УВАГА! Сайт буде працювати до 11.04.2021. Якщо тут є якісь важливі для вас публікації, будь ласка, збережіть їх собі, або перенесіть на інший сайт до вище вказаної дати.
Це я, Смерть, можу подарувати коротку мить існування, щоб потім забрати його! Така моя вічна робота.
Все навпаки, ніякої смерті немає. Є зміна, переміна і так далі. І краще думати саме з цієї позиції вічного життя, життя, яке не впирається тільки у зануреність у час і всю ту метушню, що людина тоді вважає життям.
А перевірити практикою такий експеремент, як долити води у наповнену до самих, не можу, країв чашку досить таки просто. Тоді буде очевидно, що до повноти не добавиш нічого, тобто відсутнє щось з повноти поза ним. Експеремент підтверджує аксіому основи філософії. Ще можна взяти лист бумаги з намальованим колом і погратись у його стирання і знову наведення і що з того виходить, а ще взяти півколо і проесперементувати з випуклістю і ввігнутістю. Філософія має у своєму арсеналі свої фізичні досліди, які підтверджують її концепції.
В тому-то і суть, що хіміки на основі практики, якій не протирічить теорія, прийшли до консенсусу. Це значить, що ніхто вже ніякі інші теорії не висував. А як би це виглядало, коли кожен описував це так, як йому хочеться і ще до того критикував своїх опонентів, що їх теорії не вірні. З цього гармидеру вийшло б щось корисне. І ще уявіть, що Вам прийшлось би в інституті вивчати всі ці теорії, не знаючи, яка з них вірна, а яка ні.Ось такий гармидер — це сучасна філософія, де вивчають всіх підряд і навіть тих, які заперечують один одного.
Кінечний і вичерпний. Але. Є гарне висловлювання в Упанішадах: " Дякуємо Боже, що розтрачуєш плинне і зберігаєш вічне". Всесвіт кінечний, але ці кінечні його стани є незкінченними по кількості. Це як ланцюг з кільцями: кільце — кінечне, а сам ланцюг — ні. Але знаєте, друже Анатолій, що забезпечує ці кінечні і незкінченні процеси — просте коло. У мене якось руки до описання цього не доходять.
От гарний приклад відсутності основи філософії, який дає можливість філософствувати, використовуючи терміни необмеженість і істина поряд. Якщо є необмеженість, то відсутня люба істина, якщо ж є істина, то немає необмеженості.
Цікава лякалка. Як на мене, філософія, як і люба наука, — це скоріше абстрактна форма пізнаня. Це як знати, що кохання існує, але крім цього абстрактного знання, що не є, по суті, знанням є ще і істинне знання — пережити саме кохання.
Як на мене, то в результаті філософствування не можна прийти до вірного результату, що показує вся історія філософії, точніше — філософствування. А він важливий, бо процес без зупинки втрачає зміст.
Філософія-наука може виробити правильний погляд на речі, тоді коли філософствування може виправдовувати навіть негативні сценарії, бо хто скаже, що це не вірно.
Я думаю, що колись філософія, як наука, не була забаганкою, а формувала людське життя, його напрямок, про це свідчать древні ритуали, які втратили свій внутрішній зміст з втратою їх філософії. Лишилась тільки оболонка, але її живучість це підтверджує.
Щодо розширення свідомості. Я вважаю це загальним непорозумінням, можна навіть в тему сказати, результатом якраз втрати філософії-науки. Свідомість — це як фундамент будівлі, її основа, якою аж ніяк не можна маніпулювати.
Думаю, що зазубрювання світоглядній філософії не загрожує, бо у ній не повинні виникнути якісь догми. Це скоріше відноситься до філософствування філософів, «шедеври» яких потрібно заучувати, якщо ти просто не зацікавлений їх «творчістю».
Але ця вірогідність — це тільки в нашому розумі, а не у реальності. Мабуть буде важко узгодити всі погляди. Це як прийти до одного знаменника у питанні відчуття кохання… Уявіть собі узгоджені, але не вірні уявлення у хімії. Що то було б?
Его відповідає за почуття ідентичності та безперервності і з точки зору індивідуальної людини розглядається як центр свідомості.
Его… — центр свідомості? Цікаво, що тоді лишається, якщо медитативні практики приводять, буквально, до смерті его, яке вважають найбільшою перешкодою пізнання себе. То що, разом з центром зникає і сама свідомість?
Юнг барахтається на поверхні зовнішньої сторони буття людини. Якось він хотів перевірити інформацію про зміст її внутрішнього і деякий час медитував. Висновок, до якого він прийшов, — там нічого немає!
Все навпаки, ніякої смерті немає. Є зміна, переміна і так далі. І краще думати саме з цієї позиції вічного життя, життя, яке не впирається тільки у зануреність у час і всю ту метушню, що людина тоді вважає життям.
Філософія-наука може виробити правильний погляд на речі, тоді коли філософствування може виправдовувати навіть негативні сценарії, бо хто скаже, що це не вірно.
Я думаю, що колись філософія, як наука, не була забаганкою, а формувала людське життя, його напрямок, про це свідчать древні ритуали, які втратили свій внутрішній зміст з втратою їх філософії. Лишилась тільки оболонка, але її живучість це підтверджує.
Щодо розширення свідомості. Я вважаю це загальним непорозумінням, можна навіть в тему сказати, результатом якраз втрати філософії-науки. Свідомість — це як фундамент будівлі, її основа, якою аж ніяк не можна маніпулювати.
Думаю, що зазубрювання світоглядній філософії не загрожує, бо у ній не повинні виникнути якісь догми. Це скоріше відноситься до філософствування філософів, «шедеври» яких потрібно заучувати, якщо ти просто не зацікавлений їх «творчістю».
Его… — центр свідомості? Цікаво, що тоді лишається, якщо медитативні практики приводять, буквально, до смерті его, яке вважають найбільшою перешкодою пізнання себе. То що, разом з центром зникає і сама свідомість?