До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Пошук за тегом «українська»

В Україні завершили розробку крилатої ракети «Нептун»


Крилата ракета Р-360 комплексу РК-360МЦ «Нептун» 28 листопада 2019 року пройшла успішні випробування з польоту на висоту декілька сотень метрів за вказаним маршрутом. Про це повідомляє Defense Express з посиланням на коментар генерального конструктора ДККБ «ЛУЧ» Олега Коростельова.

Наступні етапи випробування полягатимуть у перевірці бойових характеристик ракети.

+2
01:48
8
2

Увага! Українська соціальна мережа — багатостраждальна FaceUkr відновлює свою роботу!


Адмін соцмережі обіцяє, що на повну потужність вона запрацює, починаючи з 21 листопада. А поки що всім старим користувачам розсилаються листи з пропозицією, в разі бажання, зареєструватися на FaceUkr повторно.

Отже, хто бажає — реєструйтеся! Первинно чи повторно — значення не має...

Автор:
Тимур Литовченко

В славетному місті Коростені й досі можна почути сучасну міську легенду щодо святкування 800-річчя Москви. Не знаю, правда це чи вигадка… Але за що купив — за те продав! ©


Отже, 7 вересня 1947 року святкувалося 800-ліття заснування радянської столиці — Москви. Святкувалося з неймовірним розмахом — на весь СРСР, із сталінською вітальною статтею в «Правді», з випуском відповідної атрибутики (поштової марки, ювілейної медалі і т.ін.).

Природно, в той день з усіх куточків Радянського Союзу — з кожного населеного пункту надходили урочисті вітальні телеграми на адреси Московського міському партії, Московського міськради депутатів трудящих і Московського міськвиконкому. Не послати таку телеграму було ніяк неможливо із зрозумілих причин, пояснювати які нема потреби.

Отже, подейкують, нібито 7 вересня 1947 року з Коростеня на адресу якогось із керівних органів радянської столиці надійшла телеграма наступного змісту:

ПРИМИТЕ ИСКРЕННИЕ ПОЗДРАВДЕНИЯ С 800-ЛЕТИЕМ МОСКВЫ ОТ 1000-ЛЕТНЕГО ИСКОРОСТЕНЯ

Легенда стверджує, що в сакраментальній телеграмі була вжита саме давня — літописна назва цього історичного древлянського міста: "Іскоростень", а не «Коростень», як на сучасний манер. Звісно, наступного ж дня вся партійно-господарська верхівка Коростеня позбулася посад з усіма супутніми наслідками. Проте коростенці були цілком задоволені такою демонстрацією свого незламного древлянського характеру, а тому й досі передають з вуст у вуста легенду про те, як «вставили ґніт під хвіст самій Москві»...

Автор:
Тимур Литовченко

Вчора в суботу, 12 жовтня я з'їздив до Коростеня на щорічне літературне свято «Просто на Покрову — 2019». Чесно кажучи, цьогоріч я не планував цієї поїздки — просто так вийшло… Можна сказати — зірки склалися.

Найбільше потішила всіх тепла погода. Мене зустріли дуже привітно. Накинулися з запитаннями, чому я не був торік. До того ж, з одним житомирським мас-медіа ми вже рік домовлялися про інтерв'ю, першу половину якого таки вдалося провести, а другу половину домовилися завершити в телефонному режимі.

Кидалося в очі, що цьогоріч було трохи менше учасників, ніж зазвичай. До того ж, і прийом гостей був скромнішим… Очевидно, місцевий бюджет Коростеня перебуває не в кращому стані.

З іншого боку, на «Просто на Покрову — 2019» приїхали гості з Болгарії. Отже, свято розширює свою географію!

Що ж, лишається списати недоліки на те. що це ТРИНАДЦЯТЕ свято «Просто на Покрову» — адже попервах воно тривало трохи в іншому форматі, на чому тепер наголошують організатор. А наступного року святу виповниться 20 літ! Сподіваюсь, ювілей відбудеться на достойному — значно кращому рівні!..

Автор:
Тимур Литовченко

Шановні друзі, читачі й шанувальники!

