До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Стрічка МініДописів

Короткі публікації



Мемуарний серіал «Погляд у минуле…» не був призначений для публікації. Ні у блогосфері, ні на сайтах, ні в паперовому вигляді «самвидаву» чи книги якогось видавництва!

Оскільки я передав у дар архіву ряд цікавих і цінних документів та фотографій, декілька сотень книжок по історії і політиці, то був створений мій особовий фонд. І мені потрібно написати детальну автобіографію та спогади про видатних і цікавих людей, які зустрілися на моєму життєвому шляху; цікаві і знакові події; акції і операції, як всередині країни, так і за кордоном, у яких я особисто брав участь або знаю про них.

Безумовно, не про все ще можна говорити публічно, не про все ще можна писати в Інтернеті, не всі прізвища можна сьогодні називати. В той же час, оскільки мої одкровення призначаються для архіву, тобто для майбутніх дослідників і істориків, то можна бути повністю відкритим.

Не поспішаючи, я писав (і пишу) чернетки і описував (описую) окремі події і епізоди свого життя і життя країн, де я народився, виріс і живу тепер — СРСР і УРСР та України.

Коли я прийшов на «Світоч» і трохи обжився у колі нових друзів, то несподівано друг Анатолій Висота публічно поцікавився: «А коли, Володимире, ти став свідомим українцем!?»

Питання цікаве! Я розмірковував, як на нього відповісти… А потім мені прийшла в голову думка, що я можу великою мірою використати те, що я вже написав і напишу для архіву. Дещо, безумовно, не увійде в публікації на сайті; деякі прізвища я позначаю ініціалами…

Ось так і почався мемуарний цикл дописів «Погляд у минуле…»!

У зв’язку з тим, що в чорновому варіанті життєпису для архіву я не дотримуюся послідовності – від народження і до сьогодення (вибудовувати по хронології я планую вже по закінченню праці), – то і на сайті публікую частини по мірі готовності.




Сподіваюся, що читачам буде цікаво подивитися на історію і мого життя, і історію СРСР та України моїми очима.

Пишіть у коментарях свої запитання і побажання. Буду старатися максимально відкрито відповідати.


+1
23:35
32
5

Картоплю ретельно вимити. Потім, залишаючи в «мундирі», кожну картоплину розрізати навпіл, зріз намастити олією, посолити і спекти в духовці до готовності (протягом 50 хв. — 1 год.).

Підготувати начиння: почистити і дрібно порізати цибулю та гриби (печериці), смажити з олією на сковорідці до готовності грибів. Насамкінець, додати трохи дрібно нарізаної шинки або ковбасок.

Коли картопля приготується — витягнути її з духовки, чайною ложечкою акуратно вийняти з половинок картоплин серединку, додати сметани й обсмажені інгредієнти, все разом ретельно змішати, отриманий фарш розкласти в картопляні «човники». Зверху присипати тертим сиром і відправити в духовку ще приблизно на 10-15 хвилин.

Автор:
Тимур Литовченко

Райхсканцлер Німеччини Адольф Гітлер їде на роботу…

Райхсканцлер Німеччини Адольф Гітлер зустрічається з народом...

Райхсканцлер Німеччини Адольф Гітлер зустрічається з народом...

Нагадаю, що на Гітлера було здійснено 42 замахи, про які нам стало відомо!

Фельдмаршал Х. Г. фон Клюге, командуючий групою армій «Центр» пересувається по окупованій території Радянського Союзу  (Червоний Бор), 1942 рік, у відкритому авто...

Рейнгард Гейдріх, начальник Головного управління імперської безпеки (1939—1942), заступник імперського протектора Богемії і Моравії (1941-1942), обергруппенфюрер СС і генерал поліції (1941), — пересувався по окупованій Чехословаччині у відкритому авто...


Я хочу побачити українського політика, хоча б на рівні депутата ВР, який пересувається по Києву у відкритому авто!

Депутат ВРУ Тягнибок і депутат ВРУ Симоненко.

Партія «Свобода» і Комуністична партія України.


Думка про те, що Україна — окрема країна, яка живе за своїми законами, приходить у голову росіянину тільки разом з кулею!

