Пошук за тегом «життя»

Їдучи через село, я бачу на будинках назву вулиці “Набережна”, тобто колись тут була річка. Де ж вона? А її й  близько немає. Ще одна водойма колись була при дорозі, такий собі  ставок, вода кудись пішла, а зараз там котеджі. Я не раз думала, що от придбають люди ті котеджі, а з часом вода повернеться на своє місце, і буде у нас в Безрадичах місцеве визначне місце — власна “Венеція”.

Вода — найцінніше, що ми маємо. Без води не виросте, не виживе нічого. Є острах того, що через декілька років, ми будемо відчувати гостру нестачу води. Дійсно, що останні роки літо було дуже спекотним та посушливим, але ж зими були, напрочуд сніжними. Сніговий шар досягав 50-70 см, це ж також вода. Два роки тому ми змушені були бити свердловину, бо в криниці, води вкрай не вистачало. Бувало, що ввечері повертаєшся додому, закинеш відро в колодязь, а на дні відра пісок. Навіть чаю не можна було попити. І це не тільки у нас. В дворах, де живуть люди постійно, а не наскоками на вихідні — теж саме, криниці висихають. Рік тому, зникло джерело, яке наповнювало ставок на нашому подвір’ї. Глибина водойми сягала двох метрів, а то й навіть трохи більше. Поступово глибина зменшувалась, зникло джерело, зникла й вода. Намагалися накачувати воду зі свердловини, щоб хоч врятувати рибу. Але за два-три дні шар води з 50 см, знову зменшувався до 15 см. Нічого не залишалося, як копати ставочок менший за розміром та застеляти його плівкою, щоб вода не уходила.

А сьогодні гуляючи місцевими полями та ярами, побачили ще одну прикрість — мертвий став. Це місце доволі далеко від поселень, рибне, туди рибалки приїзджали рибачити, туди приходили вепри, щоб повалятися на мілині в очереті, за умови, якщо поряд було поле з кукурудзою. А сьогодні, ми потопталися по дну водойми та знайшли з десяток шкарлупок від мідій, саме м’ясо, мабуть видовбали сороки. Сумно. 

Але підняла настрій несподівана знахідка, на зворотньому шляху, натрапили на пташине гніздечко. Отримали позитиву, від того що життя таки продовжується. Може й став відродиться, бо дощі, ба навіть зливи, майже щодня. 

+3
00:12
212
8

Цьогорічна Страсна п'ятниця — 26 квітня 2019 року запам'ятається мені зустріччю з моїм шановним однофамільцем, тележурналістом і блогером, ведучим ВАТА-TV Віктором Литовченком!


Зустріч пройшла в теплій невимушеній обстановці, в інтер'єрі ресторану «ГАРБУЗиК» на Контрактовій площі. Насамперед, мета була в тому, щоб познайомитися в реалі — бо досі ми спілкувалися лише віртуально.

Говорили про життя-буття, про політику, журналістику й мистецтво, згадували прожиті роки. Зокрема, пан Віктор є одним з ветеранів студентської Революції на граніті 1990 року. Планую використати його спогади при написанні 8-ї книги історичної епопеї «101 рік України».

На завершення ми разом сфотографувалися й обмінялися подарунками.

Автор:
Тимур Литовченко

Шановне товариство, будьмо! 

Здається, вперше незалежна Україна спромоглася індексувати пенсії. І процес цей почався з 1 березня 2019 р. Просто ціни ростуть, інфляція, гривня знецінюється і пенсіонерам важко жити. Як відбувається індексація? В автоматичному режимі. Здається, рівень інфляції за 2018 р. був 10,8%. Ділим надвоє і отримуємо 5, 4%.  Середня заробітна плата виросла за минулий рік на 23,2%. Ділим надвоє і отримуємо 11, 6%. Додамо 5,4+11,6 і отримаємо 17%. Оце ті 17% на які збільшуються пенсії мільйонам українців. А чому поділили на 2? Та тому, що в Україні пенсія має всередньому половину від зарплати. 