Якщо хтось захоче відвідати наші автограф-сесії в рамках 26 Book Forum (він же — Львівський форум видавців чи Львівський книжковий ярмарок) — шукайте нас у п'ятницю, 20 вересня на стендах конкурсу «Коронація слова» (14:00-15:45) або видавництва «Фоліо» (16:00-16:45).

Будемо раді бачити вас і поспілкуватися наживо!!! До зустрічі!!!


P.S. Для довідки — загальний розклад автограф-сесій на стенді «Фоліо»:


P.P.S.Щойно повернулися зі Львова:

Докладніше буде у відео.

Автор:
Тимур Литовченко

Оце згадав в коментарі про те, як «гранди» української літератури організовували посиденьки в спілчанському кафе «Еней». І думки завертілися в цьому напрямі...

Адже днями — буквально в минулий четвер, 6 червня 2019 року з'явилося повідомлення про смерть Юрія Мушкетика. Навесні директор «Фоліо» Олександр Красовицький повідомляв, що 90-річний метр сучасної української літератури надіслав у видавництво низку творів, що раніше не публікувалися. У мене ставлення до Мушкетика, загалом-то, двояке. Та поговорити з ним про певні речі дуже хотілося… Як раптом Красовицький запропонував:

— Якщо хочете, поїдемо до пана Юрія в гості! От тільки хай теперішня метушня трохи вщухне, і з'їздимо.

Це було ще до Книжкового Арсеналу, до «Коронації слова — 2019» (6.06.2019) і до ДніпроБукФесту-2019 (7-8.06.2019). Буквально кількох днів забракло для того, щоб візит відбувся… Але так і не склалося!.. Що ж, тепер зберігатиму членський квиток НСПУ з автографом Юрія Мушкетика, виписаний мені 10 червня 1997 року (22 роки тому!..) як сувенір.

А з іншого боку...

Полишаючи з дружиною цьогорічний Книжковий Арсенал, раптом були зупинені одним молодим, але відомим вже фантастом, який пише в стилі стимпанк. Він побажав неодмінно сфоткатися з нами, а на прощання звернувся до мене:

— А знаєте, я не кинув фантастику лише завдяки Вам і журналу «УФО»...

І ось читаю про нього в Вікіпедії:

З 2010 року він публікує свої твори в українському журналі фантастики «УФО» та збірці «Фантастика UA». У 2011 році рукопис його дебютного роману «****************» став переможцем Днів фантастики у Києві, а сам автор удостоєний грамоти з автографом Анджея Сапковського. У 2013 році цей роман отримав другу премію на конкурсі «Перша Всеукраїнська літературна премія імені Олександри Кравченко (Девіль)», та спеціальну премію за відновлення жанру фантастики. ************************ є постійним учасником та неодноразовим переможцем всеукраїнського конкурсу фантастики «Зоряна Фортеця».

Ну точно, так і є! В 2009 році, коли я ще був головредом «УФО», його рукописи розглянули і передали до «портфелю» прозового відділу, а друком вони вийшли вже після мене. Таку ж другу премію ім.Олександри Кравченко (Девіль) того ж таки 2013 року ми з дружиною отримали за наш перший спільний роман "Пустоцвіт" — синхронно з цим хлопцем, який подав на конкурс свою першу книжку. Все вірно...

З іншого боку, в рубриці «Спецвідзнаки авторам, перекладачам, дизайнерам» ДніпроБукФесту-2019 читаю: 

  • Вівчарик Назарій «Пʹятеро як один»

В серпні 2007 року (подумати тільки — 12 років тому!..) довелося мені з'їздити в дводенний тур Київщиною. Вже вертаючись додому, коли вся робота була зроблена і можна було розслабитися, ми теревенили про всяке різне. Зокрема, зачепили тему літератури і фантастики. Пам'ятаю, двоє молодих людей виявили до теми особливий інтерес. Прибувши до Києва, завернули до мене додому, де я підписав обом свої авторські збірочки — «синю» і «чорну». Ту, до романи «До комунізму...» і «Повість про чотири квітки».

