Таємниця трьох царів

Славімо Його!

Але я відзначаю Різдво Христове за європейською традицією — 25 грудня!

Пане Тимуре, ви мабуть добре знаєте історію Іудеї, розкажіть, які події там були в 40-50 роках до нашої ери? Маю одну ідею, але її ще треба перевірити.

Буквально днями завершилося святкування Хануки (23-30 грудня 2019), яка цьогоріч перекрила Різдво за григоріанським календарем (24 грудня 2019):


Нагадаю, що свято Хануки є наймолодшим з-поміж релігійних свят і встановлено на честь «вогняного дива», яке увінчало визвольні війни Хашмонеїв (167—140 рр. до Р.Х.) — другу в історії людства успішну партизанську війну проти потужної регулярної армії. Історія цих воєн викладена в трьох книгах Маковеїв, які не увійшли до канонічної православної Біблії. Хоча пам'ять про братів Маковеїв і збереглася у вигляді свята Першого Спасу.

В результаті визвольних воєн Хашмонеїв (Маковеїв), утворилося т.зв. Хашмонейське царство (140 — 37 рр. до Р.Х.). Правила тим царством священницька династія Хашмонеїв. Далі — вибачте, буде многабукаффф…


Конкретний період, що Вас цікавить (40-50-ті роки до Р.Х.) був дуже бурхливим. Тоді боротьбу за престол вели двоє синів царя Александра Янная та цариці Саломеї Александри:
— старший — Йоханан Гіркан ІІ, юдейський етнарх з династії Хашмонеїв у 63-40 рр. до Р.Х. та юдейський первосвященик у 76-40 рр. до Р.Х.;
— молодший — Арістобул II, юдейський цар з династії Хашмонеїв та первосвященик в 66-63 рр. до Р.Х.
Правління Антигона ІІ Хашмонея (40-37 рр. до Р.Х.) та Арістобула ІІІ (який був вже тільки первосвящеником в 35 р. до Р.Х. — але вже не етнархом) виходить за цей період.

І тут я хотів би звернути увагу на дуже цікавий прецедент!!!
1. Війни Хашмонеїв велися не стільки за визволення від грецького панування, скільки за право сповідувати свою віру, молитися своєму Богові — Богові Абрахама, Іцхака і Якова-Ізраїля! Себто — за те, щоб юдеїв не примушували молитися чужим богам в чужій манері, щоб скрізь і всюди не встановлювалися ідоли-зображення, щоб греки залишили у спокої єврейський Храм і т.ін.
2. Для того, щоб перемогти греків, які нав'язували юдеям чужорідні культи, таємно залучалася допомога… Давнього Риму!..

Очевидно, ці фактори прямо вплинули на подальший розвиток подій, оскільки двоє братів — синів Адександра Янная та Саломеї Александри (Арістобул ІІ та Йоханан Гіркан ІІ) продовжували залучати тих-таки давніх римлян до своєї боротьби за престол. Фактично — до громадянської війни…

За цими подіями пильно спостерігали і римські легіони. У 64 році до н. е. вони вмішуються у справи Юдеї, правда на запрошення обох ворогуючих сторін. Скавр — квестор і командир легіонів Гнея Помпея Великого витісняє Йоханана Гіркана ІІ та Арету ІІІ, та вирішує справу про владу на користь Арістобула.
Зимою 63/64 р. до н. е. Помпей проводить військову кампанію проти набатеїв і закликає братів зберігати мир. Арістобул ІІ розуміє небезпечність ситуації для нього та хоче зібрати у Єрусалимі сили проти Помпея. Помпей Великий несподівано з'являється із значною військовою силою перед Єрусалимом. Арістобул ІІ капітулює по трьох місяцях спротиву і здається на милість Риму. Помпей арештовує його і відправляє у Рим.
У 49 р. до н. е. Гай Юлій Цезар вирішує надати Арістобулу римські війська для відновлення його панування у Юдеї і тим самим використання його під час громадянської війни у Римі та протистоянні Цезаря з Помпеєм. Однак планам Цезаря не судилося збутися. Арістобул ІІ був отруєний у Римі за наказом Гнея Помпея Великого.
Набальзамоване тіло Арістобула вислали в Юдею у фортецю Александрейон.
У той же рік (49 р. до н. е) страчено у Александрії старшого сина Арістобула ІІ — Александра. Його другий син Антігон також повставав проти Риму і був останнім царем з династії Хасмонеїв. Царював у 40-37 р. до н. е.

