Таємниця трьох царів

Далеко-далеко на сході, задовго до народження Ісуса, вчені мудреці вивчали рух небесних тіл і визначили час та місце, коли у Світ прийде Цар над царями.
А через кілька сотень років після тих подій християнська Церква у молодечому запалі заборонила астрологію.
Діти завжди вважають себе розумнішими за батьків.
Перегляд відеозапису:
Але я відзначаю Різдво Христове за європейською традицією — 25 грудня!
Але Місяць найшвидша планета, з'єдання з Юпіітером робить кожного місяця. Юпітер в Овні буває кожні 12 років. І поки він сидить в Овні цілий рік, то маємо 12 з'єднань з Місяцем протягом року. Це надто тривіальна подія, щоб вказувати на народження Месії. Ну, автори додають ще два фактори — Місяць має бути вповні, тобто, в опозиції до Сонця, і кут широти Місяця та Юпітера має бути однаковий. Але цього теж замало.
З'єднання Юпітера з Сатурном бувають кожні 20 років. В ті часи ці з'єднання були у водній стихії, тому в Рибах Юпітер з Сатурном зустрічалися кожні 60 років. Це вже більше відповідає унікальності події, може вказувати на нового царя, але не на Месію.
Вчені бояться відступити від релігійних догматів і топчуться навколо загально прийнятої системи зміни епох. А треба відступити трохи назад, щоб як художник побачити картину цілісною. Треба шукати унікальне астрономічне явище, яке буває 1 раз на кілька століть, яке можна легко побачити неозброєним оком, і яке можна легко спрогнозувати з допомогою таблиць ефемерид.
Пане Тимуре, ви мабуть добре знаєте історію Іудеї, розкажіть, які події там були в 40-50 роках до нашої ери? Маю одну ідею, але її ще треба перевірити.
Буквально днями завершилося святкування Хануки (23-30 грудня 2019), яка цьогоріч перекрила Різдво за григоріанським календарем (24 грудня 2019):
Нагадаю, що свято Хануки є наймолодшим з-поміж релігійних свят і встановлено на честь «вогняного дива», яке увінчало визвольні війни Хашмонеїв (167—140 рр. до Р.Х.) — другу в історії людства успішну партизанську війну проти потужної регулярної армії. Історія цих воєн викладена в трьох книгах Маковеїв, які не увійшли до канонічної православної Біблії. Хоча пам'ять про братів Маковеїв і збереглася у вигляді свята Першого Спасу.
В результаті визвольних воєн Хашмонеїв (Маковеїв), утворилося т.зв. Хашмонейське царство (140 — 37 рр. до Р.Х.). Правила тим царством священницька династія Хашмонеїв. Далі — вибачте, буде многабукаффф…
Конкретний період, що Вас цікавить (40-50-ті роки до Р.Х.) був дуже бурхливим. Тоді боротьбу за престол вели двоє синів царя Александра Янная та цариці Саломеї Александри:
— старший — Йоханан Гіркан ІІ, юдейський етнарх з династії Хашмонеїв у 63-40 рр. до Р.Х. та юдейський первосвященик у 76-40 рр. до Р.Х.;
— молодший — Арістобул II, юдейський цар з династії Хашмонеїв та первосвященик в 66-63 рр. до Р.Х.
Правління Антигона ІІ Хашмонея (40-37 рр. до Р.Х.) та Арістобула ІІІ (який був вже тільки первосвящеником в 35 р. до Р.Х. — але вже не етнархом) виходить за цей період.
І тут я хотів би звернути увагу на дуже цікавий прецедент!!!
1. Війни Хашмонеїв велися не стільки за визволення від грецького панування, скільки за право сповідувати свою віру, молитися своєму Богові — Богові Абрахама, Іцхака і Якова-Ізраїля! Себто — за те, щоб юдеїв не примушували молитися чужим богам в чужій манері, щоб скрізь і всюди не встановлювалися ідоли-зображення, щоб греки залишили у спокої єврейський Храм і т.ін.
2. Для того, щоб перемогти греків, які нав'язували юдеям чужорідні культи, таємно залучалася допомога… Давнього Риму!..