Як раптом минулого року отримую на ФБ в лічку листа: «Доброго часу доби! Мене звати Назарієм Вівчариком, я досі зберігаю підписані Вами книжки, які надихнули мене торувати шлях в літературу. Прошу дати мені рекомендацію на вступ до лав НСПУ». А тепер він серед відзначених цьогорічним ДніпроБукФестом...

Раніше я стикався з людьми, які говорили чи писали мені подібні речі, в середньому раз на рік. А тут раптом — одразу двоє з інтервалом трохи меншим, ніж 2 тижні… Все ж таки літпроцес у нас не завершується, творча естафета триває! На зміну одним приходять інші. І це добре! Ох, до чого ж добре!..

Автор:
Тимур Литовченко

На початку лютого я розповів про колишнього петербуржця Армана Цибульського, який разом з сім'єю переїхав жити до Києва, при цьому поставив за мету опанувати розмовну українську мову. Для цього він спеціально почав відвідувати репетитора, який, зокрема, порекомендував читати Ліну Костенко… Втім, докладніше про все ви можете прочитати в моєму міні-дописі "Арман Цибульський".


Зокрема, там я написав, що хоч я не Ліна Костенко, але свої книжки добродію теж подарував. Після того, як Арман забрав їх з Нової пошти, ми обмінялися СМСками. Він написав, що з часом, звісно, прочитає — але, звісно, не зараз, бо ще недостатньо опанував мову, і йому ще важко сприймати великі обсяги українських текстів… Я все розумів, тому не наполягав ні на чому. Як раптом сьогоюді, у свідому відео на його каналі побачив:

Якщо стисло, то при всій повазі до Ліни Костенко, її високохудожні поетичні тексти перевантажені «застарілою» лексикою та регіональними діалектизмами, з якими не справляється словник (принаймні той, яким користується Арман Цибульський). Тому після кількох сторінок «Марусі Чурай» добродій був змушений відкласти рекомендовану репетитором книжку...

Отут йому і став у нагоді мій авантюрно-історичний роман "Помститися імператору"! Мова твору, з одного боку, літературна, з іншого — не обтяжена застарілими словами й діалектизмами, тому за допомогою словника (а по мірі заглиблення в нього — і без словника) роман вдається відносно легко прочитати. До того ж, тексти я пишу таким чином, що вони затягують і не відпускають читача з першої до останньої сторінки. Й нарешті, я врахував, що дружина Армана Цибульського — Рубіна брала участь в «Битві екстрасенсів». Вони обидва захоплюються езотерикою й іншими подібними речами. А головним героєм роману «Помститися імператору» є граф Сен-Жермен… При цьому спрямованість твору — Україна в контексті європейської історії XVIII століття.

Виходить, я не помилився! Про це й повідав Арман Цибульський у своєму свіжому відеоролику:

Автор:
Тимур Литовченко

Верховна Рада України ухвалила закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». За дане рішення проголосували 278 народних депутатів. «За» проголосували: 

  • 106 народних депутатів із фракції «Блок Петра Порошенка», 
  • 66 — з «Народного фронту», 
  • 0 — від «Опозиційного блоку», 
  • 21 — із фракції «Самопоміч», 
  • 21 — із фракції Радикальної партії, 
  • 16 — з «Батьківщини», 
  • 7 — із групи «Воля народу», 
  • 4 — із групи «Відродження». 

На кого поширюється дія закону про мову 

Законом визначені особи, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків. Серед них, зокрема: 

  • керівництво держави, депутати; 
  • судді, прокурори; 
  • службовці Національного банку України; 
  • особи офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом; 
  • педагоги, медики державних і комунальних закладів охорони здоров’я. 

Дія цього закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. 

Як закон про мову стосуватиметься пересічних громадян 

Закон передбачає, що кожний громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою як мовою свого громадянства. При цьому зазначається, що держава організовує курси української мови для дорослих та забезпечує можливість вільно опанувати державну мову громадянам України, які не мали такої змоги.