Стислий теоретичний екскурс


До речі, коли став активно куховарити та розбиратися в рецептурі страв, то зробив для себе дивовижне відкриття щодо наявних різновидів смаків. Адже ще з часів школи ми знаємо, що людина розрізняє чотири основні смаки, а саме:

  • гіркий;
  • кислий;
  • солодкий;
  • солоний.

Більш того, в підручнику анатомії, здається, була навіть карта концентрації смакових рецепторів на людському язику. Приблизно отака:

Така бідність смакової «палітри» мене завжди розчаровувала. Ясна річ, що близько 90% інформації сучасна людина отримує завдяки зору, близько 10% — завдяки слуху, а на нюх, смак і тактильні відчуття лишається якась жалюгідна мізерія. Тим не менш, 4 смаки… Малувато буде! ©

Отож лише кілька років тому я дізнався, що окрім чотирьох базових, в сучасній кулінарії виділяють ще п'ять додаткових смаків:

  • умамі (в побутовому розумінні — соєвий і рибний соуси, м'ясо, сири пармезан і рокфор);
  • масний (в побутовому розумінні — сало);
  • пекучий (в побутовому розумінні — червоний і чорний перець);
  • прохолодний (в побутовому розумінні — ментол);
  • терпкий (в побутовому розумінні — міцний чай).

Якщо скласти базові й додаткові смаки разом — виходить дев'ять. О-о-о, це вже щось суттєвіше! Це мені подобається явно більше...

Автор:
Тимур Литовченко

Джинси навіюють асоціацію з ковбоями, прерією і дикими кіньми… А який же ковбой без картатої сорочки і шкіряного жилета!? Джинси вже давно стали повсякденними штаньми. В них ходять на роботу, в пивницю і в театр. Навіть аристократи. Шкіряний жилет теж купити не важко. Але він буде схожий на тисячі своїх братів і сестер, масово пошитих в майстернях і на фабриках! 

Креативний підхід… і ти власник-автор унікального жилету! 

Його можна приблизно скопіювати. але повторити неможливо! ТИ — єдиний у своєму образі! 

НЕ лінуйся!


Оригінальні лейбл змінять жилет… і він стане унікальним!


І  я не полінувався!



Якщо ви дотримуєтеся консервативного стилю, то Версія-1 вас цілком влаштує!

Але якщо у вас в душі залишилися романтичні замашки аристократа-стиляги або хіппі, то ви, безумовно, оберете Версію-2, тобто прикрасите пошитий власними руками наплічник різними фірмовими лейблами!

Що я і зробив!


Складаний ножик дуже корисна річ у міській субкультурі! 

ВІн має штопор для відкоркування пляшки з вином (справжнє вино тільки з корковою пробкою!); відкривачки для пляшок з пивом і банок з консервами, та ножик, щоб порізати сальце, ковбаску і хлібець. Ну, а ви люди доррослі… і розумієте для чого закусь...

В очікувальному режимі ножик висить на карабіні в кишені.





Справжній арієць не тільки зростає духовно, але й стильно одягається!

Наплічник (рюкзак) вже давно став постійним аксесуаром міського жителя, замінивши собою портфелі і сумки. На сьогодні у продажу більше сотні моделей, пошитих з різних матеріалів. Тобто, можна зайти в магазин і придбати собі наплічник на власний смак. Але тоді ви стаєте одним з тисяч власників однакових рюкзаків! Якщо ж ви цінуєте власну індивідуальність, то можна створити для себе унікальну модель!

Головне – мати натхнення!

Оскільки у моєму гардеробі джинси, джинсовий піджак, куртка та джинсова мазепинка займають відповідне місце, то маючи і натхнення, я вирішив пошити наплічник власними руками!


Наплічник можна шити унісекс, щоб підходив і чоловікам, і дівчатам. Але можна і надати йому статевий окрас!

Надійка, як фотомодель!


Джинсова мазепинка дуже пасує до наплічника!


Ну, а це вже я «підробляю» фотомоделлю...

Термос з кавою… Пляшка з водою… у бокових кишенях...

Кишені для ключів та інших речей...

Кишеня для гаманця із застібкою...

Ну, і фірмовий лейбл!



Завжди є точка, з якої починається будь яка справа!

З чого почалося моє бажання щось пошити власними руками!?

З синхронізації у просторі і часі двох подій!

