядок буде збережено, і до цілі експедиції дістануться бодай віддалені нащадки… Однак дружина наполягає на необхідності розповісти дітям правду… В розпалі їхньої суперечки до капітанської рубки входить їхній син і все чує. Син обурений позицією батька-капітана, бо перспектива рано чи пізно відправитися в «кріомогилу» його не влаштовує! Син капітана негайно сповіщає всіх інших членів екіпажу про реальний стан речей…

Це спричинило руйнування всіх заведених порядків. Молоді члени команди більше не вважають себе зв'язаними жодними регламентами і правилами — бо все одно всі помруть так чи інакше… Починається неконтрольоване парування й народження дітей. Оскільки екосистема корабля розрахована на кількісно обмежені ресурсі — люди починають боротися за ресурси, по ходу діляться на клани, вбивають одне одного, морально деградують і дичавіють. Виникає традиція: тих «стариганів», хто не був вбитий і з'їдений ворогами, в певному віці колективно виловлюють і силоміць пхають в «кріомогильник» — щоб не «псував» ресурси, які можуть дістатися молодим і здоровим… Але за кілька поколінь люди деградують остаточно.

В підсумку до тубільців, які населяють планету, що обертається довкола зірки-мети, долітає дивний корабель. На ньому живе декілька ворогуючих зграй диких тварин з нульовим інтелектом, які нещадно нищать одна одну. При цьому на кораблі існує цілий відсік, забитий під зав'язку трупами тих же тварин, заморожених невідомо ким з незрозумілою метою. Іншопланетяни ніяк не можуть зрозуміти мету цієї експедиції: очевидно, ті, хто відправив космічний корабель в міжзоряний політ, хотіли перевірити, чи досягне він мети; однак навіщо було відправляти на кораблі кілька ворогуючих диких зграй, та ще й морозити частину цих звірів?! Логічно було б відправити експедицію з розумних людей, які побудували корабель… Так і не спромігшись вирішити цю загадку, іншопланетяни повелися просто: розвернули населений дикими тваринами корабель і зворотнім курсом відправили назад до точки старту — до Сонячної системи…
_сміюсь _сміюсь _сміюсь

За стилістикою дуже скидається на Роберта Хайнлайна з його "Пасинками Всесвіту", однак я не знаю, чи справді це Хайнлайн.
Мені більше подобається «Зоряний метелик» Вербера.
06:00
+2
Ох же ж як схоже на нашу матінку-Землю _шкодую