Оголошено учасників інтервал-актів «Євробачення-2019». Нетта виступить в першому півфіналі з новою версією переможної пісні Toy і в фіналі з новим треком, прем'єра якого відбудеться пізніше; Dana International виступить в одному з півфіналів і в фіналі; Кончіта Вурст заспіває Heroes Монса, Монс виконає попурі з піснею Елені Фурейри, Елені заспіває пісню Вєрки Сердючки з 2007 року, а Вєрка заспіває пісню Нетти Toy.

До них приєднається Галі Атарі з піснею Hallilujah; Гал Гадот стане спеціальним гостем фіналу Євробачення-2019; — Ідан Райхель з'явиться з 24 музикантами і 26 фіналістами з піснею Boee; Група Shalva (з нац.отбора Ізраїлю) виступить з піснею Million Dreams.

Остаточні переговори з Мадонною ведуться. Гонорар за дві пісні — 1,3 мільйона доларів.

На веб-ресурсі "Літературний форум" сьогодні оприлюднено нарис "НеБОМЖ ЛЕСІ УКРАЇНКИ" (оригінальна авторська назва — «Друг мій бомж»), що являє собою мої спогади про Петра Амосовича Заруденського — колишнього лікаря, який через прикрий збіг життєвих обставин зробився безхатченком. В останні роки життя Петро Амосович, фактично, став "Іваном Ядловським №2", взявши на себе добровільну місію по догляду за могилою Лесі Українки… і при цьому фактично живучи на київських вулицях.

Для прочитання на сайті виставлений перший розділ мемуарів. Щоб прочитати решту тексту, треба скачати (за посиланням на «Літературному форумі») прикріплений DOC-файл.

До речі, Петро Амосович став прототипом одного з героїв нашої з дружиною літературної епопеї «101 рік України» — Назара Дунця з Бакоти. Отож кожному, хто хоче співвіднести художній твір з документальними мемуарами — рекомендую!..

Розмови про те, наскільки «російськомовним» важко заговорити українською, вже нав'язла в зубах і набила оскомину. Тим не менш, є і протилежні приклади...

Є такий письменник і відеоблогер — Арман Цибульський. Родом він з Санкт-Петербурга, після початку гібридної (як каже друг Анатолій — «хитрої») війни Росії проти України з метою розвіяти міфи кремлівських пропагандистів про нас регулярно приїздив сюди й подорожував різними українськими регіонами на автівці з російськими номерами. Причому возив із собою малолітнього сина!

Перелам стався в листопаді 2018 року після відкритого нападу російських кораблів на українські в нейтральних водах поблизу входу в Керченську протоку. Тоді Арман Цибульський заявив, що терміново закриває проект «Подорожі Україною на автівці з російськими номерами» й разом з сім'єю (з дружиною і сином) перебирається на постійне місце проживання до Києва. Але мало того: він поставив собі за мету оволодіти розмовною українською мовою! Для чого навіть найняв репетитора!.. Ось відео від 7 грудня 2018 року, де він про все це розповідає:

Хоч я не Ліна Костенко (книжки якої репетитор порекомендував Арману для вивчення мови), однак і 3 свої книжки я йому теж подарував...

Отак він розмовляв українською в відео від 18 січня 2019 року:

А ось сьогоднішнє (від 8 лютого 2019 року) відео, вивішене Арманом Цибульським пару годин тому. Оцініть мовний прогрес:

Цікаво спостерігати за його зусиллями. Цікаво, як воно буде далі...

Щойно побачив на сайті видавництва «Фоліо» анонси скорого виходу в світ книг 5-6 нашої 10-томної художньої історичної епопеї «101 рік України»:

Книга Зневіри. 1946—1953

Анотація

По завершенні війни з фашистською Німеччиною люди почали відновлювати розорену країну й облаштовувати мирне життя, мріяти про щасливе майбутнє і створювати нові сім’ї. Вони навіть уявити не могли, що мета найвищого партійного керівництва зовсім інша — пере­мога комунізму в світовому масштабі! Для цього, як і для зміцнення комуністичних режимів у країнах новоявленого «соцтабору», потрібні неабиякі кошти. Це обернулося новим — післявоєнним — голодомором на селі, новою хвилею репресій, яка дала приплив свіжої робочої сили в ГУЛАГ, новим «рихтуванням» історії та людських доль. Протистояти «совіцькій окупації» намагаються підпільники УПА, на яких нещадно полюють працівники держбезпеки.

Книга Відлиги. 1954—1964

Анотація

Смерть товариша Сталіна обернулася потеплінням суспільного клімату в усьому СРСР загалом та в Українській РСР зокрема: змінилися методи роботи каральних органів, на всіх рівнях влади з’явилися нові — принаймні ззовні більш привабливі обличчя, була реформована, а згодом і трансформована система ГУЛАГу, із таборів та заслань почали повертатися люди. У повітрі ширяв дух призабутого вільнодумства… Водночас вкрай загострилося протистояння з капіталістичними країнами, а Угорська революція 1956 року продемонструвала небезпечні суперечки в соцтаборі. Не дивно, що на небачений приплив ентузіазму від початку Космічної ери наклалося жахіття техногенної катастрофи в столиці УРСР — Києві… Насамкінець, налякане невизначеністю наслідків «відлиги», радянське керівництво згорнуло її.

Головним храмом Православної церкви України стане Михайлівський златоверхий собор.

В Софії Київській відбуватимуться лише найбільші богослужіння. Новообраний предстоятель ПЦУ Епіфаній вважає, що церква не зможе повною мірою опікуватися цим древнім величним храмом. Водночас, у Володимирському соборі надалі служитиме Філарет — почесний глава ПЦУ.

У Держкомтелерадіо визначили переможців конкурсу
«Краща книга України»


Журі Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України», який заснував і щорічно проводить Держкомтелерадіо, визначило переможців 2018 року.


Цього року для участі в конкурсі у 10 номінаціях надійшло 122 роботи від 44 видавців. Конкурс проводиться з метою сприяння розвитку вітчизняного книговидання, удосконалення традицій вітчизняної книговидавничої справи, підвищення ролі книги в суспільстві, популяризації сучасних технологій її художнього оформлення та поліграфічного виконання.

Гран-прі конкурсу присуджено видавництву «Фенікс» за повнокольорове видання у двох книгах українською мовою Нового Завіту — Євангеліє і Апостол.

У номінації «Моя країна» перемогло ТОВ «Видавництво Фоліо» за твір Тимура і Олени Литовченків «Книга жахіття: 1932-1938»

У номінації «Життя славетних» — ТОВ «Видавництво Старого Лева» за книгу Віри Агеєвої «Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета».

Також кращими книгами у різних номінаціях названо видання Романи Романишин та Андрія Лесіва «Я так бачу» (ТОВ «Видавництво Старого Лева»); збірку поезії Олега Каданова «Не я, а той» (ТОВ «Видавництво «Віват»); книгу Петра Кралюка «Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів» (ТОВ «Видавництво Фоліо»); роман Віри Китайгородської «Обличчям до стіни» (видавництво «Букрек»); білінгвальне видання «Райнер Марія Рільке. Сто поезій у перекладі Мойсея Фішбейна» (видавництво «Либідь»); видання Людмили Лапшиної «Перлини нашої планети» (ТОВ «Видавництво «Віват»).

Бестселером року став роман Андрія Цаплієнка «Стіна», виданий ТОВ «Видавництво Старого Лева».

Вручення дипломів переможцям конкурсу відбудеться у грудні цього року під час проведення Київської міжнародної книжкової виставки «Книжкові контракти».


UPD. Нарешті нам диплом надіслали!

Цієї п'ятниці, 21 вересня 2018 року під час ювілейного — 25-го Львівського книжкового форуму творче подружжя Тимур і Олена Литовченки презентуватимуть книжкову серію «101 рік України», яку видавництво «Фоліо» відкрило чотирма книжками їхньої художньої 10-томної історичної епопеї, а саме:

"Книга Пожежі. 1914-1922"

"Книга Невиправданих Надій. 1923-1931"

"Книга Жахіття. 1932-1938"

"Книга Спустошення. 1939-1945"


Презентація відбуватиметься

у Театрі пива «Правда»

(пл. Ринок, №32, Львів)

21 вересня з 16:00 до 16:45



Автор:
Тимур Литовченко
← Попередня Наступна → 1 2
Показані 1-15 з 16