УВАГА! Сайт буде працювати до 11.04.2021. Якщо тут є якісь важливі для вас публікації, будь ласка, збережіть їх собі, або перенесіть на інший сайт до вище вказаної дати.
Дякую всім за коментарі. Щиро кажучи, не думала, що мої роздуми отримають стільки відгуків. Приємно, що люди переймаються чимось окрім побутових проблем.
Дякую, Ви дуже мотивуєте)))
А мені, насамперед, треба навчитися нормально ставитися до поразок, бо я їх надто болюче сприймаю і потім по пів року відходжу.
Браво. Я, напевно, після рецензії «Низький художній рівень» назавжди б сховала свої творіння до шухляди. Я теж пишу, але лише раз пробувала надіслати на конкурс, нічого не здобула і після цього якось не дуже хочеться. Просто пишу для себе і декого з друзів.
А до п. Анатолія скажу: Ваша балія просто супер. Я просто містянка і колись бачила, як в селі дітиська дуріли в такій посудині — так захотілося теж. І досі хочеться, особливо в цю спеку.
Дякую за такий розширений коментар.
Але все таки хочеться трохи посперечатися.
Стосовно не можливості чи не бажання. Одна справа, коли людина «живе» у мережі, бо вона не має фізичної змоги вийти на вулицю, або зараз десь далеко від рідних-друзів і т.д. А інша справа, коли замість зустрітися із друзями, які живуть за 10 хв від тебе, ми воліємо спостерігати і ділитися через інтернет.
І про те, коли востаннє щось постили і т.д. то було питання швидше до людей, які не усвідомлюють скільки часу проводять за компом.
Стосовно моїх особистих оточень, потреб, цінностей і т.д. — тут Ви багато в чому праві. Я не дуже задоволена моїм оточенням, бо не поділяю масових захоплень, а однодумців дуже важко знайти і тут постає вибір: бути вірним собі і бути самотнім, або іти по втоптаній стежці загальних тенденцій, щоб було про що з людьми поговорити.
А якщо іти ще далі то зараз я дуже розгублена, бо дісталася до критичної точки: те, що мені подобається, чим би я хотіла займатися — не маю до цього особливого хисту. От Вам і цінності, і переконання, і ідентичність. Бо скрізь читаю, що треба займатися тим, що приносить радість. задоволення і т.д. Але це все одно, що Ви б хотіли бути професійним спортсменом-бігуном.
І раптом виявляється, що якщо ти не можеш бути цікавим людям, не можеш бути в чомусь кумиром, то про тебе забувають і немає з ким навіть на каву піти. Доводиться грати піддавки і намагатися бути в тренді. Бо інакше можна іти в монастир і ставати відлюдником.
Вибачте за надмір емоцій, але я зараз намагаюся знайти хоча б якийсь позитив і спробувати зрозуміти, де ж мені «бути на своєму місці».
А мені, насамперед, треба навчитися нормально ставитися до поразок, бо я їх надто болюче сприймаю і потім по пів року відходжу.
Але все таки хочеться трохи посперечатися.
Стосовно не можливості чи не бажання. Одна справа, коли людина «живе» у мережі, бо вона не має фізичної змоги вийти на вулицю, або зараз десь далеко від рідних-друзів і т.д. А інша справа, коли замість зустрітися із друзями, які живуть за 10 хв від тебе, ми воліємо спостерігати і ділитися через інтернет.
І про те, коли востаннє щось постили і т.д. то було питання швидше до людей, які не усвідомлюють скільки часу проводять за компом.
Стосовно моїх особистих оточень, потреб, цінностей і т.д. — тут Ви багато в чому праві. Я не дуже задоволена моїм оточенням, бо не поділяю масових захоплень, а однодумців дуже важко знайти і тут постає вибір: бути вірним собі і бути самотнім, або іти по втоптаній стежці загальних тенденцій, щоб було про що з людьми поговорити.
А якщо іти ще далі то зараз я дуже розгублена, бо дісталася до критичної точки: те, що мені подобається, чим би я хотіла займатися — не маю до цього особливого хисту. От Вам і цінності, і переконання, і ідентичність. Бо скрізь читаю, що треба займатися тим, що приносить радість. задоволення і т.д. Але це все одно, що Ви б хотіли бути професійним спортсменом-бігуном.
І раптом виявляється, що якщо ти не можеш бути цікавим людям, не можеш бути в чомусь кумиром, то про тебе забувають і немає з ким навіть на каву піти. Доводиться грати піддавки і намагатися бути в тренді. Бо інакше можна іти в монастир і ставати відлюдником.
Вибачте за надмір емоцій, але я зараз намагаюся знайти хоча б якийсь позитив і спробувати зрозуміти, де ж мені «бути на своєму місці».