А ось інша оцінка:

Саме Хасмонеї привели до Юдеї нових загарбників. Римляни були запрошені до Юдеї для участі в громадянській війні, що вибухнула між прихильниками двох братів Хасмонеїв, що не поділили між собою престол. Це втручання обернулося окупацією Єрусалима, а згодом — втратою єврейської державності в Ерец-Ісраель на дві тисячі років — до 1948 р.

І друга «цікавинка» — ще жахливіша і ще показовіша…

Ще в період правління Йоханана Гіркана І (135-104 рр. до Р.Х.) мав місце унікальний прецедент, який не повторювався ні до того, ані після того:

За часів Хасмонеїв був єдиний в історії випадок насильницького навернення інших народів в юдаїзм. Йоханан Гіркан навернув в юдаїзм ідумеїв — нащадків Ісава, що мешкали в Негеві і Північному Синаї.
<...>
Кінець династії Хасмонеїв був трагічний. Один з підданих, що служили при царському палаці, влаштував переворот — і сам став царем, заснував нову династію, знищивши всіх нащадків Хасмонеїв. Його звали Ірод. І походив він з того самого Едому, який Хасмонеї насильно навернули в юдаїзм.

Ось звілки взявся той самий цар Ірод Великий, який винищив масу єврейських немовлят!!! Сміливо можна сказати, що він — це зброя Вищого Промислу, спрямована проти юдеїв, які забули, за що велися війни Хашмонеїв…

Бо юдаїзм — це дуже складна для виконання релігія (маю на увазі систему правил і приписів). Навіть народженим в лоні юдаїзму важко виконувати все це, а тому за ґерами (за тими, хто добровільно прийняв юдаїзм) завжди пильно наглядали, щоб вони не порушували ті закони і правила, які майже неможливо виконати навіть «природним» юдеям!..

Тому я не знаю, до якого помутніння розуму треба дійти, щоб насильно навертати іновірців до юдаїзму!!! Такої норми немає ніде ні в Торі, ні в ТаНаХу, ані в Усному Законі! Бо такий, без перебільшення, ідіотизм не може завершитися нічим іншим, як тільки грандіозною катастрофою… Якою, власне, і завершилося насильницьке навернення ідумеїв — бо саме з їхнього середовища вийшли як Ірод Великий, так і його нащадки з Іродом Антипою включно. А всі вони остаточно занапастили Юдейське царство, що після низки воєн перетворилося на звичайну римську провінцію Юдею.

І ще один надважливий аспект, пов'язаний з Різдвом — це подальша страта Ісуса Христа через розп'яття… Це питання докладно розбирається в цій от статті — «Распятие в еврейской традиции».

Коли говорити про способи страти в традиціях певних народів, то щодо давніх євреїв, насамперед, спадає на думку побиття камінням — прикладів, коли Тора передбачає саме такий різновид смертної кари, можна підібрати багато.

Натомість смертна кара через розп'яття не була притаманна тогочасній практиці юдаїзму. В часи Тори за особливо тяжкі злочини передбачалося побиття камінням і подальше спалення тіла. В Книзі Естер фігурує «шибениця» — але в будь-якому разі, на шибеницю підвішували вже мертве тіло страченого, виставлене на публічний огляд задля посилення ганьби. В Мішні (Сангедрін, 7:1) йдеться про чотири різновиди смертної кари:
— побиття камінням;
— спалення;
— удушення;
— обезголовлення.
Таким чином, можна сказати, що ніде ні в єврейському Письмовому Законі, ані в Усній Торі не йдеться про розп'яття як рекомендований різновид страти. З іншого боку, античні автори згадують, що розп'яття застосовували єгиптяни, перси, ассирійці, греки і звісно ж, римляни. В Давньому римі цей вид страти вважався особливо ганебним.

І все ж таки один-єдиний раз (!!!) в єврейській історії розп'яття справді було застосоване. За свідченням Йосипа Флавія (Старожитності, XIII, 14:2; Юдейська війна, I, 4:6), Александр Яннай — юдейський цар з династії Хашмонеїв та первосвященик в 103-76 рр. до Р.Х. наказав у 88 році до Р.Х. розіпнути 800 видатних фарисеїв. Ось стислі відомості про цей аспект:

У внутрішній політиці Александр спирався на саддукеїв та проводив подальшу еллінізацію Юдеї, чим викликав невдоволення і повстання фарисеїв, яке втім було жорстко придушене.

Як бачимо, ця подія виходить за вказані Вами історичні рамки (50-40 рр. до Р.Х.) — однак хтозна, хтозна!..