Десь у 2015-му мені потрібно було підкоротити і підшити тактичні камуфляжні штани. Незадовго до цього дружина підкорочувала в майстерні свої джинси і їй це обійшлося у 20 гривень, тобто по 10 грн. за штанину. Я зайшов у майстерню на ринку, швачка приміряла на мені штани і відмітила булавками наскільки треба вкоротити. Сказала зайти через годину. Випивши кави, я зайшов у майстерню, приміряв штани. Все було добре і мені оголосили вартість роботи — 50 гривень. На моє здивування, що пару тижнів така робота коштувала 20, швачка сказала, що… іде війна… інфляція… Мене це трохи розлютило, бо я побачив в цьому наживання на війні — я ж не в ресторан у камуфляжних штанах зібрався!

Приходжу додому, розповідаю дружині… А тут дзвонить її мобілка. Дружина розмовляє з подругою і звертається до мене: «Тут М. питає, чи не потрібна нам швейна машинка „Подолянка“, абсолютно справна!?» Виявляється, її подруга М. наводить у квартирі порядок. А за життя у неї зібралося аж чотири різних швейних машинки. 

Приходимо до подруги. «Подолянка» була придбана мамою подруги ще до її народження (М. народилася у 1952-му). Під впливом емоцій, породжених конфліктом з швачкою, забираю машинку додому.



Вдома заходжу в Інет і скачую інструкцію по машинці. Дружина на якійсь ганчірці перевіряє як строчиться..., а потім підшиває собі спідницю, яку збиралася нести у майстерню. Показує мені і сміється: «Зекономила гривень 20-30!»

Початок «Зроби сам!» покладено!

 


В славетному місті Коростені й досі можна почути сучасну міську легенду щодо святкування 800-річчя Москви. Не знаю, правда це чи вигадка… Але за що купив — за те продав! ©


Отже, 7 вересня 1947 року святкувалося 800-ліття заснування радянської столиці — Москви. Святкувалося з неймовірним розмахом — на весь СРСР, із сталінською вітальною статтею в «Правді», з випуском відповідної атрибутики (поштової марки, ювілейної медалі і т.ін.).

Природно, в той день з усіх куточків Радянського Союзу — з кожного населеного пункту надходили урочисті вітальні телеграми на адреси Московського міському партії, Московського міськради депутатів трудящих і Московського міськвиконкому. Не послати таку телеграму було ніяк неможливо із зрозумілих причин, пояснювати які нема потреби.

Отже, подейкують, нібито 7 вересня 1947 року з Коростеня на адресу якогось із керівних органів радянської столиці надійшла телеграма наступного змісту:

ПРИМИТЕ ИСКРЕННИЕ ПОЗДРАВДЕНИЯ С 800-ЛЕТИЕМ МОСКВЫ ОТ 1000-ЛЕТНЕГО ИСКОРОСТЕНЯ

Легенда стверджує, що в сакраментальній телеграмі була вжита саме давня — літописна назва цього історичного древлянського міста: "Іскоростень", а не «Коростень», як на сучасний манер. Звісно, наступного ж дня вся партійно-господарська верхівка Коростеня позбулася посад з усіма супутніми наслідками. Проте коростенці були цілком задоволені такою демонстрацією свого незламного древлянського характеру, а тому й досі передають з вуст у вуста легенду про те, як «вставили ґніт під хвіст самій Москві»...

Автор:
Тимур Литовченко

На 3 порції 
(3 горщика по 600 мл)

Складові:

  • гриби (шампіньйони) — 200 г
  • фарш курячий — 2-3 ст. ложки
  • морква — 1-2 шт.
  • цибулина — 1 шт.
  • сир твердий — 100 г
  • сухарики житні — 2 жмені
  • сметана та/або майонез — 3 ст. ложки
  • кунжут (насіння) — 2 ч. ложки
  • сіль, спеції (перець чорний та ін.) — за смаком
  • олія, соус соєвий — за смаком

Приготування:

1. Гриби помити, почистити і дрібно нарізати. Цибулину дрібно нарізати. Сир і моркву натерти на крупній тертці.

2. На сковороді в рослинній олії з додаванням солі та спецій попередньо обсмажити цибулину, гриби і моркву — протягом 5-10 хв., періодично помішуючи.

3. Рівномірно розкласти в горщики смажені інгредієнти, а також курячий фарш (скатаний у невеличкі кульки) й сухарики, полити сметаною та/або майонезом, соєвим соусом, посипати кунжутом, а при бажанні — також сіллю і спеціями, ретельно перемішати.

