УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

Володимир Федько

Володимир Федько 1 місяць тому

+5
Репутація
3832
Рейтинг
Відносно «подобатись»… скажу словами Кості Кінчева (лідера рок-групи «Аліса»):

Знайди свій шлях,
Або вибери з ким.
А я не червонець,
Щоб подобатися всім!
Зареєструвався в Телетайп. Спробував перенести один матеріал з Word в Телетайп… Проблем не виникло. З монтажем ілюстрацій буду розбиратися вже завтра.
Сьогодні, 16 лютого 2020 року, я створив канал на Телеграм і приступив до його наповнення матеріалами!

Назва каналу:
СПАДЩИНА (скринька Володимира Федька)
Опис каналу:
Історія, Духовність, Віра і Традиція
Посилання:
t.me/VolodymyrFedko2020

Жити не по брехні

Роздумуючи з чого почати публікації на своєму каналі в Телеграм, я прийшов до висновку – виходячи з того, що наповненням каналу буде Історія, Духовність, Віра і Традиція – необхідно оголосити декларацію намірів. Це необхідно зробити і з тої причини, що у зв’язку із закриттям сайту «Світоч» для авторизації і публікації нових матеріалів – фактично припинила своє існування духовна спільнота, яка зросла за чотири роки і створила потужний інформаційний масив.

Я думаю, що знайдуться зацікавлені люди, які проаналізують місце і значення «Світоча» в українському інформаційному і інтелектуальному просторі.

Нам же, кожному з авторів «Світоча», необхідно визначитися з майбутнім, знайти свій шлях і вибрати з ким іти далі. Це суто індивідуальний вибір і новий формат блогосфери дає можливість залишитися в гордій самоті або взяти участь у творенні нової духовної спільноти.
***

У часи юності і пост-армійського життя, коли я вже чітко визначився із своїми моральними і політичними орієнтирами, для мене імперативом стало есе Олександра Солженіцина «Жити не по брехні» («Жить не по лжи», 1974).

В ньому письменник пропонує: публіцистам, літераторам, митцям, артистам не писати, не підписувати, не зображати і не знімати у фільмах нічого, що викривляє правду; всім чесним людям – не ходити на демонстрації і мітинги, організовані проти їх бажання і волі; не голосувати за пропозицію, яку не поділяєш і не співчуваєш щиро; залишати збори, лекції, вистави, кіносеанси, де проповідується брехня або ідеологічна дурниця; не купувати газети та журнали, що приховують або спотворюють справжню інформацію. До цього я вже від себе додав: не слухати радянські пропагандистські радіопередачі і не дивитися пропагандистські телепередачі і інформаційні програми на кшталт програми «Час».

Десятиліття, прожите мною після прийняття такого імперативу, показало правильність прийнятого рішення і його користь для духовного здоров’я і духовного зростання.

Розпад Радянського Союзу і розпад комуністичної партії — КПСС — не привели до оздоровлення пострадянського імперського суспільства, оскільки керівництво країною очолили колишні компартійні функціонери, а замість однієї партії, що жила брехнею і насильством, розплодилося більше трьох сотень партій, переважна більшість яких живе брехнею і популізмом.

Брехні не стало менше! Навпаки, її стало в рази більше, вона стала більш витонченою по змісту і по формі! Я не буду наводити приклади, оскільки ви всі можете це бачити, озирнувшись навколо та глянувши на екран зомбовізора!
***

Протягом 1987 – 2020 років я переслав на Захід і опублікував дуже багато інформаційних матеріалів і статей в журналах, на інет-ресурсах і в соціальній мережі «Фейсбук», в тому числі плідно попрацював на «Народному Оглядачі» і «Світочі», але завжди сповідував і сповідую принцип «ЖИТИ НЕ ПО БРЕХНІ».

Таким чином, першими публікаціями на моєму каналі будуть:

— Есе Олександра Солженіцина «Жити не по брехні» в українському варіанті;
— Маніфест «Рух за Нову Історію» 2000 року.
Друзі і колеги по сайту!

Видатний педагог Песталоцці якось сказав: «Порятунок потопаючого справа рук самого потопаючого!»

Порятунок творчого доробка, створеного на «Світочі», справа самого автора!
Часу для цього було достатньо і ще є достатньо! Шановний Модератор гуманно вирішив і нас повідомив, що сайт буде існувати в пасивному режимі ще рік!