А тепер конкретика

Учора, 7 березня 2019 р. я отримав повідомлення по смартфону, що на мою картку прийшла індексована пенсія. Я прикинув собі і порадував дружину, що вона збільшилася десь на 300 гривень. А потім порахував точніше: 294 гривні. Ану ж, шановні світочани-пенсіонери, напишіть, чи змінилися ваші пенсії?

Автор:
Анатолій ВИСОТА
+2
08:57
237
5

Що для мене життя!!!
Це пазл. Так, пазл!
Який ми побачили, колись, на початку, ще коли були в лоні Всесвіту, серед своїх! Тоді, коли прийняли рішення, пройти досвід тут на Землі, чудовій, прекрасній, зеленій! Ми попросили дозвіл, обрали ТІЛО, час на складання пазлу, обрали уроки Долі, обрали Батьків, Друзів, Половинок, Вчителів, тих хто пхає, тих хто направляє, тих хто б'є, хто катує, хто Любить і хто Кохає! Взяли зобов'язання скласти Свій пазл СВОГО ЖИТТЯ!
Але з умовою, що картинку пазлу ми бачимо лише напочатку, і як бонус вкінці, щоб порівняти Як МАЛО БУТИ і що ми НАЖИЛИ! Які орієнтири? Інтуіція і Почуття, які ми проявляє до подій, людей, дій, природи! Підказки, які є на кожному кроці і бачить їх лише та людина, яка живе УСВІДОМЛЕННЕ ЖИТТЯ! Пам'ять стерта на рівні Розумового сприйняття. Пам'ятає лише Душа, яка не дає зорової картинки лише через ОБРАЗИ (картинки), ПОЧУТТЯ і ВІДЧУТТЯ!
Пазл, складає і не складається, в кожного по-різному!
Хтось живе, як всіх, аби не гірше не виділяючись, сірим, буденним життям, пазл і не думає складати не напружується, п'є, гуляє, задовільняє своє Его, не знаючи що ТІЛО не головне...! Хтось шукає ЗНАННЯ, живе дивакувато, вибивається з натовпу, на кого показують пальцем, захоплюються,..., але для неї це не важливо, вона рухається до БОГА, складає свій ПАЗЛ СВОГО ЖИТТЯ! Так, не все виходить, помиляюся, картинка то складається, то руйнується, склалась одна картинка, друга не звідти… Та Бог оберігає, бо вона вчиться, вона Учень!!!
І перші, і другі, і треті, і… йдуть до Божестної мети, але одні через БІЛЬ, інші через РАДІСТЬ.

Автор:
Олена Редько

Їду з роботи в маршрутці. Людей не дуже багато, але крісла всі зайняті й кілька стоїть в проході. Ззаду передають гроші за проїзд. Я беру купюру і легенько торкаюся плеча жіночки, яка сидить попереду. Вона різко обертається й обуреним тоном каже:

— Чого ви мене штовхаєте? Ви що не бачите, що у мене руки зайняті? Я яйця тримаю.

Я зніяковіло відповідаю:

— А звідки я мала знати, що у вас яйця?

Гроші я передала іншій людині, а решту дороги тихенько тряслася від сміху.

Автор:
Дзвінка Сопілкарка
+3
22:06
227
2

Одна жінка йшла паризькою вулицею і помітила Пікассо, що робив начерки за столиком вуличного кафе. Вона запитала Пікассо, чи може він зробити начерк з неї за відповідну плату.

Пікассо погодився. Всього за кілька хвилин начерк був готовий.

— І скільки я вам винна? — запитала жінка.

— П'ять тисяч франків, — відповів Пікассо.

— Але вам було потрібно для цього всього три хвилини, — ввічливо нагадала вона художнику.

— Ні, — заперечив Пікассо, — для цього потрібне було все моє життя.

Мені здається, варто задуматися над цими словами .....

+3
23:15
310
5