Порфирій Іванов. Дванадцять заповідей

Це ще один надзвичайний українець, якого собі привласнили наші сусіди.
Найвідоміший цілитель радянського часу. Послідовники називали його Учитель. І вважали мало не Богом.
Порфирій Іванов народився в 1898 році під Луганськом, в сім'ї шахтаря. До 35 років прожив звичайною людиною, працював шахтарем, релігійністю і благочестям не відрізнявся, був навіть членом ВКП (б).
В кінці 20-х років потрапив до в'язниці — за різними даними, чи то за бійку, чи то за шахрайство.
25 квітня 1933 року на Чувільському горбі на Іванова зійшло якесь «осяяння». З цього часу послідовники ведуть початок його «обраності».
Сам Іванов називав себе творцем нового вчення, яке позбавить людей від хвороб і смерті. За словами послідовників Іванова, «осяянню» їхнього Учителя передувала його хвороба — ракова пухлина руки. Коли рак був уже неоперабельним, Іванов з відчаю вирішив прискорити свою смерть. Вийшов на вулицю в сильний мороз роздягненим, щоб замерзнути і застудитися. Але, всупереч очікуванням, не захворів. На наступний день Іванов експеримент повторив, до того ж ще й вилив на себе відро крижаної води. Але знову безрезультатно. Він робив це ще кілька разів, але так і не захворів. Навпаки, відчув себе краще. Продовживши таке «загартовування», Іванов незабаром зовсім видужав. (Можливо, ця історія вже з розряду «міфів» і придумана послідовниками вчення Порфирія Іванова).
Перегляд відеозапису: