До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт
Ольга Лелека

Ольга Лелека 9 місяців тому

+4
Репутація
145
Рейтинг
Цікавий і корисний допис! Про минуле дуже влучно і чітко все пояснено
Отакої! Цікаво, що про мій малюнок сказала мама: оскільки синичка на верхній гілці, для мене важлива державність, а снігур трохи нижче означає, що й праві сили зайвими не будуть _вибачаюсь
Ще про учнів і їхнє навчання _підморгую
Запросили керівництво авіаційного університету в невеличкий політ. Усі порозсідалися в літаку зручненько. Тоді їм кажуть:
— Панове, цей літак сконструювали та зібрали студенти вашого університету.
Усі підхопились і в паніці вибігли назовні. Всередині залишився тільки один професор. Його запитують:
— А чому ви не вибігли з літака?
Професор відповідає:
— Я знаю своїх студентів; він навіть не злетить.
Легко так розмірковувати, коли ти не дівчина на словесному герці з двома старшими хлопцями-спортсменами, яка боїться, що кожної хвилини цей герць може стати цілком матеріальним. Керченський випадок усі пам'ятають? І звернутися нема до кого. І навіть якщо вони щось таке зроблять, то в суді їх виправдають.
В тому-то й річ, що на першому курсі підручники були хоч якісь. Зараз нема жодного. І викладачі шукають ту інфу незрозуміло де, вона ще й не завжди буває достовірною. Я гадала, МОН має забезпечувати навчальні заклади підручниками, на які можна спиратись як студентам, так і викладачам.
Знаєте, раніше теж любила його пісні. Поки не довелось оголосити війну його любителям. Після цього полюбила Володимира Сосюру і Лесю Українку. Бо Висоцький — їхній. А давати хід треба творчості наших. Між іншим, у Сосюри з Лесею є дуже й дуже сильні твори. Я про це й не підозрювала, бо у шкільні роки в голови втовкмачували «Як маленькою, бувало...» та «Contra Spem Spero».
12:22 (відредаговано)
+3
І трошечки зради «про наболіле». Ніхто не звертає уваги на маленькі міста і на інші навчальні заклади, крім шкіл. Не маємо жодного українського чи бодай україномовного підручника. У дев'ятому класі нила, що навчаємося за підручниками 2008 року. Перейшла на перший курс, де видали підручники НЕ З УСІХ ПРЕДМЕТІВ, а серед виданих найновітнішою була світова історія 2002 р! Але найбільше було підручників періоду 1988-1996.
Немає матеріалів для навчання, тому викладачі змушені самостійно добирати їх відповідно до програми, яку складено незрозуміло за якими стандартами. Добре, якщо викладач свідомий і витрачає свій вільний час на переклад знайдених матеріалів. Але більшість дисциплін у нас читає чоловік радянської закалки, якому при СРСР було добре, і він не бачить потреби в українській мові!
Ні директор, ані будь-хто інший не в змозі вплинути ні на таких викладачів, ні на студентів. А студенти, відчуваючи вседозволеність, відкрито поливають УКРАЇНУ брудом. А викладачі родом з Совка їх підбадьорюють, бо більше ні з ким не поговориш про геніального Висоцького і блискучого Єсеніна! І п'ятірки такі студенти отримують тільки так. Робимо висновок, що, для того щоб стати улюбленцем у викладача, необов'язково розуміти його предмет — достатньо лише обхаяти країну, в якій живеш, і повихваляти Сталіна та Висоцького! І ніхто нічого вдіяти не може! І навіть поза навчальним закладом звернутися немає до кого, бо по всьому місту кумовство любителів руssкого міра. Усі ці успіхи — це, звісно, добре. Але інколи починає здаватися, що твоє місто — не в Україні… Але всім байдуже, а у самому місті все всіх влаштовує, бо тут русня на русні і руснею поганяє
Прекрасна стаття, дякую! Але порівняння головного мозку з монстром, як на мене, недоречне. Мозок — це обов'язкова складова частина кожної живої істоти з царства Тварин. Мозок — це частина нас, і відокремлювати його від себе — це вже змахує на роздвоєння особистості _зупиняю
До речі, а відсутність підборів — також ризик каліцтва, бо часто призводить до плоскостопості.
А чому не може подобатися вродливе обличчя, в якому усунено майже всі недоліки? До того ж, без операційного втручання. Не розумію, чим поганий макіяж. Мені справді приємніше дивитися на себе у люстерко, коли мої очі не здаються замалими, брови мають колір і форму, а вилиці виділяються. Ні, ну можна, звісно, на люди з'являтися ненафарбованою, з курячим гніздом на голові і в домашньому халаті, не питання… Але чогось не дуже кортить
Може, я трохи нелюдина, але саме коли мені нема чому радіти й нема чого прагнути, а світ втрачає барви, лише тоді я перелажу з підборів у кросівки та перестаю фарбуватися. Гадаю, не можна судити про щастя за зовнішнім виглядом, бо жінки ж теж різні бувають. Можна хотіти бути вродливою для когось, а можна прагнути подобатися самій собі
Десь уже читала, що жінки, які самим собі присягаються, що їхній обранець не буде схожим на батька, завжди сходяться з таким самим. Але в тому матеріалі цей механізм був описаний не так детально
12:46 (відредаговано)
+2
Перевірила свою характеристику та характеристики кількох близьких. Деякі окремі факти збігаються, але більшість — мимо _засмучений
Чудова притча, пане Тимуре, дякую!
Техніка справді видається дієвою, але якоюсь… фальшивою? Розпочинається зі слів про те, що потрібно бути щиро вдячним, а далі йдуть звичайні формули, які не мають під собою нічого щирого, сама корисливість…
← Попередня Наступна → 1 2 3
Показані 1-15 з 42