4. Зверху присипати всі тертим сиром. Горщики закрити кришечками.

5. Тушкувати в духовці при 200°С протягом 35-40 хв.

Увага: керамічні горщики необхідно ставити в холодну духовку!!!

Автор:
Тимур Литовченко


«Через 25 років ми можемо одержати ще одну війну».

(Гарольд Ллойд Джордж, прем’єр-міністр Великобританії від Ліберальної партії у 1916-1922 рр.)

***

«Це не мир, це перемир'я років на двадцять».

(Маршал Фердинанд Фош, головнокомандуючий союзними військами під час Великої війни; 28 червня 1919 р.)

***

«Перед нами неспроможна, бездіяльна, дезорганізована Європа, розділена внутрішніми чварами, національною ненавистю, яка стрясається в зусиллях боротьби і муках голоду, сповнена грабежу, насильства й обману. Чим можна довести, що ця картина написана в занадто темних фарбах?

«Але якщо мій погляд на нації та їхні взаємостосунки буде прийнятий демократіями Західної Європи та одержить фінансову підтримку Сполучених Штатів, то нехай небо допоможе нам всім! Якщо ж ми свідомо прагнутимемо виснаження Центральної Європи, то я пророкую, що помста не змусить себе чекати. Тоді ніщо не зможе відстрочити надовго кінцеву громадянську війну між силами реакції та відчайдушними конвульсіями революції, перед якою зблякнуть усі жахи останньої європейської війни і яка, хай би хто там переміг у ній, зруйнує цивілізацію і прогрес нашого покоління».

(Всесвітньовідомий економіст Дж. М. Кейнс; цит. по: «Економічні наслідки Версальського договору», листопад 1919 р.).

***

«… Отже, що таке Версальський договір? Це нечуваний, грабіжницький мир, який десятки мільйонів людей, і в тому числі найцивілізованіших, ставить у становище рабів. Це не мир, а умови, продиктовані розбійниками з ножем у руках беззахисній жертві. У Німеччини відняті цими супротивниками за Версальським договором усі її колонії. Туреччина, Персія і Китай перетворені на рабів. Вийшло таке становище, за якого 7/10 світового населення знаходиться в поневоленому стані. Ці раби розкидані по всьому світу і віддані на поталу купці країн: Англії, Франції та Японії. І ось чому весь цей міжнародний лад, порядок, який тримається Версальським миром, тримається на вулкані, позаяк ті 7/10 населення всієї Землі, які поневолені, тільки і чекають не дочекаються, щоб знайшовся хтось, хто підняв би боротьбу, щоб почали хитатися всі ці держави».

(В.І. Ленін; з промови на нараді повітових, волосних та сільських виконавчих комітетів Московської губернії 15 жовтня 1920 р.)

***

«Договір був створений для того, щоб привести до загибелі 20 мільйонів німців і погубити німецьку націю… При своєму виникненні наш Рух висунув три вимоги: 1) анулювання Версальського мирного договору, 2) об'єднання всіх німців, 3) земля та територія для нашого народу.

(Адольф Гітлер; з виступу в Мюнхені 23 квітня 1923 р.)

***

Шоумен Сергій Сивохо став радником секретаря РНБО з питань реінтеграції Донбасу


Відомий в Україні КВНщик, шоумен, продюсер «Кварталу 95» призначений радником секретаря РНБО з питань реінтеграції і відновлення Донбасу.

Про це Сергій Сивохо написав на своїй сторінці в соцмережі й показав видане йому посвідчення.

Уряд РФ схвалив законопроект про визнання українців носіями «російської мови».


Законопроект передбачає можливість визнання комісією носіями російської мови без проходження співбесіди громадян Білорусі та України, які вільно володіють російською мовою, при подачі особисто заяви про визнання їх носіями російської мови і за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.331 федерального закону «Про громадянство Російської Федерації».

Про це йдеться у рішенні уряду РФ від 17 жовтня 2019 року, повідомляється на сайті уряду в суботу, 19 жовтня: «Схвалити проект федерального закону „Про внесення змін до статті 331 Федерального закону “Про громадянство Російської Федерації»" і внести його до Державної Думи в установленому порядку".