Таким чином, у кожного є можливість прийняти рішення щодо подальшої долі свого доробку/спадщини і практично його рятувати (або кинути напризволяще).
На мій погляд, було достатньо часу, щоб визначитися із своїм майбутнім _посмішка Приклад показав друг Анатолій Висота, який вже створив свій канал і розмістив на ньому ряд дописів.
Коли Анатолій Висота мені написав:
«А тебе я хочу запитати про інше: Як ти, Володимире, став національно-свідомим українцем?.. Це може бути цілим дописом. Може й інші світочани стануть відвертішими».
то його слова впали на підготовлений грунт. Справа в тому, що на основі подарованих мною у період 2014-2016 рр. архіву документів, у ДАКО був створений мій особовий фонд. Для цього фонду потрібно було написати автобіографію, підкріплену документами; спогади про видатних і цікавих людей, з якими я зустрічався, працював і дружив протягом життя; сформувати фотоархів…

Я потихеньку писав чернетки, намічав про що потрібно згадати… Після пропозиції Анатолія я подумав-подумав і вирішив, що мені майже нічого не треба приховувати, я відкритий на 98%, і погодився на пропозицію Анатолія потроху розказати про своє життя.

Але це виявилося не так просто зробити. Спочатку я хотів зробити для «Світоча» стислу конспективно-сконструйовану розповідь, наголосивши на основних моментах життя. А потім, вже на її основі, написати життєпис для архіву.

Після написання перших дописів я поїхав на відпочинок у Жукин, де пробув на ранчо у давнього приятеля десять днів. Там, у довгих бесідах про життя, а ми знайомі сорок п’ять років і наші дружини вчилися разом в інституті, викристалізувалося певне бачення автобіографічної розповіді. Повернувшись додому я з натхненням приступив до роботи.

Але людська пам’ять досить цікаво влаштована. Крім того, я з дитинства маю творчий склад характеру. Поєднання цих двох чинників давало несподіваний результат – я не міг заставити себе згадувати строго послідовно і хронологічно!

Раптово і яскраво спливали певні події і епізоди, перемішані у хронології. Довелося підкоритися і пливти по хвилям пам’яті, довіряючись вітрам, що надували вітрила в той чи інший момент.

Опис події для читачів сайту і для читачів та дослідників архівних матеріалів теж має відмінності. Якщо для читачів сайту більш важлива літературна форма автобіографічної розповіді, динаміка дій моїх та інших учасників події, то для архівного варіанту важлива точність дати і обставин події, її учасники і характер дій кожного, документальна основа спогадів…

Таким чином, в результаті вийшов досить сумбурний автобіографічний експромт, який вилився у 56 опублікованих дописів. Закриття сайту «Світоч» застало мене в момент упорядкування життєпису, коли я вже накидав у чернетках невистачаючі частини – навчання, службу в армії (особливо на Кубі), студіювання юриспруденції і практична робота, шлюб і подружнє життя, політична діяльність, поїздки в НАТО і ще багато чого цікавого.

Закриття сайту «Світоч» і перенесення діяльності в Телеграм, диктує необхідність створення нової концепції і нового формату життєпису.
Якраз цим я зараз і займаюся!
На чому я планую зосередитися на своєму каналі в Телеграм?!

Перш за все на темах історії України, які раніше були табуйовані:

— період національно-визвольних змагань 1917 – 1920-х та 1941 – 1944 років;
— дисидентський і правозахисний рух в СРСР 1960–1970-х.
— організована праця українських робітників у Третьому Райху в період 1942-1945 років.

По цим темам у мене зібраний великий масив історичних документів, які до цього часу невідомі широкому колу читачів!

Духовні пошуки української релігійної інтелігенції, серед яких я виокремлюю митрополита Андрія Шептицького і Його Святість Філарета.

А також написати та опублікувати власний життєпис на фоні історичної епохи в якій я жив і живу: від Йосипа Сталіна до Володимира Зеленського.
Для мене цифра у 1000 відвідувань допису нічого не значить, коли нема хоч одного коментаря


Я вважаю, що нам не потрібно ставити за мету погоню за кількістю підписників та кількістю відвідувань! Інтелект натовпу дорівнює інтелекту найтупішого з нього! Нам потрібно зробити цікавий український інтелектуальний ресурс, який перетворити в духовну спільноту!
Поки ще пару днів є можливість писати коментарі, то скористаюся і завтра викладу приблизний план створення свого каналу на Телеграм.
Тобто, які теми я планую розвинути на власному каналі.
Духовність і культура взаємопов'язані. Цікаво, що навіть у бойових умовах в американській армії підтримується висока культура під час їжі.
Це фото мені надіслала приятелька по Фейсбуку, яка була на місії в Іраку.
Так, друзі! Оскільки ми продовжимо спілкування в новому форматі (хоча я вже підписався на канал МАЙОРАН), то будемо планувати наші культурні і духовні заходи!
← Попередня Наступна → 1 2 3 4 Остання
Показані 1-15 з 1385