В будь-якому разі:
1. цей прецедент стався в епоху громадянської війни між фарисеями і садукеями, коли правителі Хашмонейської династії дуже необережно зверталися по допомогу до Давнього Риму;
2. звістка про те, що цар Александр Яннай наказав стратити політичних супротивників в традиції, що повністю суперечила єврейському Закону, з одного боку, викликала жах серед його опонентів, але з іншого — цар, що називається, нарвався на тотальний осуд всього тогочасного суспільства.

І останнє міркування. Дуже ймовірно, що на таке ганебне діяння Александра Янная сподвигли його союзники — давні римляни, які застосовували розп'яття в якості найганебнішої смертної кари. Ну, й оскільки Александр Яннай був «елліністом», а отже, наслідував приклад давніх греків, то тут проглядається ще одна насмішка долі: адже його предки — Хашмонеї боролися саме проти «еллінізації»… В часи, що безпосередньо передували повстанню Хашмонеїв (Маковеїв) через розп'яття страчували саме юдеїв-ортодоксів. Отже, в часи правління Александра Янная найменший хашмонейський дух з верхівки тогочасної Юдеї вже встиг вивітритися…

Заплутано, авжеж. А чого Ви хотіли?! «Схід — справа тонка!» ©

Спробую прояснити, що можу.

1. Ідумеї раніше були язичниками. Це нащадки того самого Ісава, у якого Яков-Ізраїль відібрав право первородства. Це було плем'я пустелі, яке контролювало певні території. Очевидно, вони сповідували якийсь культ предків. Докладніше не знаю…

2. Ось список царів і правителів-етнархів (а також первосвящеників) з династії Хашмонеїв:

Царі:
Юда Макавей, (165—160 р. до н. е)
Йонатан Хасмоней, (160—143 р. до н. е)
Симон Хасмоней, (143—135 р. до н. е)
Йоханан Гіркан, (135—104 р. до н. е)
Арістобул I, (104—103 р. до н. е)
Александр Яннай, (103-76 р. до н. е)
Саломея Александра, (76-67 р. до н. е)
Арістобул II, (67-63 р. до н. е)
Первосвященики:
Йоханан Гіркан ІІ, (63-40 р. до н. е)
Антигон II (Хасмоней), (40-37 р. до н. е)
Арістобул III, (35 р. до н. е)

У вузькому проміжку 48-45 рр. до Р.Х. правителем (етнархом, а не царем!) Юдеї був представник Хашмонеїв:

Йоханан Гіркан ІІ (*? е. — † 30 до н. е. Рим) — з 63 по бл. 40 р. до н. е. юдейський етнарх з династії Хасмонеїв та первосвященик з 76 по 40 р. до н. е.

Далі, його змінив Антигон ІІ Хашмоней:

Антигон II (Хасмоней) (лат. Mattathias, Antigonos Mattathias — Маттатія, івр. מתתיהו אנטיגונוס השני‎) — останній цар династії Хасмонеїв. Царював у 40-37 р. до н. е.

Ірод Великий був лише проголошений правителем Юдеї в римському Сенаті в 40 р. до Р.Х., а реально він взяв владу лише в 37 р. до Р.Х., скинувши попередника військомим шляхом і за допомогою римлян…

3.-5. Все так!


Додатково:
Ірод І Великий — (74/73 р. до Р.Х. — 4 р. до Р.Х.) — цар Юдеї та клієнт Римської імперії, ідумеянин, син Антипатра, римського прокуратора Юдеї. Цар Юдеї (40 до н. е. — 4 до н. е.). Засновник ідумейської династії Іродіадів:
— Ірод І Великий
— Ірод Архелай
— Ірод Філіп ІІ
— Ірод Антипа
— Ірод Агріппа І
— Ірод Халкіський
— Ірод Агріппа ІІ

P.S. Так, Ірод І Великий — це «той самий» цар, який Вам потрібен. З одного боку, він зажив слави великого будівничого, оскільки дуже багато зводив різних споруд по підвладній йому території. Буде натхнення — перегляньте, наприклад, оце відео:


З іншого боку, він був «еллінізатором», тому консервативне суспільство його ненавиділо. З третього боку, завдяки християнській Біблії ім'я Ірода стало синонімом слова «бузувір», хоча насправді він був доволі звичайним тираном свого часу.

І нехай Вас не дивує те, що він помер у 4 р. до Р.Х… Адже згідно з розрахунком пасхалій, який провів Діонісій Малий, Ісус Христос народився… саме в 4 році до Р.Х.! А тому наказ Ірода Великого на знищення новонароджених немовлят міг бути відданий саме наприкінці його життя…

Ой, як же колись метушилися люди на чужих землях!