Очевидно, ці фактори прямо вплинули на подальший розвиток подій, оскільки двоє братів — синів Адександра Янная та Саломеї Александри (Арістобул ІІ та Йоханан Гіркан ІІ) продовжували залучати тих-таки давніх римлян до своєї боротьби за престол. Фактично — до громадянської війни…
А ось інша оцінка:
І друга «цікавинка» — ще жахливіша і ще показовіша…
Ще в період правління Йоханана Гіркана І (135-104 рр. до Р.Х.) мав місце унікальний прецедент, який не повторювався ні до того, ані після того:
Ось звілки взявся той самий цар Ірод Великий, який винищив масу єврейських немовлят!!! Сміливо можна сказати, що він — це зброя Вищого Промислу, спрямована проти юдеїв, які забули, за що велися війни Хашмонеїв…
Бо юдаїзм — це дуже складна для виконання релігія (маю на увазі систему правил і приписів). Навіть народженим в лоні юдаїзму важко виконувати все це, а тому за ґерами (за тими, хто добровільно прийняв юдаїзм) завжди пильно наглядали, щоб вони не порушували ті закони і правила, які майже неможливо виконати навіть «природним» юдеям!..
Тому я не знаю, до якого помутніння розуму треба дійти, щоб насильно навертати іновірців до юдаїзму!!! Такої норми немає ніде ні в Торі, ні в ТаНаХу, ані в Усному Законі! Бо такий, без перебільшення, ідіотизм не може завершитися нічим іншим, як тільки грандіозною катастрофою… Якою, власне, і завершилося насильницьке навернення ідумеїв — бо саме з їхнього середовища вийшли як Ірод Великий, так і його нащадки з Іродом Антипою включно. А всі вони остаточно занапастили Юдейське царство, що після низки воєн перетворилося на звичайну римську провінцію Юдею.
Коли говорити про способи страти в традиціях певних народів, то щодо давніх євреїв, насамперед, спадає на думку побиття камінням — прикладів, коли Тора передбачає саме такий різновид смертної кари, можна підібрати багато.
Натомість смертна кара через розп'яття не була притаманна тогочасній практиці юдаїзму. В часи Тори за особливо тяжкі злочини передбачалося побиття камінням і подальше спалення тіла. В Книзі Естер фігурує «шибениця» — але в будь-якому разі, на шибеницю підвішували вже мертве тіло страченого, виставлене на публічний огляд задля посилення ганьби. В Мішні (Сангедрін, 7:1) йдеться про чотири різновиди смертної кари:
— побиття камінням;
— спалення;
— удушення;
— обезголовлення.
Таким чином, можна сказати, що ніде ні в єврейському Письмовому Законі, ані в Усній Торі не йдеться про розп'яття як рекомендований різновид страти. З іншого боку, античні автори згадують, що розп'яття застосовували єгиптяни, перси, ассирійці, греки і звісно ж, римляни. В Давньому римі цей вид страти вважався особливо ганебним.
І все ж таки один-єдиний раз (!!!) в єврейській історії розп'яття справді було застосоване. За свідченням Йосипа Флавія (Старожитності, XIII, 14:2; Юдейська війна, I, 4:6), Александр Яннай — юдейський цар з династії Хашмонеїв та первосвященик в 103-76 рр. до Р.Х. наказав у 88 році до Р.Х. розіпнути 800 видатних фарисеїв. Ось стислі відомості про цей аспект:
Як бачимо, ця подія виходить за вказані Вами історичні рамки (50-40 рр. до Р.Х.) — однак хтозна, хтозна!..
В будь-якому разі:
1. цей прецедент стався в епоху громадянської війни між фарисеями і садукеями, коли правителі Хашмонейської династії дуже необережно зверталися по допомогу до Давнього Риму;
2. звістка про те, що цар Александр Яннай наказав стратити політичних супротивників в традиції, що повністю суперечила єврейському Закону, з одного боку, викликала жах серед його опонентів, але з іншого — цар, що називається, нарвався на тотальний осуд всього тогочасного суспільства.
І останнє міркування. Дуже ймовірно, що на таке ганебне діяння Александра Янная сподвигли його союзники — давні римляни, які застосовували розп'яття в якості найганебнішої смертної кари. Ну, й оскільки Александр Яннай був «елліністом», а отже, наслідував приклад давніх греків, то тут проглядається ще одна насмішка долі: адже його предки — Хашмонеї боролися саме проти «еллінізації»… В часи, що безпосередньо передували повстанню Хашмонеїв (Маковеїв) через розп'яття страчували саме юдеїв-ортодоксів. Отже, в часи правління Александра Янная найменший хашмонейський дух з верхівки тогочасної Юдеї вже встиг вивітритися…
1. Відразу виникає питання: А яка віра була в ідумеїв до прийняття юдаїзму?
2. Отже, наскільки я зрозуміла, в 40-50 рр. до н.е. в Юдеї було два царі: Антигон ІІ, якого підтримували греки, і Ірод І Великий, якого підтримували римляни.
3. Антигон ІІ жив у Римі з дитинства і в Юдею вертається після смерті Цезаря в 44 році до н.е., стає царем в 40 році. Був страчений у 37 р. до н.е.
4. Ірод спочатку був тетрархом Галілеї з 48 р. до н.е., де винищував юдеїв. Потім він звідти був змушений втікати. Ірод став царем Юдеї після Антигона ІІ.
5. Здається мені, що Ірод І Великий як раз той, що треба Ірод. Бо мене цікавить дуже вузький переіод 45-48 рр. до н.е.
Спробую прояснити, що можу.
1. Ідумеї раніше були язичниками. Це нащадки того самого Ісава, у якого Яков-Ізраїль відібрав право первородства. Це було плем'я пустелі, яке контролювало певні території. Очевидно, вони сповідували якийсь культ предків. Докладніше не знаю…
2. Ось список царів і правителів-етнархів (а також первосвящеників) з династії Хашмонеїв:
У вузькому проміжку 48-45 рр. до Р.Х. правителем (етнархом, а не царем!) Юдеї був представник Хашмонеїв:
Далі, його змінив Антигон ІІ Хашмоней:
Ірод Великий був лише проголошений правителем Юдеї в римському Сенаті в 40 р. до Р.Х., а реально він взяв владу лише в 37 р. до Р.Х., скинувши попередника військомим шляхом і за допомогою римлян…
3.-5. Все так!
Додатково:
Ірод І Великий — (74/73 р. до Р.Х. — 4 р. до Р.Х.) — цар Юдеї та клієнт Римської імперії, ідумеянин, син Антипатра, римського прокуратора Юдеї. Цар Юдеї (40 до н. е. — 4 до н. е.). Засновник ідумейської династії Іродіадів:
— Ірод І Великий
— Ірод Архелай
— Ірод Філіп ІІ
— Ірод Антипа
— Ірод Агріппа І
— Ірод Халкіський
— Ірод Агріппа ІІ
P.S. Так, Ірод І Великий — це «той самий» цар, який Вам потрібен. З одного боку, він зажив слави великого будівничого, оскільки дуже багато зводив різних споруд по підвладній йому території. Буде натхнення — перегляньте, наприклад, оце відео:
З іншого боку, він був «еллінізатором», тому консервативне суспільство його ненавиділо. З третього боку, завдяки християнській Біблії ім'я Ірода стало синонімом слова «бузувір», хоча насправді він був доволі звичайним тираном свого часу.
І нехай Вас не дивує те, що він помер у 4 р. до Р.Х… Адже згідно з розрахунком пасхалій, який провів Діонісій Малий, Ісус Христос народився… саме в 4 році до Р.Х.! А тому наказ Ірода Великого на знищення новонароджених немовлят міг бути відданий саме наприкінці його життя…
Або на самому початку його кар'єри, коли молодого Ірода призначили губернатором Галілеї.
А ще в той час був парфянський цар Ород ІІ. В Парфянському царстві сповідували зороастризм, в якому є багато астрології. І ми знову вертаємося до трьох волхвів-магів.
А ще цікаво, що цар Ород ІІ на монетах зображався з зіркою.