До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Порожниста Земля

Порожниста Земля

Про теорію пласкої Землі під Куполом, я відео вже публікувала. Як і її продовження — про випуклу Землю.

А тепер підбірка про Порожнисту Землю.

Для релаксу і роздумів на довгі вихідні, особливо, якщо погода дощова.

Запрошую до дискусії.

Перегляд відеозапису:
+2
12:48
48
RSS
14:24
+2
Божечки, що тут обговорювати?!
Володимир Обручев, "Плутонія":

Роман написаний в Україні на маленькій дачі під Харковом в 1915 році.

У нас на календарі 2019 рік.
2019 — 1915 = 104 роки.
Отака задавненість цієї ідеї…
Ага. Отже Володимир Обручев є автором і «Землі Саннікова». А я думала, що фільм знято за оригінальним сценарієм, а не за книжкою.
18:58 (відредаговано)
+2
Ні, НФ-роман «Земля Саннікова» — це другий знаковий літературний твір Володимира Обручева. Більш того, в фільмі через це один момент «провисає» — ім'я Аннуір.
_добре
Річ у тім, що в романі у онкелонів перші числівники звучали як «ен» — «один» та "ір" — «два». На «святі наречених» онкелони наполягли, щоб «чужі люди» одружилися з місцевими. Не пам'ятаю, хто там погодився, а хто відмовився, проте один з учасників експедиції взяв собі одразу дві дружини, й обох звали «Анну». Щоб їх не плутати, він називав одну «Анну-ен» («Анну-перша»), а другу — «Анну-ір» («Анну-друга»). Аннуен була старшою за віком і мала сварливий характер, який ледь стримувала перед «чужим чоловіком». Натомість Аннуір була молоденькою і солоденькою, лагідною «ягідкою». Коли «чужі люди» полишали Землю Саннікова, то Аннуен лишилася зі своїм плем'ям, тоді як Аннуір пішла разом з експедицією.
_добре
Всього цього в фільмі нема і близько! Якщо дотримуватися чистої логіки, то онкілонку в сценарії треба було прописати як просто «Анну». Проте її прописали саме як «Аннуір» — онкілонською мовою, «Анну-другу»!!! А з якого дива?! Не зрозуміло…
19:53
+2
Треба буде подивитися. Дякую, Дзвінко.
20:34
+2
От є свердловина на глибину більше 12 км. Питання: яка була реальна температура вглиб Землі?
22:26 (відредаговано)
+2
І ще не знаю, чи піднімається ця проблема в відео, бо дивитися давно знайоме — просто облом… Але ця задачка колись розбиралася в книзі Перельмана «Цікава фізика». Отже, розглянемо будь-яку довільну точку А всередині сфери:

Якщо довільно провести через неї відрізки BD та CE, то вийде, що сектори S1 та S2 притягують цю точку… з однаковою силою! Звісно, сектор S1 (між точками В та С) значно менший, ніж сектор S2 (між точками D та E). Однак відстань h1 до меншого сектора S1 також пропорційно коротша, ніж відстань h2 до сектора S2.
_вибачаюсь
Тому точку А вони в підсумку притягують з однаковою силою. А отже, в середині такої сфери панує… невагомість!!! Отже, всередині сфери ма панувати… невагомість!!!
12:37
+2
Друже, видно, що відрізок h1 менший від відрізка h2. Явно видно, що сектор S1 за площею менший від сектора S2. Отже їхній вплив на точку А теж має відрізнятися!
Сектор S1 за площею менший, проте він розташований ближче. На силу взаємодії з точкою А впливають такі фактори:
маса сектора, що при постійній питомій вазі залежить від його площі S (в прямій пропорції — чим більша маса/площа, тим більший вплив);
відстань h до сектора (в зворотній пропорції — чим більша відстань, тим менший вплив).
Таким чином, річ тут в різноспрямованості та пропорційності впливу на точку А.
13:37 (відредаговано)
+2
P.S. Про всяк випадок, ще раз на пальцях:
1. сила тяжіння сектора полої сфери, що впливає на точку А, прямо пропорційна його площі та зворотно пропорційна відстані до нього;
2. сектор S1 притягує сильніше сектора S2, бо він ближчий до точки А… і водночас сектор S1 притягує слабше сектора S2, бо він менший за площею;
3. різноспрямованість і пропорційність цих факторів впливу призводить до того, що впливи будь-яких двох секторів на будь-яку точку всередині сфери врівноважуються, тому всередині такої сфери настає… невагомість!
13:53
+2
Що значить «полої сфери»?
Якщо «порожниста куля» тебе влаштовує більше, хай буде «порожниста куля».
07:27
+2
Дякую, друже Тимуре. А от ще питання: на яку максимальну глибину добралися люди в копальнях? Або відкритим способом? Мабуть, десь до 2 км?
Найглибша в світі вугільна шахта — це «Шахтарська-Глибока» (Україна). Вуглевидобуток там ведеться на глибині 1410 метрів.
13:58
+2
Що й казати: для шахтарів у шахті на глибині 1 км лопата така ж тяжка, як і на поверхні. Та й самі вони там упрівають не від невагомості, а від жари.
А яким чином в шахті може настати невагомість?! _наляканий _наляканий _наляканий
15:31 (відредаговано)
+2
Здається, ти не надто уявляєш масштабів того, про що пишеш. Тому спеціально для тебе я намалював ось таку схемку:

1. Припустимо, що планета Земля — це не геоїд, а правильна куля з діаметром 12'756,2 км.
2. Далі, люди прокопали найглибшу на Землі шахту «Шахтарська-Глибока» на глибину 1,41 км.
3. Це все одно, що людина б опинилася на поверхні кулі з діаметром 12'753,4 км та водночас на внутрішній поверхні сфери (точніше, порожнистої кулі) з внутрішнім діаметром 12'753,4 км і товщею поверхні 1,4 км.
4. На лопату в руках шахтаря, що перебуває на дні шахти «Шахтарська-Глибока», діє гравітація кулі діаметром 12'753,4 км, тоді як на поверхні Землі діє гравітація кулі діаметром 12'756,2 км. Гравітація зовнішньої сфери (точніше, порожнистої кулі) завтовшки 1,4 км дорівнює 0 і може не враховуватися.
5. Таким чином, гравітація на дні шахти «Шахтарська-Глибока» насправді трохи менша, ніж на поверхні — оскільки діаметр умовної внутрішньої кулі, на поверхні якої опиняється шахтар після спуску на дно 1,4-кілометрового шурфу, на 0,02% менший від зовнішнього діаметру Землі. Однак це зменшення на якусь жалюгідну частку відсотка (точніше, на 0,000008%), яку ти просто не відчуєш! Її здатен вловити тільки надчутливий гравітометр.
6. Гравітація дорівнюватиме 0 в центрі Землі, однак для цього необхідно закопатися не на жалюгідні 1,4 км, а на 6378,1 км.
_вибачаюсь
Якось так…
18:18
+2
Якщо це порожниста куля, то там просто нема маси і сектори S1 i S2 теж не мають маси, а тому ніякі їхні відстані до точки А не мають значення.
Дивні твої міркування… Як же ці сектори не мають маси, коли вони мають товщину?! В даному разі, це товщина земної кори порожнистої планети Земля. Якщо є товщина земної кори + площа сектору, то є й об'єм цього сектору. Земна кора має певну питому вагу — отже, кожен її сектор має відповідну масу…
19:44 (відредаговано)
+1
Я ж малюю в Фотошопі нашвидкоруч, але так, щоб було красиво. Якщо ж наблизити малюнок більше до реальності, то він має виглядати наступним чином:

Себто, те, що я назвав «полою сферою», а в термінології представлених Дзвінкою Сопілкаркою відео названо «порожнистою кулею», має товщину стінки L. Але тоді все ускладнюється, бо сектори S1 та S2 вимірюються внутрішньою площею та зовнішньою площею, а також площею по середній лінії L/2. При цьому «розбухають» формули для обчислення об'ємів секторів S1 та S2, а через це — їхніх мас… Постає питання про зміщення центрів тяжіння секторів… А спробуй до того ж усе це намалювати! А потім ще малюнок при публікації утискається програмно до розміру 250х250 пікселів при роздільній здатності 96 dpi…
_шкодую
Як на мене, простіше й естетичніше намалювати отак:

Але ти раптом кажеш, що сектори S1 та S2 загалом не мають маси… Як же не мають, коли порожниста куля має товщину стінки L?!
09:03 (відредаговано)
+1
Та все ти правильно намалював. Та лиш назвав не так. Якщо куля порожниста, то на точку А впливає не сектор, а ДУГА, яка позначає частину матеріальної оболонки кулі. А у випадку ТІЛЕСНОГО КУТА, то це вже буде вигнутий круг. Ясно, що ці маси оболонки кулі мають впливати на точку А рівнозначно.

Випадкові Відеозаписи